Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.06.2019 року у справі №808/402/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2019 року

Київ

справа №808/402/17

адміністративне провадження №К/9901/24423/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Калашнікової О. В.,

суддів - Білак М. В., Губська О. А.

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №808/402/17

за позовом ОСОБА_1 до Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним наказу та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Лазаренка М. С. ) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Чередниченка В. Є., суддів: Іванова С. М., Панченко О. М. )

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:

1.1. Визнати протиправним з 01 травня 2016 року наказ № 30-О від 30 травня 2016 року "Про присвоєння рангів державних службовців працівникам Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області" в частині присвоєння позивачу 9 рангу державного службовця категорії "В";

1.2. Зобов'язати Пологівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області присвоїти позивачу 6 ранг державного службовця категорії "В" з 01 травня 2016 року, внести зміни до наказу № 30-О від 30 травня 2016 року "Про присвоєння рангів державних службовців працівникам Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області" та внести відповідний запис у трудову книжку;

1.3. Зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату різниці у надбавці до посадового окладу за присвоєний 6 ранг державної служби у відповідності до додатку 2 постанови КМУ від 06 квітня 2016 року №292 "Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році" з 01 травня 2016 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем при прийнятті Наказу № 30-0 від 30 травня 2016 року "Про присвоєння рангів державних службовців працівникам Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області" необґрунтовано присвоєно позивачу замість 6 рангу державного службовця категорії "В " - 9 ранг державного службовця категорії "В". Вважає, що таким рішенням Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області порушені права позивача, як державного службовця на проходження державної служби, присвоєння рангу та отримання відповідної винагороди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що на момент набуття чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року позивач працювала на посаді державного службовця категорії "В", яка передбачала присвоєння одного з таких рангів 6,7,8,9, а отже відповідачем цілком обґрунтовано присвоєно ОСОБА_1 9 ранг державного службовця.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.04 серпня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1.

5.1. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року.

6.16 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

7. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі):

7.1. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Позивач зазначає, що відповідачем безпідставно порушено її право, як державного службовця, на проходження державної служби, присвоєння рангу та отримання відповідної винагороди.

8. Доводи, викладені у запереченні на касаційну скаргу:

8.1. Пологівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням процесуальних норм на підставі повно та всебічно з'ясованих обставинах справи, а тому не підлягають скасуванню.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. ОСОБА_1 з 01 січня1987 року перебуває на державній службі.

10. З 01 грудня 2011 року позивач працювала на посаді завідувача юридичного сектору управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області.

11.01 грудня 2013 року позивачу присвоєно 11 ранг державного службовця.

12.31 березня 2016 року ОСОБА_1 звільнена з посади, у зв'язку з переведенням до Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

13. Наказом Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 5-О від 01 квітня 2016 року ОСОБА_1 призначена на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу.

14. Наказом № 30-О від 30 травня 2016 року ОСОБА_1 присвоєно 9 ранг державного службовця.

15. Позивач, вважаючи Наказ Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 30-О від 30 травня 2016 року неправомірним в частині присвоєння їй 9 рангу державного службовця, звернулась до суду з даним позовом.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

16. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

17. За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

18. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19. Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Відповідно статті 1 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі-Закон № 889-VIII), державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

21. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

22. Відповідно до ~law19~, посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених ~law20~.

23. ~law21~ передбачено, що посади державної служби в державних органах поділяються на категорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців. Встановлюються такі категорії посад державної служби:

категорія "А" (вищий корпус державної служби) - посади: Державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств; керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників; керівників апаратів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів та їх заступників; голів місцевих державних адміністрацій; керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

категорія "Б" - посади: керівників структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів України та їх заступників; керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників; заступників голів місцевих державних адміністрацій; керівників апаратів апеляційних та місцевих судів, керівників структурних підрозділів апаратів судів. їх заступників; заступників керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

категорія "В " - інші посади державної служби, не віднесені до категорій "А" і "Б"."

24. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 39 Закону 889-VIII присвоюються такі ранги: державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "А", - 1,2,3 ранг; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "Б", - 3,4,5,6 ранг; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "В", - 6,7,8,9 ранг.

25. Ранги державним службовцям присвоює суб'єкт призначення, крім випадків, передбачених законом.

26. Відповідно до пункту 10 Порядку присвоєння рангів державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №306, державним службовцям, яким присвоєно ранг відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу", присвоюється найнижчий ранг у межах категорії посад, до якої належить посада державної служби. При цьому строк відпрацювання для присвоєння чергового рангу включає попередній період роботи державного службовця на займаній посаді.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

28. Відповідно до підпункту "а" пункту 3 частини 1 статті 356 КАС України суд повинен в постанові зазначити мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених в касаційній скарзі чи відзиві на неї.

29. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

30. Касатор в обґрунтування скарги посилається на порушення судами норм матеріального права: статті 55 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме частини першої статті 6 про право на справедливий судовий розгляд, статті 39 Закону України "Про державну службу", пункту 10 Порядку присвоєння рангів державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20 січня 2016 року.

31. Посилаючись на порушення судами зазначених норм Конституції України та Конвенції скаржник не зазначив в чому саме порушення цих норм матеріального права та яким чином це потягло за собою неправильне вирішення адміністративного позову.

32. Посилаючись на порушення ~law24~ касатор обґрунтовує це тим, що відповідно до цієї норми у разі переходу державного службовця з посади вищої категорії на посаду нижчої категорії за ним зберігається раніше присвоєний йому ранг. Однак ~law25~, який був застосований відповідачем після переведення позивачки і присвоєння їй рангу державного службовця згідно наказу від № 30-0 від 30 травня 2016 року, передбачав тільки 9 рангів державних службовців, а тому для збереження за позивачкою раніше присвоєного їй 11 рангу не було правових підстав.

33. ОСОБА_1 в касаційній скарзі посилається на те, що при переведенні їй повинні були присвоїти найвищий в категорії "В" 6 ранг зважаючи на те, що на державній службі вона пропрацювала майже ЗО років.

34. Однак зазначене посилання є безпідставним, оскільки ~law26~, який діяв і застосовувався щодо позивачки, передбачає такі підстави присвоєння відповідного рангу державного службовця як: первинне присвоєння (друге речення частини шостої статті 39 Закону), дострокове присвоєння (частина сьома статті 39 Закону) та чергове присвоєння (частина шоста статті 39 Закону). До позивачки було застосовано первинне присвоєння рангу у зв'язку із введенням в дію ~law27~, яким було встановлено нове і відмінне від попереднього закону правове регулювання цього питання відповідно. Підстав для застосування дострокового чи чергового присвоєння рангу державного службовця щодо позивачки не було.

35. ~law28~ не передбачає можливості присвоєння вищих рангів державного службовця в межах категорії "В" з врахуванням загального стажу знаходження на державній службі, а пов'язує таку можливість зі спливом трьохрічного строку з часу присвоєння попереднього рангу.

36. Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з дотриманням зазначених положень статті 39 Закону та пункту 10 Положення.

37. Крім цього, скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме частини 2 статті 159 КАС України, оскільки судами не розглядались питання збереження позивачу раніше присвоєного рангу.

38. Такий аргумент не відповідає дійсності оскільки суди обох інстанцій розглядали позов та апеляційну скаргу з врахуванням обставин справи та положень статті 39 Закону та пункту 10 Положення, і саме на цих положеннях обгрунтовували свої рішення.

39. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

40. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.

41. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

42. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

VI. Судові витрати

43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

О. В. Калашнікова

М. В. Білак

О. А. Губська,

Судді Верховного Суду