Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.07.2018 року у справі №820/3183/16
Ухвала КАС ВП від 15.07.2018 року у справі №820/3183/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2018 року

м. Київ

справа №820/3183/16

адміністративне провадження №К/9901/13447/18, К/9901/13449/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик Ю.А., Гімона М.М., -

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/3183/16

за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ) до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, про зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ДАБІ

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Русанової В.Б., суддів Присяжнюк О.В., Курило Л.В., -

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2016 року ДАБІ звернулось до суду з позовом, в якому просила суд зобов'язати ОСОБА_1 знести самочинно збудоване нерухоме майно по АДРЕСА_1, м. Південне Харківського району Харківської області.

Позов обґрунтовано тим, що зазначений об'єкт є самочинним будівництвом та таким, який будується без відповідного документа, що надає право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги пункту 1 частини першої статті 34 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI).

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 23 серпня 2016 року задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 здійснювалось самочинне будівництво, без відповідних документів, що дає право на проведення будівельних робіт, заходи реагування застосовані позивачем до відповідача щодо порушень при будівництві, а саме приписи щодо усунення порушень, зупинення будівництва відповідачем не виконані, а тому позов є обґрунтованим.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 листопада 2016 року скасував постанову суду першої інстанції, ухвалив нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції керувався тим, що знесення об'єкту самочинного будівництва можливе лише за наявності певних обставин і лише як крайній захід, коли наявні істотні порушення будівельних норм і правил або будівництво суперечить суспільним інтересам чи інтересам інших осіб, усунення яких шляхом перебудови є неможливим. Проте позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту, що вищезазначений об'єкт є самочинним будівництвом в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), наявності істотних порушень будівельних норм і правил, а також неможливості перебудови об'єкту та не доведено наявність істотного відхилення від проекту або порушення законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм, можливість перебудови об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

09 грудня 2016 року ОСОБА_2 та ДАБІ звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року.

Касаційні скарги мотивовано тим, що апеляційний суд неправильно надав тлумачення статті 376 ЦК України, вказуючи на те, що спірний об'єкт забудови за своєю природою не є самочинним будівництвом, відхиляючи при цьому докази, які надав позивач у вигляді приписів, актів та рішень про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, які дають підстави вважати, що будівництво, яке здійснює відповідач є самочинним. Також, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частини першої статті 38 Закону № 3038-VI, з якої випливає, що у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинного збудованого об'єкта, проте, апеляційний суд вказав на те, що позивачем не надано доказів, що відповідач здійснює будівництво після винесення припису, в той час, коли дана норма закону не вимагає, що основною підставою для звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва є продовження будівництва після пред'явлення відповідною інспекцією припису про усунення порушень щодо забудови.

Вищий адміністративний суд України ухвалами від 12 грудня 2016 року та від 24 січня 2017 року відкрив касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами, відповідно, та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з цільовим призначенням будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1, м. Південне, Харківська область, Харківський район, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 30 листопада 2004 року НОМЕР_2, кадастровий номер НОМЕР_1. (т.2. а.с. 59)

Відповідач розпочала будівництво житлового будинку на підставі будівельного паспорту на «Будівництво житлового будинку, господарської споруди за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Південне, АДРЕСА_1» виданого 28 вересня 2015 року відділом містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації Харківської області та повідомила Департамент ДАБІ у Харківській області про початок виконання будівельних робіт, що підтверджується повідомленнями про початок виконання будівельних робіт від 30 вересня 2015 року (т.1 а.с. 97-111; т. 2 а.с. 30-33).

Третя особа, ОСОБА_2 є власником будинку з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 в м. Південному, Харківського району, Харківської області, що вбачається з свідоцтва про право на спадщину від 04 жовтня 1996 року (т.2 а.с.131).

Державною архітектурно-будівельною інспекцією в Харківській області за зверненням ОСОБА_3 та на підставі наказу ДАБІ від 08 вересня 2015 року № 976 була проведена позапланова перевірка на об'єкті адресою: Харківська область, Харківський район, м. Південне, АДРЕСА_1», за наслідками якої складено акт від 05 жовтня 2015 року; акт від 26 жовтня 2015 року, акт від 10 листопада 2015 року, протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, постанова від 12 листопада 2015 року № 816-П про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення частини сімнадцятої статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, приписи від 11 листопада 2015 року № 816/1 Пр про зупинення будівельних робіт та № 816ПР про усунення порушень (т.1 а.с.16-18, 25-35).

Також рішеннями від 04 листопада 2015 року № 12, від 21 квітня 2016 року № 94 та від 10 серпня 2016 року № 125 позивачем скасована реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ХК 062152742389, № ХК 062160190114, №ХК 062161510395 на об'єкт «Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 в м. Південне, Харківського району Харківської області (т.2 а.с. 113-116).

Зазначені рішення позивача відповідачем не оскаржені в судовому порядку.

Також апеляційним судом встановлено, що позивачем не надано доказів не виконання вимог приписів, а також здійснення будівництва після винесення припису та відмови в усуненні порушень.

При цьому цим судом встановлено, що будівельні роботи на об'єкті «житловий будинок по АДРЕСА_1 в м. Південне» не проводяться.

Крім того судом встановлено, що в провадженні Харківського районного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про знесення самочинно збутового об'єкту.

Ухвалою Харківського районного суду від 22 квітня 2016 року (справа № 635/8605/15-ц) заборонено ОСОБА_1 або іншим будь-яким особам, проведення будь-якого будівництва на земельній ділянці, розташованій в. м. Південне, по АДРЕСА_1 Харківського району, Харківської області (т.2 а.с.74-82).

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 41 Закону № 3038-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право також проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.

Аналогічні повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю зазначені й у пункті 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після, зокрема, подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Як зазначалося вище, відповідно до статті 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.

Разом з цим, відповідно до частин четвертої, сьомої статті 376 ЦК України якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливою або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.

Отже, відповідно до вимог частини сьомої статті 376 ЦК України, для задоволення позову у цій справі необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об'єкту, або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови, чого у цій справі не встановлено.

Крім того, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Проте, рішення суду щодо проведення перебудови відсутнє.

Колегія суддів звертає увагу на те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ДАБІ за встановлених у цій справі обставинами.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржників, наведені в касаційних скаргах, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні апеляційним судом оскаржуваного рішення і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржників відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі № 820/3183/16 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон,

Судді Верховного Суду