Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.07.2019 року у справі №815/5498/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2019 року

Київ

справа №815/5498/14

адміністративне провадження №К/9901/9336/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 (суддя - Левчук О.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015 (головуючий суддя - Косцова І.П., судді: Стас Л.В., Турецька І.О.) у справі №815/5498/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алма-Торг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алма-Торг» (далі - ТОВ «Алма-Торг») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси) від 21.08.2014 № 0002702206, № 0002712206, № 0002692206.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Приморському районі м. Одеси оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2014, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Приморському районі м. Одеси посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 139, 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що враховуючи податкову інформацію щодо контрагентів ТОВ «Алма-Торг», а також вимоги законодавчих норм, подані позивачем первинні документи не мають юридичної сили з огляду на невстановлення фактичного здійснення господарських операцій.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Алма Торг» з питань правомірності декларування податку на прибуток, податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб за період з 06.02.2013 по 31.12.2013, про що складено акт від 30.07.2014 № 4299/25-53-22-06/38573341.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1699556,00 грн.; пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 1899578,00 грн., з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, а саме: акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.06.2014 №1683/26-55-22-01/38487897 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Горизонт Трейдінг» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період грудень 2013 року», від 07.07.2014 № 1867/26-55-22-08/38487897«Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Горизонт Трейдінг» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.11.2012 по 30.11.2013», акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.06.2014 №499/26-57-22-10/38205323 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гонорій» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012 по 31.12.2013», де вказано про відсутність в них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами.

Крім того, відповідно до витягу з кримінального провадження від 21.03.2014 №32014100000000051 здійснюється досудове розслідування за заявою генерального директора ТОВ «ХІМЛАБОРРЕАКТИВ», згідно якої службові особи цілого ряду підприємств, в тому числі і ТОВ «Горизонт Трейдінг», здійснюють незаконне нарахування податкового кредиту з ПДВ у зв`язку з формально здійсненими фінансово-господарськими операціями з реально діючими суб`єктами господарювання, що призвело до фактичної несплати податків в особливо великому розмірі, що свідчить про те, що ТОВ «Горизонт Трейдінг» здійснювало діяльність з наданням податкової вигоди третім особам з метою прикриття незаконної діяльності.

На підставі названого акту перевірки, 21.08.2014 ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002692206 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1669556,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 424889,00 грн., № 0002702206 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 434153,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 108538,00 грн., № 0002712206 від 21.08.2014 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1899578,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що спірні господарські операції є реальними, фактично відбулися та безпосередньо пов`язані з власною господарською діяльністю позивача, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з`ясовано судами, ТОВ «Алма-Торг» у постачальників - нерезидентів придбано сантехнічне обладнання, лаки, рум`яна, продукти харчування тощо, які ввезені на митну територію України з оформленням відповідних ВМД. Факт поставки товару від нерезидентів на адресу позивача податковим органом не заперечувався.

Придбаний позивачем товар вподальшому був реалізований ТОВ «Горизонт Трейдінг» на підставі договору купівлі-продажу від 01.07.2013 №04/13 та ТОВ «Гонорій» на підставі договору поставки від 19.11.2013 № 06/13.

На підтвердження виконання зазначених господарських операцій позивачем було надано копії укладених договорів, видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, банківських виписок.

Транспортування товару від ТОВ «Алма Торг» до покупців - ТОВ «Горизонт Трейдинг» та ТОВ «Гонорій» здійснювалось з залученням послуг ФОП ОСОБА_1 на підставі договір підряду на перевезення вантажів автомобільним транспортом з повною індивідуальною майновою відповідальністю від 30.04.2013, що підтверджуються товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Алма Торг» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Використання ТОВ «Алма Торг» товарно-матеріальних цінностей, придбаних у постачальників-нерезидентів, у власній господарській діяльності шляхом реалізації ТМЦ покупцям - ТОВ «Горизонт Трейдинг» та ТОВ «Гонорій» підтверджується даними карток складського обліку матеріалів, в яких містяться відомості, що в грудні 2013 року товар, одержаний від постачальників-нерезидентів, ТОВ «Алма Торг» відпущено ТОВ «Горизонт Трейдинг» та ТОВ «Гонорій».

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Посилання контролюючого органу на результати контрольних заходів щодо ТОВ «Горизонт Трейдинг» та ТОВ «Гонорій» як на підставу для відмови в задоволенні позову правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Судами також встановлено, що постановою прокуратури міста Києва від 01.08.2014 у закрито кримінальне провадження № 32014100000000051 від 21.03.2014 в частині вчинення службовими особами ТОВ «Горизонт Трейдинг» кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що господарській операції між позивачем та його контрагентом здійснені відповідно до умов чинного законодавства, реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду