Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2018 року

Київ

справа №817/1202/17

адміністративне провадження №К/9901/35870/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року (судді: Шидловський В.Б. (головуючий), Мацький Є.М., Шевчук С.М.) у справі № 817/1202/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2017: за № 0001921309, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 3 793,04 грн; за № 0001931309, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами» в розмірі 1 374,29 грн; № 0001941309, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «додатковий імпортний збір на товари, що ввозяться на територію України фізичними особами» в розмірі 687,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки у разі, якщо питання, що є предметом перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків. Крім того, позивач вказав, що митна вартість ввезеного автомобіля була визначена митним органом самостійно за резервним методом, а в акті перевірки 2017 року фіскальним органом зроблений висновок про заниження податкових зобов'язань на підставі інформації від митних органів Австрії.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області подало апеляційну скаргу де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року апеляційну скаргу задоволено повністю. Скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що за результатами порівняльного аналізу відомостей, наявних у документах, поданих до митного оформлення товару та відомостей, що містяться в документах, наданих уповноваженим органом іноземної держави, встановлено невідповідність відомостей щодо митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу. За таких обставин, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом є правомірними, оскільки заявлення недостовірної інформації у декларації типу ІМ40ДЕ від 18.09.2015 за №204050001/2015/013917, призвело до заниження митних платежів.

Не погодившись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі № 817/1202/17 та прийняти рішення, яким залишити в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року. У касаційній скарзі позивач посилається на необґрунтованість спірного судового рішення, необ'єктивний аналіз апеляційним судом обставин справи та оцінку поданих доказів, а також на те, що судом було невірно оцінено подані докази, що у своїй сукупності призвело до порушень апеляційним судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення.

Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, 18 вересня 2015 року декларантом Приватного підприємства «Альянс Авто-Брокер» ОСОБА_5 подано до митного оформлення декларацію ІМ40ДЕ № 204050001/2015/013917, якою заявлено до митного оформлення ввезений з Республіки Австрія громадянином України ОСОБА_6, за дорученням громадянина ОСОБА_2, вантажний автомобіль марки , модель , ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_5, номер двигуна - НОМЕР_6 (маркування), календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік виготовлення - 2010. Загальна фактурна вартість - 91 619,11 грн (або 3 750,00 євро), заявлена декларантом загальна митна вартість в сумі - 98 948,64 грн (або 4 050 євро).

При митному оформленні вищевказаного транспортного засобу сплачені наступні митні платежі: мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами (код платежу - 121) - 9 894,86 грн; додатковий імпортний збір на товари, що ввозяться на митну територію України фізичними особами (код платежу - 122) - 4 947,43 грн; податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України фізичними особами (код платежу - 128) 20% - 22 998,99 грн; акцизний податок (код платежу - 185) - 1 204,00 грн.

Згідно з наказом № 624 від 05.10.2016 контролюючим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів з поданням митної декларації від 18.09.2015 за № 204050001/2015/013917, та за наслідками якої було складено акт № 259/17-00-13-02/НОМЕР_4 від 03.11.2016. Під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог статті 257, ч. 1 ст. 377 Митного кодексу України (далі - МК України), п. 218.1 ст. 218 та п. 222.2.1 ст. 222 ПК України, п. 190.1 ст. 190 ПК України, п.п. 215.3.5-2 п. 215.3 ст. 215 ПК України, а також, як наслідок, несвоєчасну та в неповному обсязі сплату митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації типу ІМ40ДЕ від 18.09.2015 № 204050001/2015/013917, на суму 56 347,06 грн, в тому числі: податок на додану вартість (вид платежу 128) 46955,89 грн, акцизний податок на транспортні засоби (вид платежу 185) 9 391,17 грн. На підставі акту перевірки фіскальним органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.11.2016, які були оскаржені позивачем у судовому порядку.

Згідно з наказом Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області №625 від 12.06.2017 була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації від 18.09.2015 № 204050001/2015/013917, за результатами якої складений акт від 13.07.2017 № 479/17-00-13-09/НОМЕР_4. Контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог ст. 49, ч. 1 ст. 51, ст. 52, ч. 2 ст. 53, ст. 257, ч. 1, 2 ст. 270, ч. 1 ст. 272, ч. 2 ст. 277, ст. 278, ст. 289 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті мита на загальну суму 1 099,43 грн; ст.. 1, 3 Закону України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» від 18 грудня 2014 року № 73-VІІІ, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті додаткового імпортного збору на загальну суму 549,72 грн; пункту 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 ПК України, в результаті чого знижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 2 528,69 грн. На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2017 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

У ст. 352 МК України встановлено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2)податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 334 МК України з метою здійснення митного контролю після випуску товарів органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з положеннями ст. 289 МК України обов'язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки орган доходів і зборів самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання та в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 187.8 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (п. 190.1 ст. 190 ПК України).

Відповідно до положень п. 54.3, п. 54.4 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в отриманому контролюючим органом від митних органів Австрійської Республіки Рапорті зазначено, що автомобіль марки Renault, модель Trafic, ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_5, продано на підставі договору купівлі-продажу від 11 серпня 2015 року, укладеного між громадянином ОСОБА_2 та фірмою Wiloszyn KFZ Export KG шляхом виставлення рахунку від 14 серпня 2015 року № 1203 за ціною продажу 4 500 євро. Розрахунки проведені готівкою 14 серпня 2015 року, про що свідчить касовий документ № 566 від 14.08.2015. Бухгалтерський облік операції був доведений шляхом перегляду прибутково-видаткового рахунка, наданого при перевірці іноземним продавцем Wiloszyn KFZ Export KG.

Судом апеляційної інстанції за результатами порівняльного аналізу відомостей, наявних у документах, поданих до митного оформлення товару та відомостей, що містяться в документах, наданих уповноваженим органом іноземної держави, встановлено невідповідність відомостей. щодо митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу, а саме: в графі 22 «Валюта та загальна сума за рахунком» МД № 204050001/2015/013917 від 18.09.2015 зазначено суму 3 750 євро (91 619,11 грн по курсу НБУ на день заявлення товару до митного оформлення), заявлена митна вартість становить 98 948,64 грн. (4 050 євро), тоді як відповідно до документів, надісланих митними органами Австрійської Республіки на офіційний запит Державної фіскальної служби України, (рахунок від 14.08.2015 № 1203) вартість транспортного засобу марки Renault, модель Trafic, ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_5, складає 4 500 євро, що становить 109 942,93 грн на дату митного оформлення автомобіля.

Враховуючи зазначене та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки декларування невірної митної вартості транспортного засобу, імпортованого позивачем за митною декларацією типу ІМ40ДЕ від 18.09.2015 за № 204050001/2015/013917, призвело до заниження митних платежів, то контролюючий орган при прийнятті податкових повідомлень-рішень № 0001921309, № 0001931309, № 0001941309 від 24.07.2017 діяв у межах та у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством України, а зазначені податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі №817/1202/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду