Ухвала КАС ВП від 13.05.2018 року у справі №815/3501/15

Друк

Пошук

132

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.05.2018 року у справі №815/3501/15

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2018 року

Київ

справа №815/3501/15

адміністративне провадження №К/9901/8244/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадія-Сіті» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 (головуючий суддя - Ступакова І.Г., судді - Бітов А.І., Милосердний М.М.) у справі №815/3501/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадія-Сіті» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ «Аркадія-Сіті») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Київському районі м. Одеси) від 18.12.2014 №0004742202.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2015 позовні вимоги задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Аркадія-Сіті» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а постанову суду першої інстанції - залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Так, ТОВ «Аркадія-Сіті» зазначає, що в матеріалах справи містяться всі необхідні первинні документи, що свідчать про дотримання позивачем усіх вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами укладеного правочину; позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих контрагентом, який на час здійснення господарських операцій був зареєстрований у встановленому законодавством порядку.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ТОВ «Аркадія-Сіт» зареєстроване 23.08.2011 Одеським міським управлінням юстиції, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 200132126 від 07.10.2011.

В період з 05.11.2014 по 11.11.2014 ДПІ у Київському районі м. Одеси проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Аркадія-Сіті» з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ПП «Київбудтранс-Сервіс» за період серпень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.11.2014 № 4225/2202.

Відповідно до висновків вказаного акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Аркадія-Сіті» завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту рядок 19 суми ПДВ за період серпень 2014 року на суму 416666, 67 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на податкову інформацію, в якій відображено висновок про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, недостатність трудових ресурсів, транспортних засобів тощо. Також зазначає про відсутність у контрагента ліцензії на будівництво житлових і не житлових будівель, що в свою чергу унеможливлює надання контрагентам-покупцям послуг з виконання будівельно-монтажних робіт, в зв'язку з чим, на думку податкового органу, ПП «Київбудтранс-Сервіс» не мало законних правових підстав для надання ТОВ «Аркадія-Сіті» послуг з виконання будівельно-монтажних робіт.

На підставі названого акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2014 №0004742202, згідно з яким ТОВ «Аркадія-Сіті» зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 416666,67 грн.

В силу приписів статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податковому обліку є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Судами також встановлено, що рішенням Одеської міської ради 09.10.2013 №3897-VІ ТОВ «Аркадія-Сіті» було надано право за рахунок власних грошових коштів провести реконструкцію та будівельно-ремонтні роботи з відновлення покриття Аркадійської алеї, паркувального майданчика та водовідведення.

Так, 31.07.2014 між ТОВ «Аркадія-Сіті» та ПП «Київбудтранс-Сервіс» укладено договір підряду №69, згідно умов якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника ТОВ «Аркадія-Сіті» будівельно-монтажні роботи та здати їх результат замовнику, а замовник зобов'язується прийняти їх та оплатити.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано копію зазначеного договору, акт прийому виконаних будівельних робіт, платіжні доручення.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків про дотримання позивачем законодавчих вимог при відображенні у податковій звітності операцій з придбання будівельно-ремонтних робіт у спірного контрагента.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані первинні документи відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності у контрагента ПП «Київбудтранс-Сервіс» можливості реального здійснення спірних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, що свідчить про неможливість виконання зазначеного обсягу робіт безпосередньо силами працівників вказаного підприємства. Суд також зазначив, що представлені підприємством копії первинних документів містять лише загальні нормативні та статистичні відомості, що не є достатнім підтвердженням фактичного виконання договору підряду.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи слід зазначити, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Однак критерієм для правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що господарські операції фактично здійснені та спрямовані на отримання доходу.

А відтак, на підтвердження виконання спірної господарської операції позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником послуг з проведення будівельно-ремонтних робіт та про результат виконання таких у вигляді довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, кошторисів, проектної документації, календарного графіку виконання робіт тощо.

Разом з тим, у справі, що переглядається, на підтвердження факту надання послуг з проведення будівельно-ремонтних робіт позивачем подано лише копію договору від 31.07.2014 №69, акт прийому виконаних будівельних робіт, платіжні доручення. Однак вони не розкривають змісту наданих послуг, оскільки не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, не містять інформації про хід виконання спірних операцій що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності ТОВ «Аркадія-Сіті».

Крім того, під час вирішення даного спору в суді апеляційної інстанції представником позивача не надано відповіді на те, чи безпосередньо здійснював роботи за договором підряду саме ПП «Київбудтранс-Сервіс».

Таким чином, ТОВ «Аркадія-Сіті» взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що платник не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд