Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2018 року

м. Київ

справа №523/16183/17

адміністративне провадження №К/9901/41127/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Кравчука В.М., суддів: Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,

розглянув в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 (колегія у складі суддів: Романішина В.Л., суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,) у справі №523/16183/17

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

УСТАНОВИВ:

1. Позивачка звернулася до суду з позовною заявою про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка разом неповнолітньою дочкою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є інвалідом дитинства з 2010 року, є внутрішньо переміщеними особами з жовтня 2014 року та мають право на щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання згідно Порядку «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» затвердженому Постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505, на працездатну особу в розмірі 442 грн., на дитину інваліда в розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. Відповідачем у порушення діючого законодавства, виплачена позивачці грошова допомога у значно менших розмірах. В зв'язку з чим, позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, та просить зобов'язати відповідача провести перерахунок та сплатити позивачці недоотриману допомогу з урахуванням проведених раніше виплат починаючи з 01.01.2016.

3. Відповідач надав заперечення на позов суду пояснив що позивачкою пропущено строк звернення до суду, а також на підставі її заяв від 26.04.2017 та 01.11.2017 позивачці та її дитині сплачується вказана допомога в зазначених в Порядку розмірах.

4. Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 27 грудня 2017 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

5. На зазначене рішення суду Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради подав апеляційну скаргу, яка, на думку суду апеляційної інстанції, не відповідала вимогам ч.5 ст.296 КАС України, а саме: до скарги не було додано документу про сплату судового збору.

6. Ухвалою судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 апеляційну скаргу було залишено без руху та надано апелянту семиденний строк з дня отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків, а саме: надання доказів сплати судового збору в сумі 1920 грн.

7. Згідно відомостей рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали від 31.01.2018 Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради отримав 07.02.2018.

8. На виконання вимог ухвали 12.02.2018 Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради надав до суду апеляційної інстанції платіжне доручення №20 від 02.02.2018 про сплату судового збору в сумі 1057,20 грн. Надання цього платіжного доручення, на думку суду апеляційної інстанції, не було виконанням ухвали від 31.01.2018, оскільки вказаною ухвалою визначено Департаменту до сплати 1920 грн. Станом на 27.02.2018 судовий збір апелянтом у повному обсязі не було сплачено.

9. Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у вс

тановлений судом строк.

10. Оскільки у встановлений судом строк апелянт не виконав у повному обсязі вимоги ухвали від 31.01.2018, апеляційний суд ухвалою від 27.02.2018 повернув апеляційну скаргу.

11. Відповідач не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції.

12. 19.03.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Відповідача на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2018.

13. Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2018 у зазначеній справі було відкрито провадження.

14. 16.04.2018 відповідач подав зміни до касаційної скарги, в який уточнив, що просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 (а не «окружного», як було помилково зазначено у первісній редакції).

15. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що позивачкою заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру. При поданні позовної заяви підлягало сплаті 640,00 грн. судового збору, тому ставка судового збору при поданні апеляційної скарги, відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» складає суму у розмірі 960,00 грн. З огляду на викладене, є очевидним, що Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради було у повному обсязі сплачено судовий збір, а отже апеляційна скарга не підлягала поверненню.

16. Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. З матеріалів справи вбачається, що Позивачка звернулася до суду першої інстанції 21.11.2017.

18. Відносини щодо сплати судового збору регулювалися Законом України «Про судовий збір» в редакції Закону України від 17.05.2017 № 2037-VIII, чинній з 08.07.2017, який передбачав за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставку судового збору у розмірі 0.4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

19. У ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

20. Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб 1 січня 2017 року встановлений у розмірі 1600 грн. Отже, розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 640 грн.

21. Суд погоджується із доводами касатора стосовно того, що системний аналіз ч. 1 ст. 6, ч. 2 ст. 162 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

22. Зазначена позиція висловлена у постанові Пленуму ВАСУ «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 05.02.2016 № 2, а також підтримується Верховним Судом (постанова від 16.04.2018 у справі № 826/10288/17, постанова від 06.06.2018 у справі № 819/195/17,).

23. Ознайомившись зі змістом позовної заяви, Суд доходить висновку, що визнання незаконними та протиправними дії Відповідача щодо призначення щомісячної грошової допомоги не є самостійним способом захистом, адже Позивачка вбачає захист своїх прав в тому, щоб Відповідач здійснював виплату їй грошової допомоги у розмірі, що відповідає вимогам чинного законодавства, що досягається шляхом відповідного зобов'язання вчинити певні дій. Іншими словами, в даному випадку позовна вимога про визнання незаконними та протиправними дії Відповідача є лише передумовою для пред'явлення вимоги про зобов'язання вчинити дії.

24. Відтак, Суд погоджується з тим, що розмір судового збору, що підлягав оплаті Позивачкою має становити 0.4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 640 грн. З цього слідує, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, ставка якого становила 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (в редакції Закону від 07.12.2017 № 2229-VIII, чинній з 07.01.2018), складає 960 грн.

25. Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

26. Враховуючи виявлені недоліки, Суд доходить висновку про необхідність направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 353 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року у справі № 523/16183/17 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб