Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.04.2018 року у справі №826/12968/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року

Київ

справа №826/12968/16

адміністративне провадження №К/9901/18591/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Київської міської митниці ДФС

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2017 (головуючий суддя - Федорчук А.Б.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 (головуючий суддя - Кузьмишина О.М., судді - Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.)

у справі 826/12968/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна»

до Київської міської митниці ДФС

про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

19 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просило:

- зобов'язати Митницю підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, що визначені за резервним методом в частині групи товарів № 8, 32, 37, 38, 45, 52, 53, 54, 56, 69, 70, 71, 74, 75, 76, 96, що вказані у митній декларації №100270005/2015/316386 від 09.07.2015 та рішенні №100270005/2015/000017/2 від 09.07.2015 на загальну суму 22 819,93 грн. за напрямом перерахування: митні платежі (020, 022) у сумі 7 550,36 грн. на поточний рахунок Митниці для подальших розрахунків як передплата; податку на додану вартість (028) у сумі 15 269,57 грн. на рахунок Товариства, № 37517000222759, відкритий 24.12.2014 у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що Митниця в порушення статті 301 Митного кодексу України (далі - МК України), статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007, (далі - Порядок № 618) безпідставно не надала висновок для повернення надмірно сплачених мита та податку на додану вартість.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 28.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017, позов задовольнив:

- визнав протиправною відмову Митниці в задоволенні заяви Товариства від 04.07.2016 №000017 «Про підготовку Висновку щодо повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів надмірно сплачених до бюджету» шляхом направлення листа від 21.07.2016 №4905/10/26-70-19-01;

- зобов'язав Митницю підготувати Висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, що визначені за резервним методом в частині групи товарів № 8, 32, 37, 38, 45, 52, 53, 54, 56, 69, 70, 71, 74, 75, 76, 96, що вказані у митній декларації №100270005/2015/316386 від 09.07.2015 та рішенні №100270005/2015/000017/2 від 09.07.2015 на загальну суму 22 819,93 грн. за напрямом перерахування: митні платежі (020, 022) у сумі 7 550,36 грн. на поточний рахунок Митниці для подальших розрахунків як передплата; податку на додану вартість (028) у сумі 15 269,57 грн. на рахунок Товариства, №37517000222759, відкритий 24.12.2014 у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що правомірність визначення Товариством митної вартості товару за ціною договору підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, тому позивач мав право на звернення до Митниці із заявою про повернення надмірно сплачених на підставі рішення про коригування митної вартості коштів. Натомість відповідач не виконав процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на нього Порядком № 618, та не навів при цьому обґрунтованих підстав для відмови у наданні висновку.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому в касаційній скарзі відповідач зазначив про відсутність законодавчо визначених підстав для повернення коштів з Державного бюджету України, а також, що задоволення судами попередніх інстанцій позову в такий спосіб є втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.

Позивач не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

08.02.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.07.2015 Товариство згідно із зовнішньоекономічним контрактом СН-MIU/28/0411 від 28.04.2011 з метою здійснення митного оформлення товару - «інструменти ручні в асортименті», країна виробництва Китай - звернулося до Митниці з митною декларацією №100270005/2015/316381, в якій було визначено митну вартість імпортованого товару за ціною договору.

Відповідач за результатами здійснення митного оформлення вказаного товару прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №100270005/2015/000017/2 від 09.07.2015.

Враховуючи виробничу необхідність, з метою випуску імпортованого товару за митною декларацією від 09.06.2015 №100270005/2015/316386 у вільний обіг позивач, керуючись пунктом 7 статті 55 МК України, сплатив донараховані згідно з митною вартістю, визначеною Митницею, митні та інші платежі на загальну суму 22 819,93 грн., а саме: мито - 7 550,60 грн., податок на додану вартість - 15 269,57 грн.

У подальшому рішення про коригування митної вартості товарів №100270005/2015/000017/2 від 09.07.2015 Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 10.02.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016 у справі №826/17659/15, визнав протиправним та скасував.

У зв'язку з цим позивач 04.07.2016 звернувся до Митниці з заявою №000017 про підготовку висновку щодо повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів надмірно сплачених до бюджету.

До вказаної заяви Товариство долучило наступні документи: витяг з ЄДРСР ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 у справі №826/17659/15; витяг з ЄДРСР постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.02.2015 у справі №826/17659/15; копію митної декларації №100270005/2015/316389 від 09.07.2015; копію рішення про коригування митної вартості товарів №100270005/2015/000017/2 від 09.07.2015; копію картки відмови в прийнятті митної декларації №100270005/00027; копію витягу про відкриття рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

За результатами розгляду вказаної заяви позивача, Митниця листом від 21.07.2016 № 4905/10/26-70-19-01 повідомила, що при скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів суд не визначив наявність надмірно сплачених коштів, які, в свою чергу, підлягають поверненню з Державного бюджету України, та не зобов'язав Митницю вчинити певні дії відповідно до вимог чинного законодавства. Отже, підстави для підготовки висновку про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів та направлення його до органів Держказначейства у Митниці відсутні.

Інших підстав для відмови у поверненні коштів відповідач у листі не зазначив, як і жодних недоліків у поданих Товариством документах.

Задовольняючи позов Товариства, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Митниця не виконала процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на неї Порядком № 618, та не навела обґрунтованих підстав для відмови у складенні висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів, тому відмова відповідача підготувати вказаний висновок є протиправною.

Колегія суддів вважає обґрунтованим такий висновок судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 24 МК України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.

Так, згідно з частинами першою-третьою статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 43.3 статті 43 ПК України передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до пунктів 43.4-43.5 ПК України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

За правилами пункту 1-4, 6, 7 розділу ІІІ Порядку № 618 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №618), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків-юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ митних платежів митного органу перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом відділу митних платежів митного органу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України.

Відповідно до пункту 10 Порядку взаємодії територiальних органів Міністерства доходів і зборів України, мiсцевих фiнансових органiв та територiальних органiв Державної казначейської служби України у процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30.12.2013 №882/1188 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), на пiдставi отриманих висновків вiдповiдний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, орган ДФС зобов'язаний не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому орган ДФС наділений правом провести перевірочні заходи у разі потреби з метою перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Окружний адміністративний суд м.Києва від 10.02.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016 у справі №826/17659/15, визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості, прийняте відповідачем, що, в свою чергу, свідчить про правильність визначення митної вартості Товариством за ціною договору.

Таким чином, всі відомості, внесені до митної декларації на підставі скасованого рішення про коригування митної вартості №100270005/2015/000017/2 від 09.07.2015, є помилковими, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, а сплачені на підставі скасованого рішення про коригування митної вартості товарів митні платежі є надміру сплаченими та підлягають поверненню за умови звернення до митного органу платника податків із відповідною заявою.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у встановленому законодавством порядку звернувся до Митниці з відповідною заявою про підготовку висновку щодо повернення надмірно сплачених коштів, долучивши до неї необхідні документи.

Таким чином, позивач підтвердив факт надмірної сплати коштів, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок скласти відповідний висновок з направленням його до органів Державного казначейства України. Натомість Митниця не навела обґрунтованих підстав відмови у підготовці висновку, не перевіривши при цьому факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та не встановивши наявність такої переплати.

При цьому, слід зазначити, що відповідач не ставив під сумнів обґрунтованість вказаних позивачем причин повернення коштів та не зазначив про жодні недоліки в документах, які були надані позивачем разом із заявою про підготовку висновку щодо повернення надмірно сплачених коштів.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що Митниця не виконала процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на неї вищезазначеними нормами законодавства, зокрема Порядком № 618, безпідставно відмовивши у поверненні Товариству надмірно сплачених коштів та підготовці відповідного висновку.

З приводу доводів відповідача про втручання судів попередніх інстанцій у його дискреційні повноваження шляхом задоволення позову Товариства у заявлений спосіб, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, тому суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за даних обставин справи суди попередніх інстанцій обрали належний спосіб відновлення порушеного права позивача, який є ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова