Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.07.2019 року у справі №2140/1957/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа №2140/1957/18

адміністративне провадження №К/9901/18376/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І. Л.,

суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 4 січня 2019 року (головуючий суддя Василяка Д. К. ) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Семенюк Г. В., суддів - Потапчука В. О., Шляхтицького О. І.) у справі №2140/1957/18 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Торговий дім "Херсон" Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Спельта" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, Херсонської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Управління Державної казначейської служби України у місті Херсоні Херсонської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області про стягнення пені за порушення строків бюджетного відшкодування,

установив:

У вересні 2018 року Дочірнє підприємство "Торговий дім "Херсон" Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Спельта" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), Херсонської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Управління Державної казначейської служби України у місті Херсоні Херсонської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, в якому просило: стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню за порушення строків бюджетного відшкодування за період з 1 грудня 2016 року по 31 серпня 2018 року включно в розмірі 886 865,06 грн.

Позов мотивовано тим, що незважаючи на наявність такого, що набрало законної сили, судового рішення про зобов'язання повернути суму бюджетного відшкодування, відповідач не вчиняє жодних дій, у зв'язку з чим, на переконання позивача, на суму заборгованості має нараховуватись пеня, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 4 січня 2019 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року, позов Підприємства задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Торговий дім "Херсон" Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Спельта" пеню за порушення строків бюджетного відшкодування за період з 1 грудня 2016 року по 31 серпня 2018 року включно у розмірі 886865,06 грн; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті за неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі звернулося із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняті судами рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що при вирішенні спору судами безпідставно не враховано факт відсутності заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість перед Підприємством, не встановлено обставин початку перебігу й закінчення строку нарахування пені, не встановлено обґрунтованості визначення позивачем суми заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та періоду нарахування пені. Наголошує, шо судами не було перевірено правильності розрахунку пені, про стягнення якої подано цей позов.

Крім того, 16 січня 2018 року за рішенням суду Підприємству вже було відшкодовано пеню за прострочення відшкодування ПДВ в сумі 400785,26 грн

Стверджує, що факт нарахування пені нерозривно пов'язаний з фактом існування заборгованості бюджету, що дозволяє стверджувати про пеню як про міру відповідальності держави перед платником за порушення обов'язку вчасного відшкодування від'ємного значення суми ПДВ. Натомість, суди не врахували, що станом на 1 грудня 2016 року (заявлений у позові початок відліку нарахування пені) по 31 серпня 2018 року заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ перед позивачем відсутня. Так, відповідно до інтегрованої картки з ПДВ станом на 2 грудня 2016 року у позивача відсутній залишок невідшкодованої суми ПДВ по деклараціях за липень, листопад-грудень 2009 року, березень, квітень, червень-серпень 2010 року, а суми бюджетного відшкодування по вказаних періодах зараховано в рахунок погашення позитивних нарахувань відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України та відшкодовано на розрахунковий рахунок платника протягом 2010-2011 років на підставі висновків Херсонської ОДПІ за платіжними дорученнями Головного управління Державної казначейської служби у Херсонській області на загальну суму 954984,55 грн.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані відповідачем рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Вказує на те, що касаційна скарга не містить інших аргументів, ніж ті, які вже були предметом аналізу під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій. Більш того, під час усіх слухань справи відповідач не висловлював незгоди із розрахунком пені, що підлягає стягненню. Також вважає безпідставним посилання скаржника на відомості, що містяться в інтегрованій картці платника податку, оскільки факт несплати відповідачем суми бюджетного відшкодування ПДВ підтверджується судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що в квітні 2011 року Державною податковою інспекцією у місті Херсоні було проведено позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість за липень, листопад, грудень 2009 року та березень, квітень, червень-серпень 2010 року, за результатами якої складено акт від 14 квітня 2011 року.

На підставі акта перевірки 19 квітня 2011 року контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення №0001480700 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 613868,50 грн та № 0001470700 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 1742917,30 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року у справі №2а-3923/11/2170, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду від 17 липня 2016 року, зазначені вище податкові повідомлення-рішення скасовані.

Отже, позивач має право на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за липень, листопад, грудень 2009 року, березень, квітень, червень-серпень 2010 року у розмірі 1742917,30 грн.

Оскільки контролюючим органом не виконано свого обов'язку щодо надання висновку про бюджетне відшкодування до органу Держказначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню Підприємству з бюджету, та не погашено заборгованість бюджету з ПДВ, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 8 червня 2017 року у справі №821/1870/16, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, зобов'язано Херсонську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Херсонській області надати Управлінню Державної казначейської служби України у місті Херсоні Херсонської області висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1742917,30 грн, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України за липень, листопад, грудень 2009 року, березень, квітень, червень-серпень 2010 року на користь Дочірнього підприємства "Торговий дім "Херсон" Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Спельта"; стягнуто з Державного бюджету України на користь вказаного Підприємства пеню за порушення строків бюджетного відшкодування за період з 17 грудня 2013 року по 30 листопада 2016 року у розмірі 400785,26 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 8 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі №821/1870/16.

У подальшому, ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі №821/1870/16, яка набрала законної сили, задоволено заяву підприємства та змінено спосіб і порядок виконання судового рішення у справі №821/1870/16, зобов'язавши Херсонську ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в порядку, передбаченому статтею 200 Податкового кодексу України, заяву Дочірнього підприємства "Торговий дім "Херсон" Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Спельта" про повернення сум бюджетного відшкодування та необхідні дані щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість в розмірі 1742917,30 грн, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України за липень, листопад, грудень 2009 року, березень, квітень, червень-серпень 2010 року. Необхідність зміни порядку та способу виконання судового рішення суд мотивував зміною у 2017 році нормативно-правового регламентування порядку здійснення бюджетного відшкодування.

Крім того, ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у справі №821/1870/16, яка набрала законної сили, замінено сторону у виконавчому листі, виданого Херсонським окружним адміністративним судом 21 травня 2018 року в адміністративній справі №821/1870/16, а саме: боржника - Херсонську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Херсонській області на Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.

Враховуючи, що станом на 1 вересня 2018 року відповідач, Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі не виконало вимоги ухвали Херсонського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі №821/1870/16 щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в порядку, передбаченому статтею 200 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення пені за порушення строків бюджетного відшкодування.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з обґрунтованості вимог Підприємства та наявності правових підстав для стягнення пені з відповідача, встановивши факт невчинення останнім необхідних дій для відшкодування позивачу сум ПДВ з бюджету.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку, що суди правильно вирішили спір, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V ПК України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентовано у статті 200 ПК України.

З моменту виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування й до виникнення спірних правовідносин у цій справі зазначена стаття зазнавала змін.

Так, відповідно до пункту 200.15 ПК України (у редакції, чинній станом на час виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування) у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У подальшому, 21 грудня 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покрашення інвестиційного клімату в Україні", який набрав чинності 1 січня 2017 року.

статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України змінено порядок здійснення бюджетного відшкодування, який не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС у вказаному Реєстрі інформації про її узгодження.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення (підпункт "ґ"). У випадках, передбачених підпунктом "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

Відповідно до підпункту 200.13 статті 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Як встановили суди попередніх інстанцій, існує судове рішення у справі №821/1870/16, яким визнано право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ України за липень, листопад, грудень 2009 року, березень, квітень, червень-серпень 2010 року у розмірі 1742917,30 грн. Також, цим рішенням стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача пеню за порушення строків бюджетного відшкодування за період з 17 грудня 2013 року по 30 листопада 2016 року у розмірі 400785,26 грн.

Незважаючи на те, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду у справі №821/1870/16 набрала законної сили, питання щодо повернення Підприємству суми бюджетного відшкодування з ПДВ відповідачем не вирішено.

Навіть після зміни Херсонським окружним адміністративним судом ухвалою від 15 травня 2018 року способу і порядку виконання судового рішення у справі №821/1870/16, контролюючим органом не було внесено дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку-Підприємства.

За змістом статті пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, оскільки сума податку на додану вартість, на яку позивач має право, у встановлені ПК України строки йому не відшкодована, вона набули статусу заборгованості бюджету, на яку, відповідно до наведених вище приписів ПК України, нараховується пеня.

За такого правового регламентування та з огляду на встановлені судами обставини, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені за порушення відповідачем строків бюджетного відшкодування за період з 1 грудня 2016 року по 31 серпня 2018 року включно у розмірі 886865,06 грн.

Відповідач як в судах попередніх інстанцій, так і в касаційній скарзі посилається на те, що певні суми податку на додану вартість за липень, листопад, грудень 2009 року, березень, квітень, червень-серпень 2010 року були відшкодовані Підприємству, й суми такого бюджетного відшкодування по вказаних періодах були зараховані в рахунок погашення позитивних нарахувань Підприємству (в рахунок погашення податкового боргу), у зв'язку з чим надав інший розрахунок сум пені.

Проте, на підтвердження вказаних фактів відповідач не надав доказів, які б містили інформацію про обставини зарахування у погашення податкового боргу позивача, на яких наголошував відповідач. Більш того, колегія суддів вважає, що стягнення пені у даному випадку пов'язується саме з фактом порушення контролюючим органом строків відшкодування сум ПДВ з бюджету, а не з самою по собі наявністю чи відсутністю у платника податку податкового боргу.

У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що суди обґрунтовано взяли за основу розрахунок суми пені, наведений позивачем.

Та обставина, що 16 січня 2018 року позивачеві було перераховано 400785,26 пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість стосується виконання судового рішення в іншій справі ( №821/1870/16) й охоплює інший період (з 17 грудня 2013 року по 30 листопада 2016 року), а тому на вирішення цього спору не впливає.

На переконання колегії суддів відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належними й допустимим доказами правомірності своєї бездіяльності у спірних правовідносинах.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, і з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку наданим сторонами процесу доказам.

Таким чином, вирішуючи спір суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, й не допустили таких, що призвели до неправильного вирішення спору порушень норм процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалені судами рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 4 січня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська