Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.04.2018 року у справі №823/2130/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2018 року

Київ

справа №823/2130/17

адміністративне провадження №К/9901/47630/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Черкаській області

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 (головуючий суддя - Гайдаш В.А.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І., судді - Файдюк В.В., Чаку Є.В.)

у справі № 823/2130/17

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління ДФС у Черкаській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

14 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - ГУ ДФС у Черкаській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2017 №1229276-1302.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що відповідач помилково дійшов висновку про необхідність сплати ним податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2017 рік у сумі 3090,36 грн., оскільки належне позивачу нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1, не була переведена в нежитловий фонд під офісне приміщення, а тому орендована земельна ділянка для будівництва окремого входу до цієї квартири згідно з угодою про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 31.03.2009 припинила свою дію 01.03.2012, тобто з моменту закінчення строку її дії.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 16.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018, адміністративний позов задовольнив повністю.

Судові рішення мотивовані відсутністю правових підстав для нарахування позивачу зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік на суму 3090,36 грн., оскільки реконструкція квартири під офісне приміщення з влаштуванням окремого входу ОСОБА_2 у період з 31.03.2009 по 12.01.2018 не була виконана, при цьому в матеріалах справи відсутні докази фактичного використання земельної ділянки прибудинкової території для окремого входу до квартири, а також докази продовження строку дії Угоди від 31.03.2009.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Черкаській області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 повністю.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, перебувала у користуванні позивача, відповідно до п. 2.2 Угоди, з дати її реєстрації в книзі реєстрації угод про справляння плати за користування частиною прибудинкової території, тобто з 31.03.2009, і відповідно втрачає чинність на умовах, описаних в розділі 5 Угоди, а саме в п. 5.2 - у разі припинення діяльності землекористувача за його письмовою заявою та наявності відповідної згоди землевласника. З огляду на те, що вказані документи в матеріалах справи відсутні, то Угода є чинною, а позивач як користувач земельної ділянки в силу статті 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України) має обов'язок зі сплати податку на землю.

Позивач своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2009 між ОСОБА_2 та Черкаською міською радою укладено Угоду про справляння плати за користування частиною прибудинкової території (далі - Угода).

Відповідно до пункту 1.1 Угоди об'єктом угоди є частина прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1, яку використовує позивач (землекористувач) шляхом проведення реконструкції приміщень квартири № 107 під офісне приміщення з влаштуванням окремого входу.

25.04.2017 ГУ ДФС у Черкаській області на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 286.5 ст. 286 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення №1229276-1302, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік на суму 3090,36 грн.

Правомірність прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду цієї справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ГУ ДФС у Черкаській області протиправно нарахувало позивачу податкові зобов'язання з орендної плати за 2017 рік з огляду на закінчення строку дії Угоди, укладеної між ОСОБА_2 та Черкаською міською радою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Пунктом 269.1 статті 269 ПК України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно зі статтею 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для нарахування позивачу податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік на суму 3090,36 грн. стало укладення між Черкаською міською радою та ОСОБА_2 Угоди від 31.03.2009, відповідно до якої позивач використовує частину прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення реконструкції приміщень квартири №107 під офісне приміщення з влаштуванням окремого входу.

Однак, як свідчать матеріали справи, реконструкція квартири під офісне приміщення з влаштуванням окремого входу позивачем так і не була проведена, що підтверджується листом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області від 12.01.2018 №1023-3-1.18/43, в якому зазначено, що відповідно до архівних даних та даних єдиного реєстру відомості про реєстрацію або видачу документів, які дають право на виконання підготовчих або будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_1, у період з 31.03.2009 по 12.01.2018 відсутні.

Також згідно з наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки належна ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_1, є об'єктом житлової нерухомості.

Відповідно до пункту 2 Угоди, укладеної між Черкаською міською радою та позивачем, термін її дії визначено до 01.03.2012.

При цьому, згідно з пунктом 2.3 Угоди, у разі, якщо землекористувач продовжує використовувати частину прибудинкової території після закінчення строку дії цієї Угоди, то за відсутності письмових заперечень землевласника (Черкаської міської ради) протягом одного місяця після закінчення строку дії Угоди, ця Угода вважається продовженою на той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені Угодою.

Разом з тим, пунктом 5.2 Угоди передбачено випадки, за яких угода втрачає чинність, а саме: а) закінчення її строку; або б) припинення діяльності землекористувача (позивача) за його письмовою заявою та наявність відповідної згоди землевласника (Черкаської міської ради).

Посилання відповідача на те, що Угода є чинною, оскільки в матеріалах справи відсутні визначені пунктом 5.2 Угоди документи (письмова заява позивача та згода Черкаської міської ради), колегія суддів вважає безпідставними, так як вказаний пункт Угоди передбачає два випадки припинення дії Угоди.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що ГУ ДФС у Черкаській області не надано доказів продовження терміну дії Угоди (зокрема продовження сплати позивачем за користування частиною прибудинкової території встановленої Угодою плати), а наявні в матеріалах справи докази (лист Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області від 12.01.2018 №1023-3-1.18/43, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки) свідчать про відсутність фактичного використання позивачем земельної ділянки прибудинкової території для окремого входу до квартири №107 у зв'язку з непроведеною реконструкцією, то Угода на підставі пп. а) п. 5.2 вважається такою, що втратила свою чинність після закінчення її строку (тобто 01.03.2012).

За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачу податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік на суму 3090,36 грн. та, як наслідок, протиправність прийнятого ГУ ДФС у Черкаській області податкового повідомлення-рішення від 25.04.2017 №1229276-1302.

Доводи відповідача з приводу порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова