ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2018 року

Київ

справа №826/10288/17

касаційне провадження №К/9901/25529/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» (далі - Товариство) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2017 (суддя - Смолій І.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді - Троян Н.М., Шурко О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило: визнати незаконним та скасувати рішення Інспекції від 17.01.2017 за вих. №1076/10/26-55-05-05; зобов'язати Інспекцію прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць грудень 2016 року з додатками та доповненням до неї Товариства з введенням до інформаційних баз ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів від 13.01.2017.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 17.08.2017 позовну заяву Товариства залишив без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом двох днів з моменту отримання копії цієї ухвали, а ухвалою від 05.12.2017 - позовну заяву повернув Товариству, оскільки позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 17.01.2018 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2017 залишив без змін.

Товариство оскаржило ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 27.02.2018 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норми процесуального права, оскільки в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2017 суд безпідставно зазначив про необхідність сплати Товариством судового збору за кожну із заявлених ним позовних вимог, оскільки всі позовні вимоги є похідними від вимоги про визнання оскаржуваного рішення Інспекції незаконним, з огляду на що мають оплачуватись як за подання однієї позовної вимоги, що і було зроблено Товариством. Також скаржник вказує на те, що суд першої інстанції ухилився від надання роз'яснення ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2017 про залишення позовної заяви без руху, чим створив передумови для позбавлення Товариства доступу до суду під приводом невиконання вимог цієї незрозумілої для позивача ухвали.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.03.2018 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 03.04.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилами частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Як вбачається з ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2017 про залишення позовної заяви Товариства без руху, одним із недоліків позовної заяви є те, що позивач заявив кілька позовних вимог немайнового характеру, проте судовий збір сплатив лише за одну позовну вимогу, що підтверджується платіжним дорученням № 2344 від 12.05.2017.

Мотивуючи своє рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру, тоді як судовий збір сплачено лише за одну, проте Товариством не були усунуті недоліки позовної заяви.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає зазначений висновок судів першої та апеляційної інстанцій помилковим, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну з них.

Системний аналіз частини першої статті 6, частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Зі змісту позову Товариства вбачається, що воно заявило одну позовну вимогу немайнового характеру, за яку і був сплачений судовий збір, а не дві, як зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, оскільки вимога про визнання незаконним та скасування рішення Інспекції є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права.

Проте, неправильно визначивши кількість позовних вимог, розмір судового збору, який підлягає сплаті, та не надавши у зв'язку з цим позивачу можливості усунути в повній мірі недоліки позовної заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли передчасного висновку про наявність підстав для повернення позову.

За таких обставин, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що Окружний адміністративний суд міста Києва, ухваливши рішення від 05.12.2017 про повернення позовної заяви Товариства, та Київський апеляційний адміністративний суд, залишаючи зазначене рішення суду першої інстанції без змін, порушили норми процесуального права, у зв'язку з цим їх рішення підлягають скасуванню із передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2017 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 підлягають скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна