ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року

м. Київ

справа №140/2577/18

касаційне провадження №К/9901/27706/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019 (головуючий суддя: Гудим Л.Я., судді: Шинкар Т.І., Святецький В.В.) у справі №140/2577/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобуд-Луцьк» до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області, Головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Возного Ігоря Петровича про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Містобуд-Луцьк» (далі ТОВ «Містобуд-Луцьк`або позивач) звернулося до суду з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області (далі - УДАБІ у Волинській області), Головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Возного Ігоря Петровича (далі - Головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок УДАБІ у Волинській області Возного І.П.), в якому просило визнати протиправною і скасувати постанову Головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок УДАБІ у Волинській області Возного І.П. від 23.11.2018 №23/3423 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішення, відповідач вперше 16.04.2019 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги (не надано доказів сплати судового збору у розмірі 3 728,03 грн), яку ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2019 було залишено без руху.

25.07.2019 відповідач повторно звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.03.2019.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 апеляційну скаргу УДАБІ у Волинській області залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статей 295, 296 КАС України, а саме: апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, а вказані підстави для поновлення цього строку визнані судом неповажними. Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк скаржником подано до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Постановляючи цю ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що особою, яка подала апеляційну скаргу, не зазначено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.03.2019.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, УДАБІ у Волинській області подало касаційну скаргу у якій просить суд касаційної інстанції скасувати її, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Касаційна скарга обґрунтована тим, що пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції зумовлене відсутністю належного фінансування на сплату судового збору при подачі апеляційної скарги, а також фінансуванням при звернення з апеляційною скаргою повторно. Відповідач стверджує, що ним вчинено всі можливі та залежні від нього дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо сплати судового збору, при поданні її повторно. В свою чергу, сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Позивач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судом, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду першої інстанції прийнято 21.03.2019 в порядку письмового провадження, а апеляційну скаргу вперше на зазначене рішення подано 16.04.2019, тобто у межах визначеного законодавцем процесуального строку.

Проте, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги (не надано доказів сплати судового збору у розмірі 3 728,03 грн), яку ухвалою суду від 03.05.2019 було залишено без руху.

Зазначену ухвалу скаржником отримано 18.06.2019, що підтверджується інформацією, зазначеною у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.220).

Повторно з апеляційною скаргою відповідач звернувся 25.07.2019, тобто з порушенням встановленого статтею 295 КАС України строку на оскарження судового рішення.

Верховний Суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторно звернутися з апеляційною скаргою. Проте строки на апеляційне оскарження автоматично не можуть бути поновленими.

Повторно з апеляційною скаргою відповідач звернувся 25.07.2019, тобто зі спливом місяця після отримання ухвали про повернення апеляційної скарги поданої вперше.

Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Єдиним обґрунтуванням причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення є відсутність коштів на сплату судового збору. Проте відсутність коштів на сплату судового збору не є поважною причиною для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

Крім того, апеляційну скаргу суб`єктом владних повноважень подано вдруге, а тому для поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач повинен навести обґрунтовані та відповідно підтверджені доказам поважні причини пропуску строку.

Поряд з цим, Суд вважає за доцільне звернути увагу, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

В даному випадку, Верховний Суд не знаходить підтвердження поважності причин пропуску суб`єктом владних повноважень строку на апеляційне оскарження та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області залишити без задоволення.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019 у справі №140/2577/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа