Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 160/15054/23

адміністративне провадження № К/990/33700/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 160/15054/23

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про виплату індексації грошового забезпечення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року (суддя Бондар М.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року (головуючий суддя - Суховаров А.В., судді: Головко О.В., Ясенова Т.І.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 16 вересня 2019 року включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок у місяць у загальній сумі 82716 гривень 97 копійок за період з 01 березня 2018 року по 16 вересня 2019 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (по тексту - Порядок № 1078), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у період з 01 березня 2018 року по 16 вересня 2019 року виплачено позивачу тільки поточну індексацію грошового забезпечення у сумі 1274,81 грн, яка склалася унаслідок перевищення порогу для проведення індексації у 103 %. Однак, відповідачем усупереч вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 не нараховано та не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 16 вересня 2019 року у фіксованій величині 4463,15 грн у місяць на загальну суму 82716,97 грн. Окремо зазначено, що правовідносини у цьому позові не досліджувалися та не встановлювалися у справі № 160/8990/20.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у справі з тих підстав, що вже існує рішення суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі №160/8990/20, яке набрало законної сили 30 вересня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21 листопада 2016 року по 16 вересня 2019 року включно. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21 листопада 2016 року по 16 вересня 2019 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 21 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року, а в період з 01 березня 2018 року по 16 вересня 2019 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

У свою чергу, зі змісту заявлених позовних вимог у справі №160/15054/23 вбачається, що позивач не погоджується з розміром виплаченої індексації, яка проведена на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі №160/8990/20. Таким чином заявлені позовні вимоги у цій справі спрямовані фактично на виконання рішення суду у справі №160/8990/20.

Зважаючи на вказане та враховуючи предмет позову у справі № 160/15054/23, місцевий суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не дозволяє ефективно захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Суд зазначив, що при розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

За таких обставин Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що для захисту порушених прав позивач має звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), а тому у відкритті провадження у справі № 160/15054/23 слід відмовити.

Суд апеляційної інстанції погодився з вищеописаними мотивами окружного суду та зазначив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі №160/8990/20 повністю задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , у тому числі, зобов`язано нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 16 вересня 2019 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078. Тобто вимога, заявлена у даному позові, є фактично вирішеною попереднім судовим рішенням. Незгода ОСОБА_1 з розрахунком індексації на виконання судового рішення не може бути підставою для заявлення нового позову, позивачу слід звернутися до суду із заявою у порядку статті 383 КАС України.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

09 жовтня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана з посиланням на порушення судами норм процесуального права та на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Аргументи заявника касаційної скарги полягають у тому, що залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції від 05 липня 2023 року, суд апеляційної інстанції застосував пункт 2 частини першої статті 170 КАС України. Підставою для застосування цієї норми процесуального закону суди зазначили те, що вже існує судове рішення, яке набрало законної сили, щодо спору між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 16 вересня 2019 року включно.

Однак скаржник зауважує, що відмова у відкритті провадження на цій нормативній підставі можлива за умови, якщо рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Проте судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що предмети позовів у справах №160/8990/20 та №160/15054/23 є різними. У справі №160/8990/20 предметом оцінки та розгляду було право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 16 вересня 2019 року включно із застосуванням базового місяця березень 2018 року. Натомість, у справі № 160/15054/23 предметом спору є правильність встановлення відповідачем розміру індексації - різниці грошового забезпечення у фіксованій величині у грошовому еквіваленті за період з 01 березня 2018 року по 16 вересня 2019 року із визначенням чіткої суми.

На тлі цього заявник вказує про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини першої статті 170 КАС України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 15 грудня 2022 року у справі № 460/3473/21; від 30 березня 2023 року у справі № 200/2737/21-а; від 28 червня 2023 року у справі № 200/4258/22; від 13 липня 2023 року у справі № 560/832/23, від 27 липня 2023 року у справі № 560/10793/22, від 27 липня 2023 року у справі № 380/14200/22, від 02 серпня 2023 року у справі № 420/2884/23, від 02 серпня 2023 року у справі № 400/68/23, від 03 серпня 2023 року у справі № 200/2373/22, від 09 серпня 2023 року у справі № 200/15017/21, від 30 серпня 2023 року у справі №240/24565/22, від 14 вересня 2023 року у справі №120/8306/22, від 14 вересня 2023 року у справі №160/16055/22.

Ухвалою від 19 жовтня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надійшов, що не є перешкодою для перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України.

Ухвалою від 15 листопада 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.

IV. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Позиція Верховного Суду

Згідно з ухвалою від 19 жовтня 2023 року, касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій пункту 2 частини першої статті 170 КАС України при постановленні ухвали про відмову у відкритті провадження у справі.

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права у межах, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

За правилами пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Умовами застосування цієї підстави для відмови у відкритті провадження є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони мають співпадати) та остаточне вирішення тотожного спору рішенням або постановою суду, ухвалою про закриття провадження в адміністративній справі, яке набрало законної сили.

Необхідно зауважити на тому, що відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Таким чином спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вказаних вище умов для відмови у відкритті провадження у справі, що розглядається.

Проаналізувавши підстави, предмет позову та суб`єктний склад сторін у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки має місце спір, що виник між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмету і заявлений з тих самих підстав, що й у справі №160/8990/20, за наслідком розгляду якого Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвалено рішення від 31 серпня 2020 року, яке набрало законної сили 30 вересня 2020 року.

Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Суд виходить з такого.

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі № 160/8990/20 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21 листопада 2016 року по 16 вересня 2019 року включно. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21 листопада 2016 року по 16 вересня 2019 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 21 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року, а в період з 01 березня 2018 року по 16 вересня 2019 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Вказане рішення суду набрало законної сили 30 вересня 2020 року.

Отже, у рамках розгляду справи № 160/8990/20 вирішено питання про право позивача на нарахування і виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 16 вересня 2019 року з урахуванням базового місяця індексації - березень 2018 року. При цьому, у справі № 160/8990/20 судом не досліджувалося питання наявності права, розміру, механізму розрахунку щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення позивача відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Це підтверджується, зокрема, і тим, що мотивувальна частина рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року містить посилання лише на абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078. Тобто, у вказаному судовому акті не застосовувались такі норми матеріального права як абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 і, відповідно, оцінка спірних правовідносин крізь призму цих норм судом не надавалася.

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, необхідно зазначити, що предметом позову у ній якраз і є питання розрахунку індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 16 вересня 2019 року включно відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

У касаційній скарзі її автор зазначає про нетотожність позову у цій справі та справі №160/8990/20, оскільки у цьому випадку позовні вимоги стосуються виплати індексації грошового забезпечення у фіксованій величині в розмірі 4463,15 грн згідно вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Тобто, дослідженню у цій справі підлягає питання наявності у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року, виходячи з фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, яка передбачена зазначеними положеннями Порядку № 1078.

У такому контексті Суд зазначає, що предметом позову у цій справі є саме питання наявності розрахунку фіксованої щомісячної індексації грошового забезпечення та її розміру. Вказане не було предметом правової оцінки судами у справі № 160/8990/20, оскільки перевірка правильності нарахованих відповідачем позивачу сум індексації грошового забезпечення з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 не здійснювалася.

Відтак, судами попередніх інстанцій здійснено неправильний порівняльний аналіз підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у справі, що розглядається та у справі №160/8990/20.

Ураховуючи, що відповідно до пункту 13 Порядку № 1078 спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку, питання обчислення суми індексації може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом. При цьому, моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати відповідачем індексації грошового забезпечення, з розміром якої позивач не погоджується.

Такий правовий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, у постановах від 15 грудня 2022 року у справі №460/3473/21, від 23 січня 2023 року у справі №340/3391/22, від 31 січня 2023 року у справі № 340/3391/22, від 13 березня 2023 року у справі №560/11003/22 і багатьох інших, зокрема й у тих, на які позивач посилається у касаційній скарзі, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що вимоги, заявлені позивачем у цій справі, вже були предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі № 160/8990/20 та їх фактично вже було вирішено по суті, є помилковими.

Зважаючи на це також помилковими є висновки судів обох інстанцій про те, що у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

У підсумку колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій не здійснили порівняльний аналіз підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у справі, що розглядається та у справі № 160/8990/20, не з`ясували ознаки тотожності між позовними вимогами у цих справах, незважаючи на те, що їх з`ясування є передумовою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстав, установлених пунктом 2 частини першої статті 170 КАС України.

У свою чергу, вказані обставини виключають наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, виходячи з вимог пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, а також необхідності реалізації позивачем в межах адміністративної справи № 160/8990/20 подання заяви у порядку судового контролю за виконанням рішення, як про це зазначили суди.

Відтак, вимоги позивача у межах цієї позовної заяви, можуть бути заявлені окремим адміністративним позовом та повинні оцінюватися судами на предмет їх обґрунтованості.

Таким чином, у ході касаційного розгляду справи підтвердилися доводи ОСОБА_1 про те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, залишеної в силі судом апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувані судові акти - скасуванню з направлянням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного перегляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі №160/15054/23 скасувати.

Справу № 160/15054/23 направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько