Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.05.2019 року у справі №804/5315/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

Київ

справа №804/5315/17

адміністративне провадження №К/9901/15696/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Єзерова А. А., Кравчука В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року (головуючий суддя:

Захарчук-Борисенко Н. В. ) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року (головуючий суддя: Прокопчук Т. С., Шлай А. В., Круговий О. О.) у справі №804/5315/17 за позовом Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, Державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Іванченко Лариси Іванівни, треті особи: Дніпропетровська міська рада, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Державне підприємство "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" (далі - позивач або ДП
НВД АФ "Наукова" НААН") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради (далі - 1-й відповідач), Державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Іванченко Лариси Іванівни (далі - 2-й відповідач), третя особа: Дніпропетровська міська рада, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Івченко Лариси Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:18037784 від 16 грудня 2014 року (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 5298522312101) про реєстрацію права власності за Територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 - квартира АДРЕСА_1).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року в якості третьої особи залучено Садову ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 02 квітня 1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуніною В. І. Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2011 року по справі №Б29/59/04 було визнано ДП "НВД АФ "НААН" банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура. В ході ліквідаційної процедури ДП "НВД АФ "НААН" стало відомо, що виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради прийняв рішення від 21 травня 2014 року №257 "Про житловий фонд, придбаний Науково-виробничою дослідною агрофірмою "Наукова" (далі - рішення виконавчого комітету міської ради №257), яким прийнято до комунальної власності вказану квартиру. На підставі рішення №257 було зареєстровано право комунальної власності за Територіальною громадою м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради - реєстраційний номер 529852312101, рішенням 2-го відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:18037784 від 16 грудня 2014 року та видано свідоцтво про право власності серія та номер 31066149 САК №508971 від 16 грудня 2014 року. Посилаючись на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 липня 2015 року у справі №904/6303/14, залишену без змін постановою Вищого господарського суду від 18 листопада 2015 року, якою визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету міської ради №257, зазначає, що підстава, на якій Дніпропетровська міська рада здійснила державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за собою визнана незаконною та скасовано. Звертає увагу, що на момент прийняття державним реєстратором спірного рішення про державну реєстрацію і на даний час позивач не втрачав документу, що підтверджує право державної власності, а саме договір купівлі-продажу від 02 квітня 1997 року. Вважає здійснену реєстрацію права комунальної власності незаконною і такою, що має бути скасована, оскільки обраний порядок реєстрації неправильний та підстава реєстрації права комунальної власності на спірну квартиру визнана незаконною.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року, відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що державний реєстратор Іванченко Л. І. діяла в межах повноважень на підставі приписів Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - ~law19~), і оскільки підстави для відмови у вчиненні реєстраційної дії щодо реєстрації права власності за територіальною громадою м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на спірну квартиру станом на грудень 2014 року були відсутні, правомірно прийняла оспорюване рішення №18037784 від 16 грудня 2014 року про реєстрацію права власності на спірну квартиру.

03 червня 2019 року, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного суду касаційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року, прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що незаконна реєстрація права власності за територіальною громадою в особі Дніпропетровської міської ради призвела до порушення прав ДП "НВД АФ "Наукова" НААН", оскільки спочатку квартира незаконно перейшла до комунальної власності, а потім до приватної, в порядку приватизації. Посилаючись на скасування в судовому порядку рішення виконавчого комітету міської ради № 257, на підставі якого підтверджувався факт перебування об'єкта нерухомого майна у комунальній власності, та на невідповідність обраного порядку державної реєстрації нормам законодавства, вважає здійснену реєстрацію права комунальної власності незаконною та такою, що має бути скасована.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

02 липня 2019 року на адресу Верховного суду надійшла справа № 804/5315/17.

Відповідачі правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

Від третьої особи - Садової В. М. на адресу Верховного Суду надійшов відзив, в якому з посиланням на частину 1 статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, що діяла до 19 січня 2013 року, зазначила, що квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована за Верховною Радою України на праві державної власності та відносилась згідно із статтею 4 Житлового кодексу Української РСР до державного житлового фонду, у зв'язку з чим не може включатися до ліквідаційної маси та підлягає передачі до комунальної власності територіальної громади. Вважає, що відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, оскільки на момент вчинення реєстраційних дій рішення виконавчого комітету міської ради №257 було чинним.

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В порядку статті 31 та пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 13 серпня 2019 року здійснено заміну судді зі складу колегі, у зв'язку з відпусткою.

Верховний Суд переглянув оскаржені судові рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог ст. 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Науково - виробнича дослідна агрофірма "Наукова ", правонаступником якої є позивач - ДП "НВД АФ "Наукова" НААН", на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 02 квітня1997 року, придбала у власність квартиру АДРЕСА_1.

Згідно із реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичній особі від 02 липня 1998 року, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за Верховною радою України (Науково-виробничою дослідною аграфірмою "Наукова") на праві державної власності.

На підставі звернення керівника НВД АФ "Наукова" від 27 березня 2014 року про прийняття квартири в комунальну власність територіальної громади міста, виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради прийнято рішення №257 від 21 травня 2014 року, яким квартира АДРЕСА_1 прийнята до комунальної власності міста.

16 грудня 2014 року державним реєстратором Іванченко Л. І. прийнято рішення №18037784 про реєстрацію права власності на зазначену квартиру за територіальною громадою м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради та видано свідоцтво про право власності №31066149 від 16 грудня 2014 року.

Вважаючи, що державний реєстратор Іванченко Л. І. порушила приписи ~law21~ при прийнятті рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за територіальною громадою м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, а також враховуючи визнання незаконним в судовому порядку рішення виконавчого комітету міської ради №257, на підставі якого спірна квартира перейшла до комунальної власності міста, позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора №18037784 від 16 грудня 2014 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

При розгляді справи, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Так, право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції, є правом людини, якому кореспондує відповідний обов'язок держави. Складовою цього обов'язку є забезпечення незалежного, безстороннього суду, який створений та діє відповідно до закону. Саме держава повинна створити судову систему, яка здатна забезпечити право на справедливий суд.

Якщо держава запроваджує спеціалізовану судову систему, то недоліки цієї системи, зумовлені нечіткістю правового регулювання та несталою судовою практикою, не повинні мати негативних наслідків для людини.

Вищенаведені положення свідчать про те, що недотримання державою вимоги частини першої статті 6 Конвенції щодо права на справедливий розгляд справи "судом, встановленим законом", не може тлумачитися як таке, що вимагає скасування судового рішення і закриття провадження у справі, якщо порушено імперативні вимоги закону щодо юрисдикції суду.

Відтак, скасування судового рішення з мотивів порушення юрисдикції всупереч волі особи, яка була учасником провадження, не забезпечує право людини на справедливий суд. Цей висновок стає очевидним, якщо юрисдикційний спір попередньо було вирішено судом і сторони не скаржаться на вирішення справи неповноваженим судом.

Частиною 2 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно із абзацу 2 частини 1 статті 354 КАС України порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених частини 1 статті 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

З огляду на пріоритет прав людини та необхідність забезпечення їх ефективного захисту, Суд вважає, що під час розв'язання конкуренції правових норм частини 2 статті 14 і абзацу 2 частини 1 статті 354 КАС України, перевагу слід надавати конституційному принципу обов'язковості судового рішення. Суспільний інтерес, що полягає у дотриманні судової юрисдикції, не може превалювати над інтересом забезпечення обов'язковості судового рішення.

В контексті обставин цієї справи це означає, що не можна скасовувати оскаржувані судові рішення через порушення юрисдикції, оскільки юрисдикційний спір вже було вирішено судовим рішенням раніше та встановлені судом обставини не змінились.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі №826/6879/16 (провадження №К/9901/44568/18).

Так, позивач з березня 2015 року неодноразово звертався до судів господарської юрисдикції із позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №257 від 21 травня 2014 року про прийняття спірної квартири до комунальної власності міста, та оскарження рішення державного реєстратора №18037784 від 16 грудня 2014 року про реєстрацію права власності на спірну квартиру, постановлені рішення суду першої інстанції оскаржував в апеляційному та касаційному порядку.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14 травня 2016 року у справі №904/9361/15 про скасування рішення державного реєстратора №18037784 від 16 грудня 2014 року Іванченко Л. І. №18037784 від 16 грудня 2014 року про реєстрацію права власності на квартиру, та скасування свідоцтва про право власності в задоволенні позову ДП "НВД АФ "Наукова" НААН" відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31 травня 2016 року по справі №904/9361/15 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2016 року змінено, в частині вимоги щодо скасування рішення державного реєстратора №18037784 від 16 грудня 2014 року Іванченко Л. І. №18037784 від 16 грудня 2014 року про реєстрацію права власності на квартиру провадження припинено з підстав непідсудності справи судам господарської юрисдикції, наявності підстав для розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Вищого господарського суду України від 02 листопада 2016 року постановлені по справі судові рішення скасовані, справа передана до суду першої інстанції для нового розгляду.

При новому розгляді справи №Б29/59/04 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2017 року розгляд заяви ДП "НВД АФ "Наукова" НААН" в частині скасування рішення державного реєстратора №18037784 від 16 грудня 2014 року Іванченко Л. І. №18037784 від 16 грудня 2014 року про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за територіальною громадою м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради припинено з підстав непідсудності справи судам господарської юрисдикції, наявності підстав для розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, в частині заяви про скасування свідоцтва про право власності на квартиру за територіальною громадою м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради відмовлено.

Зазначена ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2017 року по справі №Б29/59/04 залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 25 липня 2017 року.

Позивач ДП "НВД АФ "Наукова" НААН" 18 липня 2017 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до відповідачів Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, державного реєстратора Іванченко Л. І., третьої особи: Дніпропетровської міської ради із позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Іванченко Л. І. №18037784 від 16 грудня 2014 року про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за територіальною громадою м.

Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (справа № 804/5315/17).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року справу № 804/5315/17 передано для розгляду за підсудністю до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, яка скасована ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, справу направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року провадження по справі №804/5315/17 закрито з підстав наявності між сторонами цивільно-правового спору, яка ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року скасована, справу направлено для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 28 вересня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Викладене свідчить, що ДП "НВД АФ "Наукова" НААН" як позивач мав право в судовому порядку захищати порушені рішенням суб'єкту владних повноважень права, що підтверджено вищезазначеними судовими рішеннями, які набули законної сили та реалізував своє право на звернення до суду згідно пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) із позовними вимогами в порядку адміністративного судочинства.

Подібна ситуація, коли попередньо юрисдикційний спір було вирішено судом, була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.

У постанові від 29.08.2018 у справі № 463/624/14-а Велика Палата звернула увагу на те, що апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу місцевого суду про закриття провадження у цій справі та направив її до цього ж суду для продовження розгляду, вказавши на публічно-правовий характер спору. Відтак, враховуючи, що ця справа розглядається у судах з 2012 року, постановлення у ній апеляційним адміністративним судом ухвали про закриття провадження через те, що спірні правовідносини не мають ознак публічно-правового характеру, і спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства, поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. Велика Палата Верховного Суду вважала що непослідовність національного суду створила позивачеві перешкоди у реалізації права на судовий захист і з огляду на наведену вище аргументацію дійшла висновку, що цей спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Отже, Суд не бачить підстав для відступу від цієї позиції.

З огляду на вищенаведене, касаційну скаргу слід розглянути по суті.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд встановив таке.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже суди попередніх інстанцій мали з'ясувати зокрема, чи було оскаржуване рішення відповідача прийняте, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004 року (далі-Закон №1952-IV в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ~law23~ державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ~law24~ обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить, зокрема територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно;

~law25~ передбачено, що державний реєстратор, зокрема: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ~law26~; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених ~law27~; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 9) здійснює інші повноваження, передбачені ~law28~ та іншими законами України.

Згідно із ~law29~ державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ~law30~; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Підставами для державної реєстрації прав та їх обтяжень відповідно ~law31~ зазначені 1) договори, укладені у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані відповідно до вимог ~law32~; 3) свідоцтва про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державні акти на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішення судів, що набрали законної сили; 6) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, подані органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно із абзацом 2 ~law33~ перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно із пунктом 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (далі - Порядок № 868) документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Позивач в обґрунтування позовних вимог в позовній заяві та доводів в апеляційній скарзі посилався не лише на визнання незаконним в судовому порядку рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №257 від 21 травня 2014 року "Про житловий фонд, придбаний Науково -виробничою дослідною агрофірмою "Наукова" (квартира АДРЕСА_1), але й на проведення державної реєстрації без рішення власника майна про передачу об'єкта з державної у комунальну власність.

Стверджував, що таке рішення ДП "НВД АФ "Наукова" НААН" взагалі ніколи не приймалось та обраний державним реєстратором порядок державної реєстрації права комунальної власності не відповідає нормам законодавства України, що діяло на момент реєстрації.

В матеріалах справи наявний лист НВД АФ "Наукова" від 27 березня 2014 року №3/141, за змістом якого генеральний директор АФ "Наукова" ОСОБА_5 звертається з проханням до міського голови надати вказівку відповідним службам щодо підготовки рішення виконкому міської ради з питання передачі квартири АДРЕСА_1, водночас листом № 203 від 28 березня 2014 року ліквідатора, арбітражного керуючого ДП

"НВД АФ "Наукова "НААН", повідомлено міського голову м. Дніпропетровська, що квартира АДРЕСА_1 до комунальної власності не передається.

Зазначені докази не досліджувалися судами першої та апеляційної інстанції та їм не надана належна оцінка.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено за приписами ~law34~, зокрема у разі якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до ~law35~; 2) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим ~law36~, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 4) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ~law37~; 5) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно із ~law38~ відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених ~law39~, заборонена.

Відповідно до ~law40~ у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" ~law41~, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Державний реєстратор, відповідно до пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Міністерство юстиції України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, з урахуванням завдань адміністративного судочинства, та предмету спору, Верховний Суд звертає увагу, що необхідним при вирішенні даної справи є перевірка дотримання відповідачем порядку прийняття оскаржуваного рішення, з урахуванням того чи були наданні належні документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, перелік яких передбачено чинним законодавством.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об'єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, надавати оцінку про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною 2 ст. 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлені у справі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року у справі №804/5315/17 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року у справі №804/5315/17 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Кравчук