Історія справи

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 травня 2018 року

м. Київ

справа №809/1422/16

адміністративне провадження №К/9901/39738/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 (суддя - Могила А.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 (судді - Мікула О.І., Богаченко С.І., Курилець А.Р.) у справі за позовом Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року ОДПІ звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у сумі 12 766,64 грн.

На обґрунтування позову ОДПІ зазначає, що позивач має податковий борг, а вжиті податковим органом з метою стягнення цього боргу заходи шляхом направлення платнику податків податкової вимоги від 13.11.2015 № 1530-18 на суму 12 766,64 грн до позитивного результату не призвели - ОСОБА_2 податковий борг не сплатив.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 29.11.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017, позов задовольнив: стягнув з ОСОБА_2 в дохід бюджету податковий борг у сумі 12 766,64 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з обґрунтованості вимог ОДПІ, оскільки відповідач не виконав свої зобов'язанні зі сплати податку доходи фізичних осіб, які є узгодженими в адміністративному порядку, а вжиті податковим органом до підприємця заходи стягнення не призвели до погашення цього боргу.

ОСОБА_2 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що у судовому процесі не встановлені обставини щодо узгодженості податкового зобов'язання, моменту виникнення податкового боргу, а також, що позивач пропустив процесуальний строк звернення до суду, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вищий адміністративний суд України від 16.08.2017 № К/800/27996/17 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.05.2018 касаційну скаргу ОДПІ прийняв до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомленням сторін на 15.05.2018.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанції встановили, що внаслідок несплати грошового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування" у сумі 12 766,64 грн, яке було визначене ДПІ податковим повідомленням-рішенням форми "Р" від 25.06.2015 № 0002081700 та узгоджене в адміністративному порядку, у відповідача утворився податковий борг (а.с. 14).

З метою погашення податкового боргу було вжито відповідні заходи - сформовано податкову вимогу від 13.11.2015 № 1530-18 на суму податкового боргу 12 766,64 грн, яка була направлена боржнику з повідомленням про вручення, проте зазначені заходи не призвели до позитивного результату - ОСОБА_2 податковий борг не сплатив (а.с. 15).

На момент розгляду справи про стягнення податкового боргу податкове повідомлення - рішення та податкова вимога, надіслані на адресу ОСОБА_2 з повідомленням про вручення (а.с. 14, 19, 20), у встановленому законом порядку не оскаржені.

Також суди встановили, що підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення від 25.06.2015 № 0002081700 слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 25.05.2015 № 65/17/2710323117 документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з отриманих доходів за період з 01.01.2012 по 31.12.2012. Згідно з цим висновком позивач, порушив підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункт 164.2.10 пункту 164.2 статті 164, пункт 179.1, пункт 179.7 статті 179 ПК України внаслідок того, що не задекларував та не сплатив дохід за 2012 рік у вигляді успадкованого майна (житловий будинок та земельну ділянку) на суму 201 546,22 грн, як особа, яка не є членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Днем узгодження грошового зобов'язання платника податків у разі адміністративного оскарження такого зобов'язання є день закінчення процедури адміністративного оскарження (підпункт 56.17.5 ПК України).

У свою чергу процедура адміністративного оскарження згідно з пунктом 56.17 ПК України закінчується, зокрема днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Водночас відповідно до пункту 56.3 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно з пункт 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Зазначений строк переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу. При цьому податкове (грошове) зобов'язання вважається неузгодженим.

У разі несвоєчасного звернення платника податку до суду несплачене податкове (грошове) зобов'язання, процедура оскарження якого була завершеною, перетворюється на податковий борг, погашення якого відповідно до положень пункту 95.1, пункту 95.2 статті 95 ПК України здійснюється шляхом стягнення коштів, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, податковий борг виникає у разі несплати у встановлений строк грошового зобов'язання, узгодженого в адміністративному порядку.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абзац 1 пункту 95.3 цієї статті).

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час подання позовної заяви) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина 3 цієї статті передбачає можливість встановлення іншими законами строків звернення до суду з адміністративним позовом.

Згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункту 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тобто, визначене контролюючим органом грошове зобов'язання (незалежно від того, на який з 1095 днів припаде відповідне визначення) в разі його несплати платником податків набуде статусу податкового боргу. З дня виникнення податкового боргу починається відлік строку тривалістю 1095 днів для звернення податкового органу до суду з вимогою, пов'язаною зі стягненням такого боргу.

Таким чином, встановивши у судовому процесі законність прийнятого податкового повідомлення - рішення, яким відповідачу було визначено грошове зобов'язання у сумі 12 766,64 грн, факт несплати ОСОБА_2 узгодженої суми грошового зобов'язань, дотримання контролюючим органом порядків, зокрема вручення відповідачу податкової вимоги від 13.11.2015 № 1530-18 на суму податкового боргу 12 766,64 грн, та строків звернення до суду, суди зробили правильний висновок щодо обов'язку відповідача сплатити цю суму до бюджету.

З огляду на зазначене, наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі є безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України суд виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017, виконання яких було зупинено ухвалою Верховного Суду від 10.05.2018 згідно з першою вказаної статті Кодексу.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 349, статтею 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, 375, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 - без змін.

Поновити виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна