Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2018 року

Київ

справа №804/9925/14

адміністративне провадження №К/9901/8578/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 (головуючий суддя: Озерянська С.І)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 (головуючий суддя: Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Прокопчук Т.С.)

у справі № 804/9925/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Електропромислова компанія»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Електропромислова компанія» (далі - позивач, ПАТ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.06.2014: № 0000862201 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 300811,00 грн. за основним платежем та на 27130,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000872201 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 184300,00 грн. за основним платежем та на 30489,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015, позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ від 17.06.2014: № 0000862201 та № 0000872201.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судами норм пункту 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст.ст. 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон № 996-XIV). За доводами касаційної скарги, судами не було враховані обставини відсутності у ТОВ «НВО «Металургпроект» основних фондів та трудових ресурсів; невідповідність актів здачі-прийняття виконаних робіт нормам Закону № 996-XIV.

У поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення як безпідставну, а судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 07.03.2014 № 463/04-62-22-1/24994146. Згідно з висновками цього акту позивачем порушені норми підпунктів 14.1.27, 14.1.56, 14.1.202, 14.1.228 пункту 14.1 ст. 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 ст. 135, пунктів 137.1, 137.10 ст. 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пункту 185.1 ст. 185, пунктів 198.3. 198.6 ст. 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 ПК, а саме: занижено валовий доход на 384130,00 грн. за 2-й, 3-й квартали 2011 року, за 3-й квартал 2012 року, у зв'язку з не включенням безоплатно отриманих товарів (послуг) від невстановлених осіб, які позивач відобразив як придбання від ТОВ «НВО «Металургпроект» та ТОВ «ІВП Тріада», господарські операції з якими не мали реального характеру; завищено валові витрати (витрати) на загальну суму 968679,00 грн. у податковому обліку за 2-й, 3-й та 4-й квартали 2011 року, за 2-й, 3-й квартали 2012 року та податковий кредит за періоди із березня по листопад 2011 року, травня по вересень 2012 року за господарськими операціями із поставки товарів (послуг) від ТОВ «НВО «Металургпроект», ТОВ «Електропроектпроммонтаж» та ТОВ «ІВП Тріада», які не мали реального характеру, у результаті чого занижено податок на прибуток на 300811,00 грн. за 2-й, 3-й та 4-й квартали 2011 року, за 2-й, 3-й квартали 2012 року та ПДВ на 184300,00 грн. за періоди із березня по листопад 2011 року, травня по-вересень 2012 року.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.06.2014: № 0000862201 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 300811,00 грн. за основним платежем та на 27130,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000872201 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 184300,00 грн. за основним платежем та на 30489,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу послуг (товарів) від ТОВ «НВО «Металургпроект» (послуги з розробки проектної документації, шафа розподіленої периферії), ТОВ «Електропроектпроммонтаж» (монтажні та пусконалагоджувальні послуги) та ТОВ «ІВП Тріада» (опозиціонери електропневматичні), від імені цих постачальників виписані податкові накладні, сторони господарських операцій із поставки послуг підписали акти виконаних робіт, на підставі яких позивач задекларував суми валових витрат (витрат) та податкового кредиту у податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ за вищевказані податкові звітні періоди.

Згідно з пунктом 135.1 ст. 135 ПК доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 цієї статті інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення в податковому обліку сум витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту, ДПІ посилається на відсутність реального характеру поставки позивачу товарів (послуг) від ТОВ «НВО «Металургпроект», ТОВ «Електропроектпроммонтаж» та ТОВ «ІВП Тріада». Вказаний висновок обґрунтовано посиланням на інформацію, отриману у процесі проведення заходів податкового контролю щодо: відсутності у цих постачальників основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки; ознак фіктивності контрагентів цих постачальників по ланцюгу поставки; наявність розбіжностей показників задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту у податковій звітності позивача і контрагентів; не розкриття обсягу та змісту господарської операції в актах, які виписані з посиланням на поставку позивачу послуг із розробки проектної документації від ТОВ «НВО «Металургпроект».

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки досліджених в судовому процесі доказів, а саме: копій договорів підряду, договорів поставки, специфікацій до них, видаткових та податкових накладних, актів здачі-приймання виконаних робіт, протоколів про договірну ціну на науково-технічну продукцію (за операціями із поставки послуг від ТОВ «НВО «Металургпроект» ), довідок про вартість виконаних будівельних робіт (і витрати), договірних цін, підсумкових відомостей; встановлення фактів використання отриманих товарів та послуг у власній господарській діяльності за відсутності з боку ДПІ інших доводів та доказів, які б беззаперечно спростовували відсутність реального характеру поставки позивачу товарів (послуг) від ТОВ «НВО «Металургпроект», ТОВ «Електропроектпроммонтаж» та ТОВ «ІВП Тріада», - зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень), правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту, та відповідно збільшення доходу. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко