Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 759/4103/17

адміністративне провадження № К/9901/44359/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 759/4103/17

за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року (у складі колегії суддів: Троян Н. М., Бужак Н. П., Твердохліб В. А.) установив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1789-ХІІ), згідно довідки про заробіток для обчислення пенсії прокуратури Київської області № 18ф-46 від 14 лютого 2017 року, без обмеження максимального розміру пенсії;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, яка була чинна на час призначення пенсії, згідно довідки про заробіток для обчислення пенсії прокуратури Київської області № 18ф-46 від 14 лютого 2017 року, без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області виплатити різницю між фактично отриманою та належною до виплати суми пенсії з 01 січня 2016 року

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій працівників прокуратури не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

3. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, згідно довідки про заробіток для обчислення пенсії прокуратури Київської області № 18ф-46 від 14 лютого 2017 року;

- зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, яка була чинна на час призначення пенсії, згідно довідки про заробіток для обчислення пенсії прокуратури Київської області № 18ф-46 від 14 лютого 2017 року, починаючи з 01 жовтня 2016 року;

- зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області виплатити різницю між фактично отриманою та належною до виплати суми пенсії з 01 жовтня 2016 року;

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року апеляційну скаргу Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області задоволено частково. Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року в частині задоволення позовних вимог скасовано, а в решті - залишено без змін.

5. Не погоджуючись з вказаним рішенням апеляційного суду позивач звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Просив постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року скасувати, а постанову Святошинського районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року - залишити без змін.

6. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

7. У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов до суду 16 квітня 2018 року, відповідач заперечує проти доводів скаржника з підстав, якими керувався суд апеляційної інстанції, приймаючи своє рішення.

8. Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2018 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач з 19 серпня 2009 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1789-ХІІ.

10. 20 лютого 2017 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до діючої на час призначення пенсії ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, згідно довідки прокуратури Київської області № 18ф-46 від 14 лютого 2017 року щодо розміру його заробітної плати.

11. Листом Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області № 14/н-02 від 24 лютого 2017 року позивача повідомлено про те, що відповідно до Розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII) з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до деяких законів України, в т. ч. і до Закону України «Про прокуратуру», а тому з 01 червня 2015 року відсутні законодавчі підстави для перерахунку пенсій, призначених, зокрема, і відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

12. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив із того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені зміни до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

14. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог і в цій частині відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив із того, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії ч. 13 та 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність, а тому законодавчо визначені підстави для такого перерахунку відсутні.

Згідно ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Однак на час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом апеляційної інстанцій у зазначеному судовому рішенні неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

16. Скаржник зазначає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом № 213-VIII зміни до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

17. Скаржник вказує, що згідно ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

18. На думку позивача, неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови у такому перерахунку.

Крім того, на час призначення пенсії (19 серпня 2009 року) ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ не містила положень, що умови та порядок перерахунку пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.

19. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на практику Європейського суду з прав людини (справи: «Суханов та Ільченко проти України», «Міллер проти Австрії», «Кечко проти України»), Верховного Суду України (постанови: від 10 грудня 2013 року у справі № 21-348а13, від 17 грудня 2013 року у справі № 21-445а13, від 06 жовтня 2015 року у справі № 21-2432а15) та Вищого адміністративного суду України (ухвали: від 11 жовтня 2016 року у справі № 636/681/16-а, від 06 жовтня 2016 року у справі № 425/1321/16-а, від 18 жовтня 2016 року у справі № 156/202/16-а, постанова від 06 жовтня 2015 року у справі № 21-2432а15), що, на його думку, підтверджує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

21. Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії, призначеної йому згідно Закону № 1789-ХІІ.

22. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

23. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

24. Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом № 1789-ХІІ. Зокрема, ст. 50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (ч. 13 цієї статті).

25. Частина 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 15 липня 2015 року, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

26. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

27. Відтак, повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01 січня 2015 року законодавець делегував Кабінету Міністрів України.

28. На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

29. Щодо доводів скаржника, зазначених в п. 17 цієї постанови, Суд зазначає, що відсутність правового регулювання не може свідчити про звуження існуючих прав позивача саме з боку органів Пенсійного фонду України.

30. 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), відповідно до пп. 1 п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон 1789-ХІІ (крім п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів).

31. Отже, на час прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

32. Постанова Кабінету Міністрів України № 1013, якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її п. 6 застосовується з 01 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

33. Враховуючи наведене, з 01 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

34. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (справа № 711/6019/16-а) та від 02 березня 2018 року (справи № 264/1617/17, № 761/21804/17), від 14 березня 2018 року у справі № 713/793/16 (К/9901/12389/18), від 15 березня 2018 року у справі № 372/2316/17 (К/9901/2953/17) та від 11 квітня 2018 року у справі № 766/13021/16-а (К/9901/22165/18).

35. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Відтак, оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

37. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу перерахунку пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, оскільки положення цієї статті втратили чинність.

38. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

39. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

40. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

42. Оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі № 759/4103/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб