Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року

м. Київ

справа № 520/2736/2020

адміністративне провадження № К/9901/32326/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №520/2736/2020 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Калиновського В.А., суддів - Сіренко О.І. , Кононенко З.О.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виплати йому при звільненні з військової служби всіх належних грошових сум;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), нарахувати та виплатити йому середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 02 серпня 2019 року по 15 січня 2020 року.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що при звільненні з військової служби відповідач, на день виключення його зі списків особового складу, не здійснив йому нарахування та виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

3. Указав, що виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідач здійснив лише на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі №520/9840/19.

4. Звернув увагу на те, що 18 лютого 2020 року направив лист до сектору документального забезпечення відповідача про виплату середнього заробітку за час затримки проведеної виплати, однак про прийняте рішення його повідомлено не було.

5. Вважаючи таку бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) протиправною, звернувся до суду із цим позовом.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

6. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виплати при звільненні з військової служби ОСОБА_1 всіх належних грошових сум;

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 02 серпня 2019 року по 15 січня 2020 року.

7. Суд першої інстанції, урахувавши те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не установлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, дійшов висновку про можливість застосування норм статей 116 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

8. Суд установив, що компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 у сумі 44965 грн 17 коп. виплачена позивачеві 15 січня 2020 року, тобто відповідачем фактичний розрахунок з позивачем при звільненні проведено поза межами строку, установленого статтею 116 КЗпП України.

9. З огляду на те, що непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, вважав, що у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій на підставі статті 117 КЗпП України.

10. Указав, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості робочих днів протягом періоду такої затримки.

11. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

12. Суд апеляційної інстанції зазначив, що компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасника бойових дій не входить до грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки, лише при невикористанні військовослужбовцем додаткової відпустки здійснюється виплата грошової компенсації.

13. Тобто, суд вважав, що компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасника бойових дій не є складовою заробітної плати, а тому на суму належної компенсації не розповсюджуються вимоги статей 116 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку (виплати компенсації) при звільненні військовослужбовця.

14. На підставі наведених вище обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність вимог позивача щодо стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасника бойових дій) за період з 02 серпня 2019 року по 15 січня 2020 року.

Короткий зміст касаційної скарги

15. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, у листопаді 2020 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року.

16. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

17. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статей 116-117 КЗпП України, викладених у постановах від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, та постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №821/952/17.

18. Указує, що Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд сформували правову позицію, згідно якої середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні підлягає відшкодуванню роботодавцем у зв`язку з невиплатою усіх грошових коштів (у тому числі компенсації за невикористані дні відпустки).

19. Звертає увагу на те, що право скаржника на отримання при звільненні компенсації за невикористану додаткову відпустку державою гарантовано відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

20. З огляду на викладене вважає, що суд апеляційної інстанції приймаючи рішення по справі №520/2736/20 про незастосування відповідальності відповідно до статей 116-117 КЗпП України за прострочення виплат роботодавцем формує правозастосовну практику врозріз з правовими позиціями Верховного Суду.

Позиція інших учасників справи

21. 11 січня 2021 року до касаційного суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 на касаційну скаргу позивача.

22. Так, відповідач зазначив, що відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України №1115/2009, особа звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

23. Оскільки, згідно положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасника бойових дій не входить до складу грошового забезпечення, на яке мав право позивач станом на день звільнення, то, вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

24. 27 листопада 2020 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .

25. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 листопада 2020 року для розгляду справи №520/2736/2020 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

26. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у справі №520/2736/2020 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

27. Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року закінчено підготовчі дії у цій справі; справу №520/2736/2020 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

28. Позивач проходив військову службу в Східному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України та наказом голови Державної прикордонної служби України від 03 липня 2019 року №689-ос (а.с.8) його звільнено з військової служби за підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з закінченням строку контракту.

29. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01 серпня 2019 року №429-ос (а.с.9) позивача було знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 з 01 серпня 2019 року.

30. Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 30 квітня 2015 року (а.с.20).

31. Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01 серпня 2019 року №429-ос та грошового атестату позивача №38 позивачу стало відомо, що в порушення вимог чинного законодавства відповідачем на день виключення зі списків особового складу частини йому не було здійснено нарахування та виплату компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки.

32. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі №520/9840/19 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02 серпня 2019 року.

33. Сума компенсації на виконання зазначеного рішення суду, виплачена позивачеві у січні 2020 року.

34. Позивач вважає, що відповідач повинен виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку з виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 за період 02 серпня 2019 року по 15 січня 2020 року (день фактичного розрахунку).

ІІІ. Позиція Верховного Суду

35. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 17 грудня 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

37. Предметом спору у цій справі є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ), яка полягає у не нарахуванні та не здійсненні виплати військовослужбовцю середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

38. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених КАС України, зазначає таке.

39. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

40. Статтею 47 КЗпП України (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено правило, за яким власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

41. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

42. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

43. Положеннями статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

44. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

45. Закріплені у статтях 116 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

46. Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог указав, що компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасника бойових дій не входить до грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки, лише при невикористанні військовослужбовцем додаткової відпустки здійснюється виплата грошової компенсації.

47. Тобто, суд вважав, що компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасника бойових дій не є складовою заробітної плати, а тому на суму належної компенсації не розповсюджуються вимоги статей 116 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку (виплати компенсації) при звільненні військовослужбовця.

48. Верховний Суд не погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

49. Так, умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

50. При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

51. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 та у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №821/952/17, посилання на які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі і Суд вважає його [висновок] застосовним до спірних правовідносин.

52. Суд зазначає, що право позивача на грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та протиправність бездіяльності відповідача щодо невиплати такої компенсації установлено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі №520/9840/19.

53. Судами установлено та не заперечується сторонами у справі, що сума компенсації на виконання зазначеного рішення суду, виплачена позивачу 15 січня 2020 року.

54. З огляду на викладене, ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці посадових осіб військовослужбовців, не установлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України до спірних правовідносин та правомірність стягнення зі ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 серпня 2019 року по 15 січня 2020 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

56. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

57. Зважаючи на наведені вище мотиви і керуючись положеннями статті 352 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке було ухвалено відповідно до закону і висновки цього суду узгоджуються з правозастосовною практикою Верховного Суду у такій категорії спорів.

58. Отже, в силу статті 352 КАС України, постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

IV. Висновки щодо судових витрат

59. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року - скасувати, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року у справі №520/2736/2020 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду