Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.04.2018 року у справі №826/3810/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2019 року

Київ

справа №826/3810/15

провадження №К/9901/46868/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я. О., Желєзного І. В., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Рябого Дмитра Сергійовича, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Шрамко Ю. Т. від 31 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Василенка Я. М., Кузьменка В. В., Шурка О. І. від 27 лютого 2018 року,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Рябого Дмитра Сергійовича, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа - ОСОБА_2, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Рябого Д. С. № 11721195 від 18.03.2014 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав; - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Рябого Д. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 11448662 від 06.03.2014;

- зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на кв. АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2016 року судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Рябого Д. С. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 11721195 від
18.03.2014 Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Рябого Д. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 11448662 від
06.03.2014. Зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у місті Києві (код ЄДРПОУ 34691374) внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1.

5. Рішення судів мотивовано тим, що приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності, державний реєстратор керувався Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703, який втратив чинність на момент виникнення спірних відносин. Постанова № 1141, якою керувався державний реєстратор під час внесення змін до імені власника, також втратила свою чинність у зв'язку із прийняттям Порядку № 868. Вчинення державним реєстратором реєстраційних дій відповідно до законодавства, яке вже втратило чинність, має наслідком визнання прийнятих державним реєстратором рішень протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Належним способом захисту оспорюваного права позивача є відновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві звернулось із касаційною скаргою, у якій просять їх скасувати в частині позовних вимог про зобов'язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 березня 2014 року представником ОСОБА_2 до Реєстраційної служби подана заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1.

06 березня 2014 року за результатами розгляду заяви та доданих до них документів реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №11448662 на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.

Відповідно до рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Рябого Д. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 березня 2014 року №11448662, воно прийнято на підставі частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункту 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703.

18 березня 2014 року представником ОСОБА_2 подана заява до Реєстраційної служби про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо виправлення описки в імені власника, замість ОСОБА_2 слід зазначити ОСОБА_2.

18 березня 2014 року за результатами розгляду заяви та доданих до них документів Реєстратором було прийнято рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №11721195.

Згідно рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Рябого Д. С. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 березня 2014 року №11721195, воно прийнято на підставі пункту 38 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Касаційна скарга Головного територіального управління юстиції у місті Києві обґрунтована тим, що після 30 квітня 2016 року управління не має повноважень щодо вчинення будь-яких реєстраційних дій згідно підпункту 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 26.11.2015 № 834-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

9. Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надіслали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

11. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - КАС України у редакції, чинній на час спірних правовідносин) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

12. На підставі пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

13. Згідно із частиною 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

14. Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

15. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року та на час прийняття рішень судами), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

16. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

17. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

18. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

19. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

20. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

21. За правилами пункту 1 частини 1 статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

22. З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача. Спірні правовідносини виникли у зв'язку із прийняттям державним реєстратором речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Рябим Д. С. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №11448662 на квартиру АДРЕСА_1, за ОСОБА_2, правомірність набуття якого позивач ставить під сумнів.

23. Тому, Верховний Суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, впливає на майнові права позивача і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

24. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 28 серпня 2018 року у справі №820/8219/15 (провадження №11-582апп18) та від 11 вересня 2018 року у справі №817/2398/15 (провадження №11-354апп18), і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого висновку.

25. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

26. За нормами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

27. Відповідно до пункту 5 частини 1 стаття 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

28. Згідно зі статтею 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтею 354 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

29. Відповідно до статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1).

30. Відповідно до частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої частини 1 статті 239 КАС України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у даній справі.

Керуючись статтями 339, 341, 345, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у місті Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року - скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Рябого Дмитра Сергійовича, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Роз'яснити право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя І. В. Желєзний