Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КАС ВП від 03.11.2020 року у справі №817/3471/14 Ухвала КАС ВП від 03.11.2020 року у справі №817/34...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 817/3471/14

касаційне провадження № К/9901/26882/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л. І.,

суддів: Хохуляка В. В., Ханової Р. Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у спарві матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 (суддя Жуковська Л. А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2016 (головуючий судді - Жизневська А. В., судді - Малахова Н. М., Моніч Б. С. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Рівному ГУ ДФС у Рівненській області (далі - Інспекція), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - Товариство), про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспекції, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 № 0001691742.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що ані ОСОБА_1, ані його представник - ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності від 22.01.2013 за реєстраційним № 570/4/55-228, посвідченої ОСОБА_2, радником з консульських питань Посольства України в Республіці Італія, жодних листів чи в іншій формі повідомлень про анулювання (прощення) кредитної заборгованості ОСОБА_1 у сумі 518856,96 грн. та необхідності сплатити податок на доходи фізичних осіб не отримували, ніяких підписів на повідомлення від Товариства не ставили, з урахуванням того, що ОСОБА_1 (який ніби0то розписався на повідомленні) у даний період часу перебував за кордоном.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 07.12.2015, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від
09.03.2016, у задоволенні позову відмовив повністю.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що про факт анулювання (прощення) боргу ОСОБА_1 було відомо через його уповноважену особу, яка від його імені підписала додатковий договір від 25.06.2013 до кредитного договору № 1701/0108/71-009 від 25.01.2008 про припинення зобов'язання переданням відступного та внесла суму відступного, з огляду на що зобов'язаний був відобразити отриманий ним дохід у річній декларації за 2013 рік та сплатити податок на доходи фізичних осіб із суми доходу.

ОСОБА_1 оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 25.04.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, оскільки суди не встановили обставин справи щодо того: з яких сум складався анульований борг позивача (тіла кредиту, відсотків, пені тощо); підпис на листі-повідомленні від
18.10.2013 Товариства, з яким Інспекція пов'язує необхідність сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб, виконаних не ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_1 перебував на території Республіки Італія; Інспекція зобов'язана була надати докази того, що списання боргу 25.06.2013 Товариством за кредитним договором № 1701/0108/71-009 від 25.01.2008 у сумі 518856,96 грн. відбулось до закінчення строку позовної давності.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.11.2020 прийняв касаційну скаргу ОСОБА_1 до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 03.11.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Інспекції та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 25.06.2013 між ОСОБА_1 (боржником), від імені якого діяла ОСОБА_3 відповідно до довіреності від
22.01.2013 за реєстраційним № 570/4/55-228, посвідченої ОСОБА_2, радником з консульських питань Посольства України в Республіці Італія, та Товариством (кредитором) був укладений додатковий договір до кредитного договору №1701/0108/71-009 від 25.01.2008 про припинення зобов'язання переданням відступного (далі - додатковий договір).

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 додаткового оговору сторони за цим договором дійшли домовленості про припинення первісних зобов'язань боржника, які виникли на підставі кредитного договору із всіма змінами та доповненнями, і за якими боржник зобов'язується повернути кредитору суму кредиту у розмірі 63000,00
доларів США
за кредитним договором не пізніше 24.01.2038, сплатити відсотки за користування кредитами в порядку та на умовах, які визначені кредитним договором, сплачувати неустойки, а також здійснювати всі інші платежі, як це передбачено кредитним договором. Станом на 25.06.2013 загальна сума заборгованості боржника за кредитним договором складає 95195, доларів США 41 цент, що за офіційно встановленим курсом НБУ на дату укладання цього договору становить 760896,91 грн., а саме: сума кредиту 61425,00 доларів США, що за офіційно встановленим курсом НБУ на дату укладання цього договору становить 490970,02 грн; сума відсотків за користування кредитом 33770,41 доларів США, що за офіційно встановленим курсом НБУ на дату укладання цього договору становить 269926,89 грн. Згідно з пунктом 1.2. статті 1 додаткового договору первісні зобов'язання припиняються переданням боржником кредиторові відступного. У відповідності до пункту 1.3. розділу 1 додаткового договору відступним за даним договором є грошові кошти в національній валюті України в сумі 242060,00 грн.

Підпунктами 1.5.1,1.5.2 пункту 1.5 статті 1 додаткового договору передбачено, що відступне передається боржником кредиторові шляхом безготівкового перерахування суми, що визначена на підставі пунктів 1.3-1.4 даного договору, на рахунок кредитора в ПАТ "Альфа-Банк" в наступному порядку: у строк до 25.06.2013 боржник зобов'язується передати кредиторові грошові кошти у розмірі 159860,00
грн.
копійок на рахунок кредитора в ПАТ "Альфа-Банк"; починаючи з 26.07.2013 у строк до 26.06.2014 боржник зобов'язується передати кредиторові грошові кошти у розмірі 82200,00 грн., проте погоджений сторонами розмір щомісячного платежу повинен складати не менше ніж 6850,00 грн. та вноситись не пізніше 26 числа кожного календарного місяця починаючи з 26.07.2013 рахунок в ПАТ "Альфа-Банк".

Підпунктом 1.5.4. пункту 1.5. статті 1 додаткового договору передбачено, що сторони домовились змінити діючий порядок виконання позичальником зобов'язань щодо повернення заборгованості за договором, встановивши розмір процентної ставки за користування кредитом на рівні 0,01 % річних. Як вказано в пункті 1.7. статті 1 додаткового договору датою отримання відступного кредитором є календарна дата фактичного зарахування суми, що визначена на підставі пунктів
1.3-1.5 даного договору, на рахунок кредитора, який вказаний в пункту 1.5 договору. Згідно з пунктом 2.1. статті 2 додаткового договору з дати отримання кредитором грошових коштів, які передані боржником кредитору в якості відступного в сумі 242060,00 грн. за рішенням кредитора здійснюється анулювання залишку боргу за кредитним договором в сумі: 518898,16 грн. Таким чином, після отримання кредитором грошових коштів в якості відступного в сумі, вказаній в пункті 1.3. цього договору, припиняються всі та кожне із зобов'язань, визначені кредитним договором, а сам кредитний договір вважається таким, що припинив свою дію. Підпунктом 2.2. статті 2 додаткового договору визначено, що з дати отримання кредитором грошових коштів, які передані боржником кредитору в якості відступного на підставі даного договору, припиняються всі та кожен із договорів, які були укладені в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором. У пункті 3.2. статті 3 додаткового договору боржник заявляє і гарантує те, що всі зобов'язання, які пов'язані із сплатою податків зборів та/чи будь-яких інших обов'язкових платежів до бюджетів будь-якого рівня чи державних цільових фондів, та які стосуються боржника і можуть виникнути на підставі даного договору, боржник виконує особисто. Підписанням цього договору боржник підтверджує, що він повідомлений кредитором про анулювання боргу за кредитним договором в сумі, вказаній в пункті 2.1. цього договору, за самостійним рішенням. У відповідності до пункту 4.1. додаткового договору цей договір є реальним, тобто набуває чинності з моменту вчинення боржником дій, шо передбачені пунктами 1.2-1.5 статті 1 даного договору.

25.06.2013 ОСОБА_3 згідно квитанцій № 626325 та № 626898 внесла на рахунок ПАТ "Альфа-Банк" грошові кошти у сумах 159860,00 грн. та 51156,00 грн. відповідно в рахунок сплати заборгованості за кредитним договором №1701/0108/71-009 від
25.01.2008, клієнт ОСОБА_1.

Листом-повідомленням б/н від 18.10.2013, адресованим ОСОБА_1, Товариство повідомляло останнього, що після сплачених ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 242060,00 грн. відповідно до умов додаткового договору до кредитного договору №1701/0108/71-009 від 25.01.2008 про припинення зобов'язання переданням відступного Товариством було прийняте рішення про анулювання залишку боргу.

Таким чином, на підставі пункту 2.1 договору, з 18.10.2013 здійснюється анулювання залишку боргу у сумі 518856,96 грн. Про отримання ОСОБА_1 вказаного доходу Товариством будуть повідомлені органи Державної податкової служби України. Товариство заявляє про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1701/0108/71-009 від 25.01.2008. Товариство заявляє про відсутність до ОСОБА_1 будь-яких претензій, що пов'язані із укладенням, змінами, виконанням та/чи припиненням дії за кредитним договором 1701/0108/71-009 від
25.01.2008. На вказаному листі-повідомленні стоїть відмітка "получил ОСОБА_1
18.10.2013" та підпис.

Інспекцією була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо отримання доходу у вигляді додаткового блага громадянином ОСОБА_1 за період з
01.01.2013 по 31.12.2013, результати якої оформлені актом від 25.06.2014 № 96/ НОМЕР_1 /17-100, за висновками якого ОСОБА_1 були порушені вимоги: підпункту
49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, що мало вираз у неподанні податкової декларації за період, який перевірявся, а саме - за 2013 рік; підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту
164.2 статті 164, пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, що мало вираз у несплаті у строки, встановлені законодавством, грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 87976,20 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ОСОБА_1 отримав дохід у вигляді додаткового блага у сумі 518856,96 грн., з якого необхідно було сплатити податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 87976,28 грн., та включити відомості про зазначене податкове зобов'язання до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік, враховуючи дані, отримані від Товариства, які свідчать про анулювання (прощення) кредитної заборгованості у сумі 518856,96 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 № 0001691742, яким збільшила ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 87976,28 грн. - за основним платежем та на 21994,01 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Згідно з підпунктами 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2015) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з підпунктом "б" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з цим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відсутність в підпункті "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самостійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності з
01.01.2015.

Згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" від 09.04.2015 №321-VIII, який набрав чинності
07.05.2015, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом (тіла кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначений цим підпунктом.

Разом з цим, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, не встановили обставин щодо того, із чого складається сума анульованої (прощеної) заборгованості ОСОБА_1 (тіло кредиту, проценти, пеня, штрафні санкції), а також того, чи був ОСОБА_1 належним чином повідомлений кредитором про прощення (анулювання) боргу, з урахуванням того, що сума, визначена у пункту 2.1 статті 2 додаткового договору від 25.06.2013, становила 518898,16 грн., а сума, вказана у повідомленні Товариства, на підставі якого було проведено перевірку та з якої було визначено грошові зобов'язання згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення, становила 518856,96 грн., а також зважаючи на те, що згідно відомостей Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 18.11.2014 № 466 ОСОБА_1 08.03.2011 перетнув кордон митної території України у напрямку "виїзд".

Поверховий підхід та неповнота при з'ясуванні обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом.

З урахуванням наведеного касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2016 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2016 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ. І. Бившева В. В. Хохуляк Р. Ф. Ханова
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст