Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 560/2156/21

адміністративне провадження № К/990/8389/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у складі судді Данилюк К.Б. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Полотняка Ю.П. (головуючого), Ватаманюка Р.В., Драчук Т.О. у справі № 560/2156/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь" до Головного управління ДПС в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Світязь" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 лютого 2021 року форми В1 № 0005190703 та форми В4 № 0005200703.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми "В1" № 0005190703 від 04 лютого 2021 року, форми "В4" № 0005200703 від 04 лютого 2021 року, прийняті стосовно ТОВ "Світязь".

Стягнуто на користь ТОВ "Світязь" судові витрати в розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн за рахунок асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що надані позивачем документи сумнівів у їх достовірності не викликають, будь-які дійсні розбіжності стосовно задекларованої суми оплати за договором, розміру податку, обсягів поставок тощо судом не виявлені, а відповідачем не доведені, також відсутні дефекти форми або змісту первинних (бухгалтерських) документів з тих, які були надані платником. Одночасно з цим, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на належних доказах, які спростовують факти поставок, не надані належні докази на підтвердження того, що відомості, які містяться в документах позивача, неповні, недостовірні або суперечливі. Вказані в акті перевірки висновки стосовно формування позивачем штучних показників податкового обліку з метою отримання незаконної податкової вигоди, є припущеннями за відсутності належних та допустимих доказів, які надаються в передбаченому законодавством порядку. Встановлені судом обставини та реальність здійснення вищевказаних господарських операцій не спростовані податковим органом належними та допустимими доказами, відтак суд приходить до висновку про необґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що службовими особами Головного управління ДПС у Хмельницькій області на підставі направлень від 28.12.2020 та наказу № 2517-П від 17.12.2020 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Світять" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складений Акт № 43/22-01-07-03/14165839 від 14.01.2021, де зазначається про порушення:

- п. 44.1 ст. 44. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3. п. 198.6 сі. 198, абз. "б" та "в" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України TOB "Світязь" завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) задекларованого у декларації з ПДВ за жовтень 2020 року в сумі 2 081 806 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, абз. "в" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України щодо завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) задекларованого у декларації з ПДВ за жовтень 2020 року в сумі 174677 грн;

- вимог наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" щодо невірного заповнення додатку 2 "Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" за жовтень 2020 року.

На підставі акту прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 04 лютого 2021 форми В1 № 0005190703 та форми В4 № 0005200703.

Судом установлено, що основним видом діяльності ТОВ "Світязь" є виробництво електронних і електричних проводів та кабелів (КВЕД 27.32).

З метою забезпечення виробничого процесу та господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Д.Трейд» укладений Договір поставки №22/07-20 від 22 липня 2020 року, предметом якого є постачання заготовки мідної для волочіння (катанки).

На виконання умов договору ТОВ «Д.Трейд» у вересні - жовтні 2020 рр. здійснило чотири епізоди поставки окремих партій товару:

- 04.09.2020 товар у кількості 21,982 тон. на суму 4803066,91 грн, у т.ч. ПДВ 800511,15 грн;

- 05.10.2020 товар у кількості 9,952 тон на суму 2270250 грн, у т.ч. ПДВ 378375.04 грн;

- 08.10.2020 товар у кількості 13,716 тон на суму 3017519,94 грн, у т.ч. ПДВ 502919,94 грн;

- 29.10.2020 товар в кількості 15,673 тон на суму 3448059,94 грн, у т.ч. ПДВ 574676,66 грн.

Транспортування товару проводилось власним транспортом ТОВ "Світязь":

- автомобілем МЕРСЕДЕС БЕНЦ державний номер НОМЕР_1 з причепом ВХ93-03ХХ, водій - працівник підприємства ОСОБА_1 ,

- автомобілем МЕРСЕДЕС БЕНЦ державний номер НОМЕР_2 з причепом НОМЕР_3 , водій - працівник підприємства ОСОБА_2 .

Для перевірки позивачем були надані товарно-транспортні накладні на перевезення заготовки мідної для волочіння (катанки) 8 мм пункт навантаження - м. Одеса 21-й км. Старокиївської дороги 2 1-А, пункт розвантаження - Хмельницька обл. Кам`янець-Подільський район, с. Мукша Китайгородська вул. Матросова 1А.

Факт поставок та переходу права власності від постачальника ТОВ «Д.Трейд» до ТОВ "Світязь" підтверджується:

- видатковими накладними від 04 вересня 2020 № РН-0000011, 05 жовтня 2020 № РН-0000015, 08 жовтня 2020 № РН-0000017, 29 жовтня 2020 № РН-0000019,

- товарно-транспортними накладними,

- наказами про відрядження водіїв,

- відображенням в бухгалтерському обліку позивача по рахунку 201 «Сировина і матеріали».

Суд установив, що оспорювані відповідачем вищенаведені господарські операції з придбання позивачем заготовки мідної для волочіння (катанки) по факту їх вчинення належним чином відображені в бухгалтерському обліку позивача, а саме: по рахунку 201 «Сировина і матеріали». Відповідно по рахунку 641 «Розрахунки з бюджетом» позивачем відображено усю оспорювану відповідачем суму ПДВ за вищевказаними операціями.

Оплата на користь TOB «Д.Трейд» за фактично поставлену продукцію проведена у безготівковій формі в загальній сумі 12 490 837,09 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за період з 09 вересня по 30 жовтня 2020 року, які є у матеріалах справи та були надані для перевірки.

Крім того, усі податкові накладні, складені за наслідками цих господарських операцій, були зареєстровані податковими органами у встановленому порядку.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справ не були враховані висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.06.2019 у справі №400/927/19 у подібних правовідносинах.

Указує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій пп. 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 200 ПК України. Скаржник указує на відсутність реального характеру здійснених господарських операцій і підтвердження їх належними первинними документами.

Позивачем до Суду подано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Позивач указує, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають правовій позиції Верховного Суду щодо вирішення аналогічних спорів. Уважає, що матеріали справи містять об`єктивні і беззаперечні докази реальності фактично здійснених позивачем господарських операцій. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Верховний Суд ухвалою від 18.05.2022 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, передбачено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити, як найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 16.06.2019 у справі №400/927/19 у подібних правовідносинах.

Проте Суд звертає увагу на те, що скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, пов`язану виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду.

Суд зауважує, що у цій постанові Верховним Судом сформовано загальний підхід щодо дослідження реальності господарських операцій та вимоги до їх документального підтвердження первинними документами в контексті застосування норм статті 198 ПК України.

Суд звертає увагу на те, що скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, пов`язану виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт господарювання повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суди установили, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій надано до суду: копії договорів, податкових накладних, банківських виписок, видаткових накладних, наказів про відрядження водіїв, відображення бухгалтерського обліку рахунку 201.

Отже, суди дійшли правильного висновку, що надані позивачем документи сумнівів у їх достовірності не викликають, будь-які дійсні розбіжності стосовно задекларованої суми оплати за договором, розміру податку, обсягів поставок тощо відповідачем не доведені, також відсутні дефекти форми або змісту первинних (бухгалтерських) документів з тих, які були надані платником. Одночасно з цим, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на належних доказах, які спростовують факти поставок, не надані належні докази на підтвердження того, що відомості, які містяться в документах позивача, неповні, недостовірні або суперечливі.

Доводи скаржника щодо сертифікатів якості, суди обґрунтовано відхилили, оскільки наявність недоліків в оформленні сертифікатів якості (відповідності), так само і їх відсутність не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, сертифікати якості (відповідності) не є документами бухгалтерського обліку чи податкового обліку, які засвідчують факт господарської операції.

Суди правильно урахували, що наявна у інформаційних базах ДПС інформація не може в розумінні процесуального закону бути доказом стосовно реальності або нереальності господарських операцій. Висновки щодо неможливості здійснення господарських операцій контрагентом позивача не можуть ґрунтуватись лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів постачальника, а повинні базуватись на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин.

Ураховуючи зазначене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що вказані в акті перевірки висновки стосовно формування позивачем штучних показників податкового обліку з метою отримання незаконної податкової вигоди, є припущеннями за відсутності належних та допустимих доказів, які надаються в передбаченому законодавством порядку.

Отже, суд першої та апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень форми "В1" № 0005190703 від 04 лютого 2021 року та форми "В4" № 0005200703 від 04 лютого 2021 року.

Колегія суддів, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження на підставі встановлених фактичних обставин справи, зазначає, що жодних обґрунтованих доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права в касаційній скарзі скаржником не наведено.

Відтак, наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачені пунктом 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, не знайшли свого підтвердження.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС в Хмельницькій області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко