Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.04.2021 року у справі №140/3852/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року

м. Київ

справа №140/3852/19

адміністративне провадження №К/9901/11846/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л. І.,

суддів: Хохуляка В. В., Ханової Р. Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Електротермометрія" (далі - Товариство) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
04.03.2021 (головуючий суддя - Кухтей Р. В., судді - Шевчук С. М., Онишкевич Т. В. ) у справі за позовом Головного управління ДПС у Волинській області (далі - Управління) до Публічного акціонерного товариства "Електротермометрія" про стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИЛ:

Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 07.04.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2020, позов задовольнив повністю: стягнув з банківський рахунків Товариства в дохід Державного бюджету України податковий борг у сумі 1062056,36 грн. ; стягнув з банківських рахунків Товариства в дохід місцевого бюджету Луцької об'єднаної територіальної громади податковий борг із земельного податку з юридичних осіб у сумі 1199372,63 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у Товариства обліковується податковий борг у загальній сумі 2261428,99, доказів сплати якого відповідач суду не надав, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до погашення такого податкового боргу.

26.11.2020 Товариство звернулось до суду першої інстанції із заявою, у якій просив на підставі статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України розстрочити виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від
07.04.2020 терміном на дванадцять місяців, стягуючи: в дохід Державного бюджету України податковий борг у сумі 1062056,36 грн. рівними частками у сумі 88504,70
грн. не пізніше останнього числа кожного місяця; в дохід місцевого бюджету Луцької об'єднаної територіальної громади податковий борг із земельного податку з юридичних осіб у сумі 1199372,63 грн. рівними частками у сумі 99947,72 грн. не пізніше останнього числа кожного місяця.

Вказану заяву Товариство обґрунтувало тим, що: з моменту ухвалення судового рішення роботу Товариства було фактично паралізовано у зв'язку з пандемією Covid-19, яка є загальновідомим фактом; станом на 31.10.2020 Товариство мало заборгованість із заробітної плати у сумі 5366,3 тис. грн. перед 102 працівниками, крім того, збитки Товариства становлять 8355,00 тис. грн. (р. 1420 форми № 1 Баланс), у тому числі за 9 місяців 2020 року - 500,00 тис. грн. (р. 2355 форми № 2 Фінансові результати).

Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 04.12.2020 заяву Товариства про розстрочення виконання судового рішення задовольнив: розстрочив виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 в адміністративній справі №140/3852/19 за позовом Управління до Товариства про стягнення в дохід Державного бюджету України податкового боргу в сумі 1062056,36
грн та в дохід місцевого бюджету Луцької об'єднаної територіальної громади податкового боргу в сумі 1199372,63грн строком на 12 (дванадцять) місяців шляхом здійснення щомісячних платежів не пізніше останнього числа кожного місяця в дохід Державного бюджету України з грудня 2020 року по жовтень 2021 року - 88504,69 грн., у листопаді 2021 року 88504,77 та в дохід місцевого бюджету Луцької об'єднаної територіальної громади податкового боргу - з грудня 2020 року по жовтень 2021 року - 99947,71 грн., у листопаді 2021 року 99947,82 грн.

Задовольняючи заяву Товариства, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду цієї заяви наявні обставини, які ускладнюють виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.04.2020, якими є, зокрема, скрутний фінансовий стан Товариства та запровадження на всій території України карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, що не суперечить умовам відстрочення/розстрочення податкового боргу, встановленим пунктом 100.5 статті 100 Податкового кодексу України, а також обставинам, визначеним Переліком обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1235.

Восьми апеляційний адміністративний суд постановою від 04.03.2021 скасував ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 та прийняв постанову, якою відмовив у задоволенні заяви Товариства про розстрочення виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.04.2020.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: збитковість діяльності Товариства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення; Товариство не надало пояснень та доказів на підтвердження того, яким чином відстрочення судом сплати податкового боргу сприятиме його сплаті після закінчення терміну відстрочення, тобто які прогнозовані події у зазначений ним період сприятимуть виникненню у підприємства можливості погасити борг, а також інформації про те, яких заходів вживає Товариства для сплати цього боргу та інших боргових зобов'язань; застосована судом розстрочка призводить до збільшення податкового боргу Товариства, адже порушення строків сплати податкових зобов'язань тягне нарахування фінансових санкцій, зокрема, пені.

Товариство оскаржило постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
04.03.2021 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 15.04.2021 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги Товариство посилається на те, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 є суперечливою, оскільки з одного боку у ній містяться посилання на те, що стаття 100 Податкового кодексу України та стаття 375 Кодексу адміністративного судочинства України різні за суб'єктами та підставами надання розстрочки, а з іншого - обґрунтовується неправомірність надання такої розстрочки судом першої інстанції саме у зв'язку з недотриманням критеріїв, встановлених Переліком обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1235 (далі - Перелік № 1235), прийнятим на виконання статті 100 Податкового кодексу України, що є підставою для висновку, що суд апеляційної інстанції відсту4пив від правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 2а-25767/10/0570.

Управління не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.05.2021 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 25.05.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до приписів частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно із частинами 3 -5 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

Отже, нормами Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

Водночас обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про розстрочення виконання рішення суду та ухвалюючи постанову про відмову у задоволення такої заяви Товариства, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач обґрунтовував необхідність задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення тяжким фінансовим станом та наявністю заборгованості з оплати праці перед 102 працівниками, однак не надав належних пояснень того, яким чином відстрочення судом сплати податкового боргу сприятиме його сплаті після закінчення терміну відстрочення, а також яких заходів вживає підприємство для сплати цього боргу та інших боргових зобов'язань. Також, суд апеляційної інстанції виходив з того, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення

Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції правомірними, з урахуванням того, що доказів, які б свідчили про відсутність у Товариства коштів на рахунках та/або відсутності майна, на яке може бути звернуте стягнення, відповідач не надав.

При цьому, зважаючи на те, що предметом спору у адміністративній справі є стягнення податкового боргу, норми частин 1 , 3 , 4 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України були правомірно застосовані судом апеляційної інстанції в системному зв'язку з нормами пунктів 100.5, 100.6 статті 100 Податкового кодексу України та Переліку №1235, а питання про розстрочення виконання судового рішення суд апеляційної інстанції вирішив відповідно до фактичних обставин справи, правильно застосувавши норми статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене вище, касаційна скарга Товариства підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від
04.03.2021 - без змін.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Електротермометрія" залишити без задоволення, а ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ. І. Бившева В. В. Хохуляк Р. Ф. Ханова