Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.08.2018 року у справі №806/831/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2018 року

Київ

справа №806/831/16

адміністративне провадження №К/9901/19400/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Капинос О.В. від 16 серпня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Іваненко Т.В., суддів Зарудяної Л.О., Кузьменко Л.В. від 08 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач/ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просив: 1) визнати протиправними дії Інспекції по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої складений акт від 04 квітня 2014 року №2130/17-2/НОМЕР_1; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2014 року №0003631702.

В обґрунтування позовних вимог посилався на проведення контролюючим органом перевірки з порушенням норм податкового законодавства, оскільки до її початку не отримував від відповідача наказу на проведення перевірки та повідомлення про її проведення, що свідчить про відсутність правових наслідків такої.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року, позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що в порушення вимог пунктів 79.2 та 79.3 статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки та копія наказу про її призначення були направлені позивачу лише в день проведення перевірки, чим позбавлено можливості реалізації права на ознайомлення із ними до початку проведення перевірки та надання відповідних пояснень, а тому дії відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки є протиправними, відповідно, сама перевірка вважається проведеною без наявності на те правових підстав й, як наслідок, не має юридичної значимості для цілей прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, за висновком судів, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податків як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, а тому анульована (прощена) кредитором сума пені, нарахована за прострочення виконання грошового зобов'язання, не є додатковим благом й не підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу платника податку, у зв'язку з чим відповідачем не доведено обставин наявності у позивача обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалась на те, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено обставини невключення позивачем до загального річного оподаткованого доходу і недекларування ним суми доходу у вигляді додаткового блага, чим порушено підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним і не підлягає скасуванню. Зазначила, що повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки та копія наказу про її призначення були направлені позивачу, чим, за висновком Інспекції, виконано необхідні заходи, передбачені ПК України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В подальшому, справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 28 березня 2014 року №849 та повідомлення про проведення перевірки від 28 березня 2014 року №426/Б/17-2 Інспекцією цього ж дня, тобто 28 березня 2014 року, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_2 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 04 квітня 2014 року №2130/17-2/НОМЕР_1.

За змістом акта перевірки позивачем порушено вимоги: - підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України, а саме не включено до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларовано суму доходу у вигляді суми боргу анульованого кредитором у розмірі 197146,21 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 33296,06 грн.; - підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України, а саме не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік.

Наведений висновок контролюючого органу ґрунтується на тому, що анульована (прощена) кредитором сума боргу за його самостійним рішенням є додатковим благом у розумінні ПК України, що включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, з якого утримується та перераховується до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2014 року №0003631702, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на суму 41790,08 грн., у тому числі за основним платежем - 33296,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8494,02 грн.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про невідповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 62 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Статтею 79 ПК України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Зокрема, пунктом 79.1 статті 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України у постанові від 27 січня 2015 року (справа №21-425а14), а також Верховного Суду у постановах від 06 лютого 2018 року (справа №802/1241/17-а) та від 21 лютого 2018 року (справа №821/371/17).

У справі, що розглядається, суди встановили, що наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 28 березня 2014 року №849 та повідомлення про проведення перевірки від 28 березня 2014 року №426/Б/17-2 направлено відповідачем на адресу ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку 28 березня 2014 року, про що зазначено в акті перевірки та визнавалось Інспекцією в ході розгляду справи.

З огляду на обставини направлення позивачу повідомлення про проведення перевірки та копії наказу лише в день проведення перевірки, що позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення із ними до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень й документів, касаційний суд погоджується із висновками судів у даній справі про проведення відповідачем перевірки без наявності на те правових підстав.

Як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення не може бути визнано правомірним.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення й задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги наведеного не спростовують та ґрунтуються лише на обставинах встановлення в ході проведеної перевірки невключення позивачем до загального річного оподаткованого доходу і недекларування ним суми доходу у вигляді додаткового блага, які, однак, не свідчать про правомірність проведеної перевірки позивача, а тому підстави для надання їм правової оцінки відсутні.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду