Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року

м. Київ

справа № 460/2212/21

адміністративне провадження № К/9901/46865/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Берназюк Я.О., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 (суддя Борискіна С.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2021 (головуючий суддя - Обрізко І.М., судді - Іщук Л.П., Онишкевич Т.В.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинення певних дій, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (надалі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в нарахуванні та виплаті щомісячного підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.39 та 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за періоди з 30.06.2004 по 11.01.2005 і починаючи з 01.03.2005;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаного підвищення, та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, за періоди з 30.06.2004 по 11.01.2005 і починаючи з 01.03.2005.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач є непрацюючим пенсіонером, потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), зареєстрована та проживає в селі Корост Рівненської області (а.с.3-7).

У 2020 році позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.01.2004 відповідно до ст.39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII.

За результатами розгляду звернення відповідач листом від 18.12.2020 №9535-9306/К-02/8-1700/20 повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку її пенсії, з огляду на те, що виплата пенсії проводилася відповідно до чинних на той час постанов Кабінету Міністрів України (а.с.10-11).

Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач 22.03.2021 звернулася до суду з цим позовом.

ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.08.2021, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2021, позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог про:

-визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 30.06.2004 по 11.01.2005 і з 01.03.2005 по 21.09.2020, а також щодо нарахування та виплати щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 30.06.2004 по 11.01.2005 і починаючи з 01.03.2005;

-зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 30.06.2004 по 11.01.2005 і з 01.03.2005 по 21.09.2020, а також щодо нарахування та виплати щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 30.06.2004 по 11.01.2005 і починаючи з 01.03.2005.

Залишаючи позов без розгляду суди попередніх інстанцій виходили з того, що до спірних правовідносин застосовується шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ст.122 КАС України. Суди дійшли висновку, що позивач звернулась до суду за захистом свого порушеного права з пропуском шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України. Виплати за періоди з 30.06.2004 по 11.01.2005 і з 01.03.2005 по 21.09.2020 пенсійним органом їй не нараховувалися та не виплачувались, позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно.

При постановлені оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій також керувалися правовими висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач не погодилась з рішенням судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог, звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що початок перебігу строку звернення до суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз?яснення від органу ПФУ на запит особи щодо правильності нарахування розміру пенсії та своєчасності її перерахунку.

На думку позивача, в даній справі має застосовуватись строк звернення до суду, визначений ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки належна їй пенсія була нарахованою.

Також покликається на висновки Верховного Суду у справах № 510/1286/16-а, №480/1704/19 та №623/2842/17.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надходив.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

При цьому поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Колегія суддів не знаходить правових підстав відступати від правової позиції викладеною Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підходу до розуміння положень 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що з позовними вимогами про виплату недоплаченої за період з 2004 року пенсії позивач звернулась до суду лише 22.03.2021, передбачений статтею 122 КАС України строк звернення до суду позивачем пропущено і поважних причин його пропуску позивачем не зазначено.

Отримання позивачкою листа відповідача у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивачка почала вчиняти через значний проміжок часу з моменту, коли отримала пенсію у меншому, на її думку розмірі.

Щодо посилань скаржниці на положення статті 87 Закону № 1788-ХІІ та статті 46 Закону № 1058-IV, то такі є безпідставними, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, у спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що належна їй пенсія була нарахованою, є безпідставним, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій нарахування підвищення до пенсії та додаткової пенсії, в розмірах встановлених статтями 39 та 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивачу не здійснювалось і відповідачем право на їх нарахування в розмірах визначених законом заперечувалось. Водночас, нараховані позивачу підвищення до пенсії та додаткова пенсія в розмірах, встановлених урядовими постановами, не є спірними у цій справі.

Покликання позивача на висновки Верховного Суду у постанові від 04.03.2021 у справі №480/1704/19 є безпідставним, оскільки на відміну від справи, яка розглядається, правовідносини у справі №480/1704/19 виникли щодо сум пенсій нарахованих на виконання судового рішення.

Покликання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а в частині необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії є безпідставним, оскільки спірні у справі №510/1286/16-а правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням пенсійними органами рішення Конституційного Суду України, відтак такі правовідносини є відмінними від правовідносин у справі, яка розглядається.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на постанову Верховного Суду від 25.06.2021 у справі № 623/2842/17 також не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки таке рішення стосується інших фактичних обставин справи, зокрема того, що суб`єктом владних повноважень припинено виплату пенсії без ухвалення рішення відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 №460/2983/21.

За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та прийняли рішення про залишення без розгляду позовних вимог до 21.09.2020, які знаходяться поза межами такого строку.

Водночас, вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції помилково залишив без розгляду також позовні вимоги про виплату позивачці з 22.09.2020 додаткової пенсії відповідно до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які знаходяться в межах передбаченого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції такі недоліки судового розгляду не усунув.

Постановляючи 02.08.2021 рішення по суті позовних вимог суд першої інстанції розглянув лише вимоги щодо виплат, передбачених статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак позовні вимоги про виплату додаткової пенсії відповідно до статті 51 цього Закону не вирішував. Таке рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалось.

Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині позовних вимог про виплату додаткової пенсії відповідно до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 22.09.2020, з направленням справи в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2021 скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в нарахуванні та виплаті щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 22.09.2020 і в цій частині справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В решті ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук