Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2019 року у справі №826/17590/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2019 року

Київ

справа №826/17590/16

провадження №К/9901/33982/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/17590/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_1 про скасування постанов в частині, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (прийняту у складі головуючого судді - Огурцова О.П.) від 27 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Кузьмишиної О.М., суддів: Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.) від 11 травня 2017 року

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернулось до суду з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_1, в якому просило:

- скасувати постанову ВП №30396016 від 21.04.2015 в частині накладення арешту на майно, а саме: квартиру під номером 23, що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- скасувати постанову ВП №30396016 від 01.04.2016 в частині накладення арешту на майно, а саме: квартиру під номером 23, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно прийняв постанови ВП №30396016 від 21.04.2015 та ВП № 30396016 від 01.04.2016 в частині накладення арешту на майно, а саме: квартиру під номером 23, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, оскільки зазначена квартира є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 14.10.2004 зареєстрованого в реєстрі за №12490, а ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» є іпотекодержателем. За таких обставин, накладений відповідачем арешт порушує право позивача, як іпотекодержателя вищевказаного нерухомого майна, на переважне задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 27 лютого 2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що арешт накладений постановою ВП № 30396016 від 01.04.2016 не порушує прав ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" як іпотекодержателя нерухомого майна боржника, а оскаржувана постанова прийнята державним виконавцем з дотриманням норм Закону України «Про виконавче провадження». Також суд звернув увагу, що квартира №23, за адресою: м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 14/24 була виключена з переліку майна боржника на яке було накладено арешт постановою ВП №30396016 від 21.04.2015 про арешт майна боржника та оголення заборони на його відчуження.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 11 травня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 01 червня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс".

8. У касаційній скарзі скаржник просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року.

10. 05 березня 2018 року вказана касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

11. Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що неправомірні дії державного виконавця в частині накладення арешту на майно, що знаходиться в заставі, порушує право позивача як іпотекодержателя першочергово задовольнити своє право вимоги за рахунок предмета іпотеки.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. 06.09.2004 між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 346/л-р, відповідно до умов якого Банк зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти (кредит) у сумі 45000,00 доларів США на строк з 06.09.2004 по 06.09.2014.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором від 06.09.2004, між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір від 14.10.2004, у силу якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно: квартиру під номером 23, яка знаходиться у АДРЕСА_1.

В подальшому, Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», яке виступає правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» на підставі договору факторингу від 28.11.2012 № 15 відступило ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» право вимоги заборгованості за кредитним договором від 06.09.2004.

Одночасно з договором факторингу між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» яке виступає правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012, відповідно до умов якого сторони домовились, що разом з відступленням прав вимоги заборгованості по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу від 28.11.2012 № 15, укладеного між сторонами, одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором.

16.12.2011 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управлення юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №30396016, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1938/11 виданого 17.10.2011 Печерським р/с м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід Банк" суми в розмірі 988111,69 грн.

В рамках виконавчого провадження ВП №30396016 винесено постанови про арешт майна боржника та оголення заборони на його відчуження від 16.12.2011, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_1 у межа суми стягнення.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управлення юстиції у м. Києві ВП №30396016 від 21.04.2015 про арешт майна боржника та оголення заборони на його відчуження накладено арешт на все нерухоме майно, окрім: домоволодіння, загальною площею 573,0 кв.м., житловою площею 152,7 кв.м.,: надвірними будівлями та спорудами, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Буча, вулиця Лісова 2-і; земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд, площею 0,156 га, кадастровий номер 222480802:04:001:0009 за адресою Київська область, Києво-Святошийський район, с. Буча, вулиця Лісова 2; квартири №23, за адресою: м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 14/24, що належить боржнику - ОСОБА_1 у межа суми звернення стягнення.

23.04.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управлення юстиції у м. Києві винесено постанову ВП №30396016 про звільнення майна з-під арешту, якою звільнено з-під арешту майно боржника накладеного постановами: про арешт майна боржника №1260/9 від 16.12.2011 на все нерухоме майно (запис обтяження № 11980916); про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №42812883 від 13.01.2015 на все нерухоме майно, що належить боржнику крім квартири №23 м. Київ вул. Кловський узвіз буд. 14/24 (запис про обтяження № 8375770); що належить боржнику - ОСОБА_1.

В рамках виконавчого провадження ВП №30396016 винесено постанови про арешт майна боржника та оголення заборони на його відчуження від 01.04.2016, якою наклад арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_1 у межа суми стягнення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» вважаючи, що постанови ВП № 30396016 від 21.04.2015 та ВП № 30396016 від 01.04.2016 підлягають скасуванню в частині накладення арешту на майно, а саме: квартиру під номером 23, що розташована за адресою АДРЕСА_1, звернулося до суду з даним позовом.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

14. Конституція України

14.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

15.1. Частина 3 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

16. Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV

16.1. Стаття 1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

16.2. Частини 1, 2 статті 11. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

16.3. Пункт 1 частини першої статті 32. Заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

16.4. Частина перша статті 54. Звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

16.5. Частина третя статті 54. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

16.6. Частина четверта статті 54. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

16.7. Частини 1, 2 статті 57. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

18. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений наведеною вище статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина восьма статті 54 Закону України «Про виконавче провадження»).

За положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України «Про іпотеку».

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону україни «Про іпотеку»).

Нормами статей 36, 37, 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V Закону України «Про іпотеку» та частиною восьмою статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України «Про іпотеку»).

У той самий час, якщо виконавчі дії вчиняються за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України «Про виконавче провадження», а не нормами спеціального Закону України «Про іпотеку».

У справі, що розглядається, державним виконавцем вчинялися дії з виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід Банк" суми в розмірі 988111,69 грн.

Отже у випадку що розглядається, за відсутності судового рішення (виконавчого напису нотаріуса) про звернення стягнення на предмет іпотеки, при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень слід виходити із загальних норм Закону України «Про виконавче провадження», а тому посилання позивача на наявність у спірних правовідносинах порушення установленого Законом України «Про іпотеку» пріоритету права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки є передчасним.

Крім того, нормами частини 6 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» установлено, що у разі, якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати протиправним арешт, накладений державним виконавцем у спірних правовідносинах.

Також Верховний Суд враховує, що квартира №23, за адресою: м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 14/24 була виключена з переліку майна боржника на яке було накладено арешт постановою ВП №30396016 від 21.04.2015.

За таких обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

19. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

20. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

21. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у справі №826/17590/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх