ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2019 року

Київ

справа №210/2496/15-а(2-а/210/14/16)

адміністративне провадження №К/9901/12628/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізького міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу у складі судді: Літвіненко Н.А. від 25 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шальєвої В.А, Білак С.В., Олефіренко Н.А. від 18 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до Управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізького міської ради Дніпропетровської області (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправною відмову Управління благоустрою та житлової політики Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 28 квітня 2015 року в розгляді її заяви про надання дозволу на від`єднання належного їй нежилого приміщення АДРЕСА_1 від мереж централізованого опалення та зобов`язання Управління благоустрою та житлової політики Виконавчого комітету Криворізької міської ради розглянути її заяву та прийняти рішення про видачу їй дозволу на від`єднання її нежилого приміщення АДРЕСА_1 від мереж централізованого опалення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з причин непомірно високої вартості послуг опалення та їх низької якості просить надати дозвіл на відключення нежилого приміщення від мережі централізованого опалення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 25 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки нежитлове приміщення, що належить позивачу, знаходиться у багатоквартирному житловому будинку, відсутні передбачені діючим законодавством підстави для відключення цієї квартири від централізованої мережі теплопостачання та гарячого водопостачання, оскільки таке можливо лише стосовно цілого будинку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 25 квітня 2016 року та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 11 серпня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 210/2496/15-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на з постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 25 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2016 року в адміністративній справі № 210/2496/15-а суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

Учасники справи письмових клопотань не заявляли.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі зібраних у справі доказів, що позивач є власником нежилого приміщення АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 03 лютого 2004 року, виданого виконавчим комітетом Криворізької міської ради. Зі свідоцтва вбачається, що даний об`єкт є нежитловим приміщенням після реконструкції квартири в багатоквартирному житловому будинку.

25 квітня 2015 року позивач звернулась до Управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради із заявою про надання дозволу на відключення зазначеного вище нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення.

Листом від 28 квітня 2015 року відповідачем роз`яснено позивачу процедуру здійснення відключення приміщень від централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Зокрема, у зазначеному листі вказано, що до заяви про відключення від мереж централізованого опалення додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства № 4 від 22 листопада 2005 року «Про затвердження Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» (далі - Порядок № 4), який покладено в основу мотивувальної частини рішень судів попередніх інстанцій, регулює порядок відключення від мереж централізованого теплопостачання саме житлових будинків. Натомість, скаржник наголошує, що йому на праві власності належить нежитлове приміщення, відтак, на думку скаржника, норми вказаного Порядку не можуть бути застосовані до правовідносин, що склалися між ОСОБА_1 та КПТМ «Криворіжтепломережа», оскільки останні регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», який допускає можливість відмови споживача від користування послугою виконавця (пункт 6 частини першої статті 26).

Від Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради надійшло заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначається, що суди попередніх інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та при дотриманні процесуальних норм, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 25 квітня 2016 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2016 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізького міської ради у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України «Про житлово-комунальні послуги», «;Про теплопостачання» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 25 цього ж Закону у разі, якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачання, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Пунктом 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Правила № 630), передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до пункту 25 Правил № 630 відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Пунктом 26 Правил № 630 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Пунктом 27 Правил № 630 передбачено, що витрати, пов`язані з відключенням від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, відшкодовуються споживачем відповідно до калькуляції, складеної виконавцем.

На виконання положень пункту 25 Правил № 630 затверджено Порядок № 4, відповідно до підпункту 2.2.2 якого підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання є невиконання умов, визначених у пунктах 2.1 та 2.2 цього Порядку.

Так, пунктом 2.1 Порядку № 4 визначено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання.

У заяві про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання власник (власники) будинку зазначає причини відключення.

До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Згідно з пунктом 2.2 Порядку № 4 комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї.

При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньоквартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання.

Згідно з підпунктом 2.2.3 цього Порядку якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що дозвіл на відключення від мереж централізованого опалення та теплопостачання може бути виданий лише за умови відключення цілого житлового будинку, на підтвердження чого додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. При цьому, можливість відключення окремої квартири (приміщення) Порядком № 4 не передбачена, а заява, що надходить від власника або наймача (орендаря) окремого приміщення житлового будинку, Комісія має право не розглядати.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 234/1116/16-а, від 04 квітня 2018 року у справі № 826/9835/16.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно того, що положення Порядку № 4 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки позивачу належить нежитлове приміщення, оскільки вказане нежитлове приміщення знаходиться у багатоквартирному житловому будинку, відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до правильного висновку про відсутність передбачених діючим законодавством підстав для відключення цього нежитлового приміщення, що знаходиться в багатоквартирному житловому будинку, від мереж централізованої теплопостачання та гарячого водопостачання без наявності рішення мешканців цього будинку про відключення від таких мереж всього житлового будинку.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 25 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко