Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.03.2018 року у справі №815/5318/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

15 травня 2018 року

справа №815/5318/17

адміністративне провадження №К/9901/36260/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївка» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у складі судді Вовченко О.А. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року у складі колегії суддів Димерлій О.О., Домусчі С.Д., Єщенко О.В. у справі № 815/5318/17, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївка» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївка» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення - рішення від 19 липня 2017 року № 0020601401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на з податку на додану вартість, за основним платежем 593325 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 296663 грн, з мотивів протиправності його прийняття податковим органом.

06 грудня 2017 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 01 березня 2018 року Одеського апеляційного адміністративного суду, у задоволені адміністративного позову Товариства відмовлено з огляду на правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення - рішення та доведення складу податкового правопорушення покладеного в основу збільшення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

12 березня 2018 року Товариством подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішень судів попередніх інстанцій, вважаючи що вони прийняті за неправильного з'ясування обставин, які мають значення для вирішення цієї справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач просить скасувати постанову суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, податкове повідомлення - рішення податкового органу скасувати.

14 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №815/5318/17 з Одеського окружного адміністративного суду.

29 березня 2018 року від податкового органу надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства, яким відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, судові рішення судів попередніх інстанцій без змін, з посиланням на обґрунтованість та законність судових рішень.

02 травня 2018 року справа № 815/5318/17 надійшла до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом у червні 2017 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Генезіс ЛТД» за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складений акт від 22 червня 2017 року №125/15-32-14-01/38288174 (далі акт перевірки).

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки керівником податкового органу прийняте податкове повідомлення рішення якими збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 593 325 грн за порушення норм пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 296663 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій прийняли акт перевірки, яким встановлені податкові правопорушення, як належний доказ, використали та оцінили висновки акту позапланової перевірки Товариства проведеної в межах кримінального провадження, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, як підставу для безпосереднього визначення сум податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність податковим органом податкових правопорушень покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, наявність обставин звільнення від доказування встановлених вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 лютого 2017 року у справі № 490/829/17, який набрав законної сили 10 березня 2017 року, що обумовило правомірність збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Оцінюючи доводи касаційної скарги Суд вважає їх неприйнятними, висновуючись на такому.

Підстави за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка встановленні пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, однією з яких є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону, про що зазначено підпунктом 78.1.11 цієї статті.

Керуючись саме підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України податковим органом (відповідачем у справі) проведена позапланова документальна виїзна перевірка, про що зазначено Розділом першим «Вступна частина» акту перевірки, а саме вказано що вона здійснюється на виконання ухвали від 07 квітня 2017 року слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області, в межах кримінальної справи № 161/4520/17, щодо проведення позапланової виїзної перевірки Товариства.

Пунктом 36 Підрозділу 10. Інші перехідні положення (в редакції що діє з 01 вересня 2015 року) передбачено, що у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України, «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» від 17 липня 2015 року №655-8 і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

В межах спірних відносин податкове повідомлення-рішення прийняте 19 липня 2017 року, з урахуванням вироку у кримінальній справі, який набрав законної сили.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між позивачем, як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Генезіс ЛТД», як постачальником укладено договір поставки мінеральних добрив «Добродій» від 17 лютого 2016 року, в межах виконання якого позивачем сформований податковий кредит на суму 593325 грн. у лютому 2016 року.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Суд зважає на те, що видаткова накладна від 29 лютого 2016 року № 27, податкові накладні №24 від 29 лютого 2016 року та №8 від 17 лютого 2016 року, на підставі яких у лютому 2016 року Товариством сформований податковий кредит, підписані від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Генезіс ЛТД» ОСОБА_2, як директором цього підприємства.

Оцінюючи правомірність формування податкового кредиту за наведеними податковими накладними суди попередніх інстанцій виходили з того, що вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 лютого 2017 року по кримінальній справі № 490/829/17 директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Генезіс ЛТД» ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 КК України.

Суди попередніх інстанцій встановили та з вироку суду вбачається, що маючи на меті отримання обіцяної грошової винагороди, виконуючи вказівки невстановлених осіб 14 грудня 2015 року, в офісному приміщенні, що знаходиться у невстановленому будинку по АДРЕСА_1, ОСОБА_2 підписав виготовлені за невстановлених слідством обставин, установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Генезіс ЛТД», прийняв рішення про призначення себе директором товариства, а також затвердив його статутний капітал, подав до Миколаївської міської ради документи, на підставі яких, державним реєстратором проведено перереєстрацію та затверджено статут цього Товариства в новій редакції, відкрив рахунки у банках, при цьому печатка Товариства, знаходилася у інших не встановлених досудовим розслідуванням осіб, що надало можливість цим особам здійснювати незаконну діяльність, що полягала в поставки товару по незаконному формуванні податкового кредиту суб'єктам господарювання, зокрема Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївка» (позивача у справі) та сприяло в зменшенні платежів до бюджету з податку на додану вартість по деклараціях за лютий - травень 2016 року.

Відтак, всі первинні документи видані контрагентом позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Генезіс ЛТД» є неприйнятними за об'єктивним та суб'єктивним критеріями. Об'єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що це підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з поставки товару, а суб'єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

Суд з огляду на дотримання судами першої та апеляційної інстанцій застосування положень частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року), частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції після 15 грудня 2017 року), вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про невідповідність первинних документів виданих Товариства з обмеженою відповідальністю «Генезіс ЛТД» внаслідок доведеності нереального характеру поставки товару та складення їх за умов нездійснення господарських операцій. Вважати документи контрагента позивача належними для формування податкового кредиту не вбачається можливим, з огляду на обов'язковість вироку у цій частині.

Факт фіктивного підприємництва визнаний вироком та встановлені ним обставини діянь вчинених певною особою у кримінальному провадженні доводить порушення публічного порядку, внаслідок чого посилання позивача на не встановлення вироком обставин та відсутність наслідків для вирішення адміністративного спору, є неприйнятним.

Відтак, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність визначення позивачу контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 593325 грн., яке визначено відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 19 липня 2017 року № 0020601401. Правомірність визначення податковим органом податку обумовлює правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївка» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року у справі № 815/5318/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер