Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.03.2018 року у справі №809/1276/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

15 травня 2018 року

справа №809/1276/17

адміністративне провадження №К/9901/45965/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у складі судді Лучко О. О. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у складі колегії суддів Хобор Р. Б., Попко Я. С., Яворського І. О. у справі № 809/1276/17 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення № UA206010/2017/000521/1 та картки відмови № UA206010/2017/01616,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України (далі - митний орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26 липня 2017 року № UA206010/2017/01616 та рішення про коригування митної вартості товарів від 26 липня 2017 року № UA206010/2017/000521/1.

30 листопада 2017 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року, позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправними та скасовано рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 26 липня 2017 року №UA206010/2017/000521/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення митного органу від 26 липня 2017 року №UA206010/2017/01616.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних актів індивідуальної дії.

23 березня 2018 року відповідачем до Верховного Суд подано касаційну скаргу та клопотання про зупинення виконання судових рішень.

27 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Івано-Франківського окружного адміністративного суду справу № 809/1276/17. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень, з мотивів його передчасності.

02 квітня 2018 року адміністративна справа № 809/1276/17 надійшла до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень статей 53, 54, 55, 57, 379 Митного кодексу України, статті 7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (далі - ГАТТ), пункту 2.3 розділу ІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599, а також статей 242 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить правомірність своїх дій під час коригування митної вартості товарів та винесенні картки відмови, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Зокрема, скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів за ціною договору, а саме не надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару.

Відзив позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанови судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 30 червня 2017 року позивач з метою розмитнення товару (легковий автомобіль марки "Ford ", модель "Grand C-MAX, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1, календарний рік виготовлення - 2011), придбаного у нерезидента автосалону «Wouter» (Бельгія), подав митну декларацію №UA206010.2017.415122 з необхідним для митного оформлення пакетом документів. Наданими митному органу документами підтверджувалося здійснення розрахунків за придбаний автомобіль у готівковій формі на суму 2 950 євро.

26 липня 2017 року митний орган за наслідками розгляду вказаної електронної митної декларації оформив оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, з посиланням на частину 2 статті 53, 55 Митного кодексу України.

В цей же день митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів та роз'яснено необхідність подання нової митної декларації.

Підставами для коригування митної вартості митним органом визначено неподання документів на підтвердження складових митної вартості товарів, а саме банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, або інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з розбіжностями у наданих документах, а саме: невідповідність вартості, вказаної в копії декларації країни відправлення, вартості, вказаній у рахунку-фактурі, а саме: в рахунку-фактурі вказана вартість товару 2950,00 EUR, а в експортній декларації - 3000,00 EUR).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сума в 3 000 EUR, вказана в експортній декларації, є статистичною вартістю автомобіля, в цій же декларації вказано ціну відповідно до рахунку-фактури у сумі 2950 євро. Розрахунки на суму до 3000 євро одним платежем за бельгійським законодавством дозволено проводити у готівковій формі без наявності банківських платіжних доручень.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 4.1. статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов, висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 54 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи обставини справи, виходили з того, що відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Верховний Суд вказує, що посилання митного органу на порушення позивачем вимог статті VII ГАТТ та пункту 2.3 розділу ІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 є безпідставними, оскільки судами попередніх інстанцій доведена правомірність використання позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом картки відмови та рішення про коригування митної вартості. Дослідження компетенції митного органу, яка не є спірною у цих відносинах, є одним із елементів, однією складовою, яка не забезпечує повноту дослідження у справі.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі № 809/1276/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер