Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2018 року

Київ

справа №804/13408/15

адміністративне провадження №К/9901/23173/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження заяву Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувальний) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2016 року у справі № 804/13408/15 (провадження № К/800/16812/16) за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (правонаступник - Криворізьке центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області) до Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (правонаступник - Криворізьке центральне об'єднання управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області) звернулось до суду з позовом до Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (надалі - відповідач, заявник) про стягнення заборгованості щодо відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (по Списку №1) у розмірі 73816,51 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції, адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідач подав до Верховного Суду України заяву про перегляд вищезазначеної ухвали суду касаційної інстанції, керуючись пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України; в редакції до 15 грудня 2017 року, що діяла на момент подання заяви). У заяві просив визнати незаконним та скасувати рішення Вищого адміністративного суду України, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

На підтвердження даної обставини заявник надав копії постанов Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2014 року (провадження № К/991/2717/11), від 12 липня 2012 року (провадження № К/9991/715011), від 17 липня 2012 року (провадження № К-31601/10), ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2011 року (провадження № К-25769/10), від 17 травня 2011 року (провадження № К-42830/10), від 4 жовтня 2012 року (провадження № К/9991/69161/11), від 13 листопада 2012 року (провадження № К/9991/56546/11), від 24 квітня 2012 року (провадження № К-25998/10), від 12 січня 2012 року (провадження № К-33585/10).

Управлінням були надіслані заперечення на заяву відповідача, в яких воно просило відмовити у задоволенні цієї заяви, оскільки суд касаційної інстанції обґрунтовано та правомірно дійшов висновку про наявність у заявника обов'язку покривати витрати на виплату і доставку пенсій працівникам гірничорятувальних загонів відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувальний) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій з огляду на наступне.

Судами встановлено, що на виконання вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, Управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу було направлено відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період липень 2015 року в розмірі 73816,51грн. для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за рахунок підприємства.

У зв'язку з відсутністю перерахування заявником фактичних витрат на виплату і доставку пенсій та виникненням заборгованості, Управління звернулось до суду.

Отже, предметом позову в даній справі є стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам гірничорятувального загону відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Список № 1).

У рішенні, про перегляд якого подана заява, Вищий адміністративний суд України відмовляючи у відкриті касаційного провадження та погоджуючись із висновком суду апеляційної інстанції, вказав, що аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у контексті положень статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам за умов, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Оскільки, спір у справі стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам гірничорятувального загону відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Список № 1), тому саме на відповідача покладено обов'язок відповідача покривати витрати на виплату та доставку пенсій таким особам.

У судових рішеннях, які надані заявником для порівняння, суд касаційної інстанції зазначив, що виплата пенсій працівникам, які відносяться до особового складу гірничорятувальних частин та яким були призначені пенсії за Списком № 1 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», повинна здійснюватись виключно за рахунок коштів Державного бюджету України.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норми матеріального права, суд прийшов до наступного висновку.

Щодо застосування даних правових норм у подібних правовідносинах Верховний Суд висловлював правову позицію у постановах від 30 січня 2018 року (провадження № К/9901/3351/18), від 17 квітня 2018 року (провадження № К/9901/2580/17) та Верховний Суд України у постанові від 26 січня 2016 року у справі № 818/1603/14.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а отже, і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду України та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, згідно зі статтею 14 Закону № 1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у контексті статті 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.

Отже, обов'язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, в частині пенсій призначених у порядку статті 13 Закону №1788-ХІІ, покладений на підприємства.

Частиною першою статті 244 КАС України встановлено, що Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися або норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно.

Таким чином, суд касаційної інстанції в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2016 року (провадження №К/800/16812/16) правильно застосував норми матеріального права, а тому заява Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувальний) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій задоволенню не підлягає.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувальний) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М.М. Гімон

А.Ю. Бучик

Л.Л. Мороз