Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2020 року

Київ

справа №808/3576/16

адміністративне провадження №К/9901/23936/18, №К/9901/23935/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Уханенка С.А.,

суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційними скаргами Державної фіскальної служби України і Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року (головуючий суддя Прасов О.О., судді Батрак І.В., Татаринов Д.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року (головуючий суддя Олефіренко Н.А., судді Білак С.В., Шальєва В.А.),

У С Т А Н О В И В:

I. Суть спору

1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) і Запорізької митниці ДФС, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.12.2016 просив: визнати протиправним і скасувати наказ ДФС України від 26.10.2016 №3497-о "Про припинення державної служби"; поновити його на посаді начальника Запорізької митниці ДФС; стягнути із Запорізької митниці ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17260 грн 18 коп.

2. На обґрунтування позову зазначив, що протягом 2016 року він був відсутній на службі внаслідок тимчасової непрацездатності рівно 150 днів, тоді як частина друга статті 87 Закону України "Про державну службу" передбачає можливість звільнення державного службовця через нез`явлення на службу протягом більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності. Зі змісту оскаржуваного наказу виходить, що розраховуючи дні нез`явлення позивача на службу, ДФС України безпідставно врахувало також вихідні дні, які не припадали на дні тимчасової непрацездатності, а саме: 28 і 29 травня 2016 року, 11 і 12 червня 2016 року, 16 і 17 липня 2016 року. Водночас чинним законодавством України заборонено роботу у вихідні, святкові і неробочі дні, а залучення державного службовця до роботи у ці дні відбувається на підставі наказу (розпорядження) керівника державної служби та дозволу виборного органу первинної профспілкової організації. У встановленому порядку він не залучався до роботи у вказані вихідні дні.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року, позов задоволено повністю.

4. Судові рішення мотивовані тим, що позивача звільнено без законної підстави, у зв?язку з чим він має бути поновлений на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

III. Провадження в суді касаційної інстанції

5. У касаційних скаргах ДФС України і Запорізька митниця ДФС просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

6. За доводами відповідачів, ОСОБА_1 звільнено з дотриманням норм чинного законодавства з урахуванням тієї обставини, що він протягом тривалого часу перебував на лікарняному. При цьому судами не з?ясовано, чи продовжував позивач хворіти після припинення державної служби, адже доказів того, що у нього немає проблем зі здоров?ям, позивач до суду не надав.

7. У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити судові рішення без змін, уважаючи їх законними і обґрунтованими.

8. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

9. Наказом ДФС України від 04.11.2014 №1214-о ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Запорізької митниці ДФС.

10. Наказом ДФС України від 26.10.2016 №3497-о припинено державну службу 26 жовтня 2016 року ОСОБА_1 , начальнику Запорізької митниці ДФС, у зв`язку з нез`явленням його на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності відповідно до частини другої статті 87 Закону України "Про державну службу".

11. Підставою винесення наказу вказано листки непрацездатності: серії АГШ №№534497, 534571, 409481, 409531, 535059, 535326, 409716, 343422, 410151, 410160, серії АГЕ №№383649, 383659, серії АГЗ №373131, згідно з якими ОСОБА_1 був звільнений від роботи з 18.05.2016 по 27.05.2016 включно (10 днів), з 30.05.2016 по 10.06.2016 включно (12 днів), з 13.06.2016 по 30.06.2016 включно (18 днів), з 01.07.2016 по 15.07.2016 включно (15 днів), з 18.07.2016 по 31.07.2016 включно (14 днів), з 01.08.2016 по 16.08.2016 включно (16 днів), з 22.08.2016 по 02.09.2016 включно (12 днів), з 03.09.2016 по 05.09.2016 включно (3 дні), з 06.09.2016 по 03.10.2016 включно (28 днів), з 04.10.2016 по 06.10.2016 включно (3 дні), з 07.10.2016 по 09.10.2016 включно (3 дні), з 10.10.2016 по 21.10.2016 включно (12 днів), з 22.10.2016 по 25.10.2016 включно (4 дні).

V. Позиція Верховного Суду

12. Відповідно до частини другої статті 87 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу", який набрав чинності з 01.05.2016, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення може бути нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.

13. Отже, при визначенні наявності підстав для припинення державної служби у зв`язку із нез?явленням державного службовця на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності облік часу нез`явлення на службі здійснюється сумарно протягом року та має становити 151 календарний день і більше.

14. Як установлено судами попередніх інстанцій, загальна кількість календарних днів тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , протягом року склала рівно 150 днів.

15. За наведених обставин та враховуючи, що причиною звільнення позивача в оскаржуваному наказі зазначено саме нез`явлення на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про незаконність звільнення ОСОБА_1 , що в силу частин першої і другої статті 235 Кодексу законів про працю України є підставою для поновлення його на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

16. Доводи касаційних скарг не спростовуються вказаних висновків судів. При цьому аргументи ДФС України з приводу того, що суди не з?ясували існування у позивача проблем зі здоров?ям після припинення державної служби, не стосуються предмета доказування у спорі щодо правомірності звільнення з роботи.

17. Розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідачами не оспорюється.

18. Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 343, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційні скарги Державної фіскальної служби України і Запорізької митниці ДФС залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська