Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 квітня 2019 року

справа №804/391/16

адміністративне провадження №К/9901/19270/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у складі судді Турової О.М.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2016 року у складі суддів Прокопчук Т.С., Божко Л.А., Лукманової О.М.

у справі № 804/391/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (після реорганізації Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, з мотивів безпідставності його прийняття.

Постановою від 26 березня 2014 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд у задоволені позову відмовив. Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не за волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договору оренди.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 жовтня 2014 року скасував рішення суду першої інстанції, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 3 лютого 2014 року № 0000271503. Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач, як контролюючий орган з питань правильності визначення та сплати податків, має право перевіряти правильність визначення та сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності лише на підставі договорів оренди таких земельних ділянок.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 грудня 2015 року скасував постанови судів першої та апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції зазначив, що після набрання чинності Податковим кодексом України позивач мав самостійно перерахувати розмір орендної плати. Підставою для направлення справи на новий розгляд стала відсутність в матеріалах справи даних державного земельного кадастру щодо встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 23 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2016 року, у задоволені позову відмовив.

Приймаючи рішення суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно та вірно розраховано суму заниженої позивачем орендної плати, виходячи з її нормативної грошової оцінки, в тому числі коефіцієнту функціонального використання, що відповідає даним державного земельного кадастру.

У листопаді 2016 року позивач подав касаційну скаргу, в якої посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якім задовольнити позовні вимоги.

У запереченні на касаційну скаргу податковий орган вказує, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 1 січня 2011 року по 30 жовтня 2013 року, за результатами якої складено акт № 22/1504/32813827 від 13 січня 2014 року.

За висновками акта перевірки Товариством порушено приписи підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та рішення Дніпропетровської міської ради №216/8 від 2 лютого 2011 року, що призвело до заниження позивачем орендної плати за земельну ділянку, розташовану на території Бабушкінського району м. Дніпропетровська, за 2011 рік - на суму 656833,35 грн, за 2012 рік - на суму 659184,67 грн, за січень - жовтень 2013 року - на суму 632237,40 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом 3 лютого 2014 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000271503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 2340588,49 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 1948255,42 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 392333,07 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 жовтня 2007 року між Товариством та Дніпропетровською міською радою укладено договір про надання у платне володіння і користування земельної ділянки, цільовим призначенням якої є розміщення житлової та громадської забудови, кадастровий номер 1210100000:02:211:0009, загальною площею 2,5375 га., розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Єрмолової, 51 (Бабушкінський район) для розміщення спортивно - оздоровчого комплексу, стадіону, тенісних кортів та тенісного клубу, строком дії 15 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки, яка на момент укладання договору складала 13273417,82 грн.

2 лютого 2011 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 216/8, яким річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками на території міста встановлено у мінімальному розмірі орендної плати, визначеної нормами Податкового кодексу України.

Судами встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що позивачем самостійно задекларовано та сплачено суму грошового зобов'язання по орендній платі за зазначену земельну ділянку відповідно до поданих податкової декларації № 119436 від 18 жовтня 2011 року за 2011 рік у розмірі 860539,84 грн, податкової декларації № 40566 від 11 жовтня 2012 року за 2012 рік в розмірі 858188,52 грн, податкової декларації № 1300001072 від 15 лютого 2013 року за січень - жовтень 2013 року в розмірі 632240,30 грн.

Як вбачається з даних Управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ №7431 від 7 квітня 2011 року та листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, загальною площею 2,5375 га, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Єрмолової, 51 (Бабушкінський район), кадастровий номер 1210100000:02:211:0009, в 2011-2013 роках складала 50579106,48 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктом 288.1, 288.2, 288.3, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Частиною 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення судами попередньої інстанції) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 грудня 2015 року скасовуючи постанови судів першої та апеляційної зазначив, що після набрання чинності Податковим кодексом України позивач мав самостійно перерахувати розмір орендної плати.

Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем правомірно та вірно розраховано суму заниженої позивачем орендної плати, виходячи з її нормативної грошової оцінки, в тому числі коефіцієнту функціонального використання, що відповідає даним державного земельного кадастру.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2016 року у справі № 804/391/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер