Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/1833/16

адміністративне провадження №К/9901/20397/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2018 року (суддя Шелест С.Б.) у справі № 826/1833/16 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції у цій справі, позивач оскаржив його в апеляційному порядку звернувшись з апеляційною скаргою до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2018 року ОСОБА_2 повернуто його апеляційну скаргу, оскільки останній не виконав вимоги ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2017 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме, не подав до суду апеляційну скаргу, яка мала бути викладена українською мовою.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, позивач подав касаційну скаргу відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2017 року позивач подав через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційну скаргу на судове рішення, яка викладена російською мовою.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме, для подання до суду апеляційної скарги, яка має бути викладена українською мовою.

Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Конституційним Судом України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі №10-рп/99 зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції України).

Та поряд слід врахувати, що згідно положень статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів" регламентовано, що судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Зазначене дає підстави вважати, що мовою судочинства є українська мова, за умов, що громадянин, як учасник судового процесу володіє державною мовою.

Проте, як вбачається з поданої ОСОБА_2 апеляційної скарги, остання була викладена російською мовою та апелянтом не порушувалось питання про забезпечення його права на здійснення судового процесу на російській мові, оскільки він не володіє українською мовою.

Зазначене дає підстави вважати, що апеляційний суд мав достатні правові підстави для залишення апеляційної скарги позивача без руху для надання останньому часу подати до суду апеляційну скаргу, викладену українською мовою.

Проте, апелянт пропозицію суду залишив без будь-якого реагування, зокрема, не подав до суду апеляційну скаргу, яка мала бути викладена українською мовою та не просив суд забезпечити його право на участь у судовому процесі не на державній мові, а на іншій мові, якою він володіє.

Відповідно до частини другої статті 298 КАС України (у редакції чинній з 15.12.2017 року) до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На підставі наведених норм процесуального права та враховуючи те, що позивач не усунув виявлені судом недоліки апеляційної скарги у встановлений строк, апеляційним судом постановлено законну ухвалу про повернення апеляційної скарги позивачу.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції має бути залишене без змін, як таке, що ухвалене у відповідності до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 345, 350, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2018 року у справі № 826/1833/16- без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду