Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа №480/8854/21

адміністративне провадження №К/990/31803/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Стрелець Т.Г., Берназюка Я.О., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови, за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Спаскіна О.А., Присяжнюк О.В., Любчич Л.В. від 12.10.2022,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2021 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також ФОП ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області (далі також ГУ Держпродспоживслужби, відповідач), у якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 30.08.2021 №10 Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про накладення на ФОП ОСОБА_1 суми штрафу в розмірі 170 000.00 грн. (далі також спірна, оскаржувана постанова).

2. В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилалась на те, що у її діях відсутній склад правопорушення, санкція за яке передбачена пунктом 6 частини четвертої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а тому наполягала, що спірна постанова є протиправною.

3. ФОП ОСОБА_1 також зазначала, що скористалася правом на не допущення посадових осіб відповідача до проведення перевірки через відсутність належно оформленого направлення на проведення перевірки.

4. На переконання позивачки, надане відповідачем направлення очевидно не відповідало вимогам, встановленим статтею 23-1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», оскільки з його змісту неможливо встановити найменування об`єкта, де розміщується продукція, так як не зазначено магазин (ринок) та його назва, а також неправильно зазначена адреса об`єкта. З цих підстав просила позовні вимоги задовольнити та скасувати оскаржену постанову.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2021 у задоволенні позову відмовлено.

6. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2022 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено.

7. Задовольняючи позов, апеляційний суд, виходячи з приписів норм частини п`ятої статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», констатував, що питання оформлення наказів та посвідчень на проведення перевірки, як здійснюються відповідно до вищевказаного Закону, врегульовано Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», з чого, за позицією суду апеляційної інстанції, випливає, що і питання повідомлення про запланований захід також має бути врегульований приписами цього Закону.

8. Суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний перегляд цієї справи, дійшов висновку, що органи державного ринкового нагляду, серед іншого, уповноважені проводити у випадках і порядку, визначених Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», документальні перевірки характеристик продукції та обстеження зразків продукції. При цьому, за мотивами, наведеними у оскаржуваному судовому рішенні, планові перевірки проводять на підставі щорічно затверджуваних секторальних планів ринкового нагляду, відповідно до яких видаються наказ органу ринкового нагляду та посвідчення (направлення) на проведення перевірки, що оформляються відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Повідомлення про проведення перевірки направляється суб`єкту, щодо якого здійснюватиметься перевірка, рекомендованим листом не пізніше десяти днів до дня здійснення заходу перевірки, а недопуск до перевірки є правом суб`єкта господарювання у разі неодержання повідомлення.

9. Суд апеляційної інстанції у своїй постанові зауважив, що аналогічна позиція стосовно необхідності повідомлення органами державного ринкового нагляду про проведення перевірки не пізніше десяти днів до дня здійснення заходу перевірки викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №826/2615/18.

10. Колегія суддів апеляційного суду звертала увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості про вручення позивачі повідомлення про проведення планової перевірки у визначені частиною четвертою статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» строки, а саме: не пізніше як за десять днів до дня здійснення зазначеного заходу.

11. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачка, не будучи письмово повідомленою про здійснення відповідачем планових заходів щодо проведення виїзної планової перевірки на предмет дотримання вимог законодавства про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції при перевірці характеристик продукції у передбачені законом строки, мала право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення зазначеного планового заходу.

12. За наведеного, суд констатував, що суд першої інстанції, приймаючи рішення по суті спору, дійшов до помилкового висновку стосовно необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Не погоджуючись із вищевказаною постановою апеляційного суду, відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання фізичною особою-підприємцем, здійснює свою підприємницьку діяльність за КВЕД 47.19 (Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах), 68.20 (Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна) за адресою: АДРЕСА_1 .

15. На виконання вимог Законів України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 №2735- IV та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 02.12.2010 № 2736- IV, відповідно до Секторального плану державного ринкового нагляду на 2021 рік, наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області №1320-ОД від 16.08.2021 та направлення №39 від 16.08.2021 спеціалісти відділу ринкового нагляду управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області вийшли для проведення планового заходу державного нагляду характеристик енергоспоживчих продуктів, електричного та електронного обладнання, у тому числі низьковольтного, за адресою: АДРЕСА_2 .

16. Цей захід державного нагляду (контролю) проводився із застосуванням засобу відео фіксації персональної камери Body Camera GE-911 серійний номер 9110207190093 (а.с.33).

17. З дослідженого судом носія з відео фіксацією вищевказаного заходу державного нагляду (контролю) вбачається, що після пред`явлення службових посвідчень спеціалісти Головного управління роз`яснили позивачці підстави та порядок проведення перевірки та вручили їй направлення на проведення перевірки, що зафіксовано на відеозаписі перевірки від 18.08.2021 Х390093_05201020210818103240_0004 о 0:02:45 хв. Однак, позивач відмовилась підписуватись про отримання направлення та взагалі отримувати чи підписувати будь-які документи цього заходу державного нагляду (контролю), що зафіксовано на відеозаписі Х390093_052010202108181053210005 о 0:28 хв.

18. Позивачка не допустила посадових осіб до проведення перевірки мотивуючи це тим, що невірно оформлено направлення на перевірку, відмовляючись надати письмові пояснення з цього приводу.

19. Посадові особи ГУ Держпродспоживслужби вважали, що позивачкою було створено перешкоди шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, у зв`язку з чим було складено протокол №6 від 18.08.2021, який було направлено позивачеві кур`єрською службою Express mail, оскільки позивач відмовилась бути присутньою при складанні протоколу та підписувати його та інші документи перевірки, що зафіксовано на відеозаписі від 18.08.2021 Х390093 05201020210818103240 0004 0:28 хв.

20. Враховуючи зазначене та керуючись вимогами пункту 6 частини четвертої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», до ФОП ОСОБА_1 згідно постанови про накладення штрафу №10 від 30.08.2021 застосовано штраф у розмірі 170 000 грн.

21. Не погоджуючись із вказаною постановою, з вимогою визнати її протиправною та скасувати, позивач звернулася із вказаним позовом до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

22. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вважає, що розгляд Верховним Судом цієї справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та створює прецедент для подальшого застосування норм Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про основні засади державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності» в частині питання процедури проведення планових перевірок під час здійснення заходів державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції.

23. Скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції не врахував частину другу статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно до якої дія цього закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, та помилково застосував положення вказаного Закону, тоді як, на думку скаржника, застосуванню підлягають норми Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» як спеціального закону.

24. У контексті вищевказаних аргументів скаржник зазначає про неврахування правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі №520/7184/19.

25. В ухвалі про відкриття касаційного провадження у цій справі Верховним Судом встановлено строк для подання відзиву - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

26. Відповідно до наявного у матеріалах касаційного провадження рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копія вищевказаної ухвали разом з матеріалами касаційної скарги отримана позивачкою 23.01.2023, однак у строк, встановлений судом, відзиву не подано.

27. Водночас, за приписами частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

28. Вирішуючи цей спір, суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду цієї справи наводив таке правове обґрунтування.

29. Спеціальним у спірних правовідносинах є Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», статтею 1 якого визначено, що державний ринковий нагляд - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

30. Згідно з положеннями частини першої статті 4 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

31. Ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему. Сфери відповідальності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об`єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об`єктами технічних регламентів (частини перша та друга статті 10 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»).

32. Відповідно до пунктів 4, 6 частини першої статті 10 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності, зокрема: проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень.

33. Ринковий нагляд здійснюється відповідно до секторальних планів ринкового нагляду, які щорічно затверджуються органами ринкового нагляду відповідно до сфер їх відповідальності (частина перша статті 20 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»).

34. Відповідно до частин першої-третьої статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції.

При проведенні перевірок характеристик продукції органи ринкового нагляду враховують ступінь ризику, який може становити відповідна продукція, а також відомості, що містяться у зверненнях споживачів (користувачів) про захист їх права на безпечність продукції, та іншу інформацію щодо продукції.

Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

35. Частиною п`ятою статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» передбачено, що перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та посвідчення (направлення) видаються і оформляються невідкладно.

36. Згідно з положеннями частини четвертої статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

37. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

38. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

39. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання ними норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

40. Беручи до уваги висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування норм права, викладені у оскаржуваній постанові, а також встановлені судом фактичні обставини, колегія суддів відзначає, що ключовим питанням, яке постає під час касаційного розгляду цієї справи, є питання про те, чи поширюються на спірні правовідносини положення статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» стосовно необхідності повідомлення органами державного ринкового нагляду про проведення перевірки не пізніше десяти днів до дня здійснення заходу.

41. Так, висновок суду про те, що питання повідомлення про запланований захід державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції врегульоване приписами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» ґрунтується на аналізі норм частини п`ятої статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та висновках Верховного Суду щодо її застосування, викладених у постанові від 17.09.2019 у справі №826/2615/18.

42. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду цієї справи застосовано частину п`яту статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» у редакції, яка станом на час виникнення спірних правовідносин вже втратила свою чинність.

43. Зокрема, відповідно до підпункту 10 пункту 3 розділу І Закону України від 12.12.2019 №367-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зменшення тиску на бізнес з боку органів ринкового нагляду» внесено зміни у Законі України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», зокрема, у його статті 23, а саме - частину п`яту цієї статті викладено в такій редакції: «Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до цього Закону. У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та направлення видаються і оформлюються невідкладно.».

44. Закон України від 12.12.2019 №367-IX набрав чинності 26.03.2020.

45. Цим же законом внесено зміни й у частину другу статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно до якої дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів, зокрема, державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції.

46. При цьому, згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів.

47. Колегія суддів акцентує увагу й на тому, що питання пріоритетності положень Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та необхідності застосування Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у подібних правовідносинах вже аналізувалось Верховним Судом у постанові від 05.05.2022 у справі №520/7184/19.

48. Розглядаючи у касаційному порядку вищезазначену справу, Верховний Суд сформулював висновок щодо застосуванню норм права, відповідно до якого правовідносини, які виникають у сфері здійснення заходів державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, регулюються спеціальними законами України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про загальну безпечність нехарчової продукції», технічними регламентами та іншими нормативно-правовими актами, що визначають особливий порядок здійснення перевірок характеристик продукції, у тому числі відбору зразків продукції та їх експертизи (випробування), вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснення контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, а також інші правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції.

49. Висновки ж Верховного Суду, викладені у постанові від 17.09.2019 у справі №826/2615/18, висловлені щодо застосування норм частини п`ятої статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» у редакції, до внесення змін Законом України від 12.12.2019 №367-IX, яка по іншому врегульовувала правовідносини, що виникають у сфері здійснення заходів державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, і на відміну від норм цієї ж статті, викладених після внесення до неї змін вищевказаним законом, відсилала до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині видання та оформлення наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки.

50. Тому, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції помилково застосовано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 17.09.2019 у справі №826/2615/18, які не є релевантними до справи, що розглядається, оскільки правовідносини у цих справах виникли за різного матеріально - правового регулювання і за різних редакцій частини п`ятої статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

51. Водночас, суд апеляційної інстанції, приймаючи 12.10.2022 оскаржувану постанову, не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.05.2022 у справі №520/7184/19, про те, що на спірні у цій справі правовідносини не поширюється Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» й дійшов помилкового висновку стосовно недотримання відповідачем вимог цього закону стосовно необхідності повідомлення органами державного ринкового нагляду про проведення перевірки не пізніше десяти днів до дня здійснення заходу.

52. З цих підстав, колегія суддів визнає такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права й висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивачка правомірно не допустила посадових осіб відповідача до перевірки у зв`язку з її неповідомленням про такий захід нагляду (контролю), а ГУ Держпродспоживслужби допустило ті порушення порядку проведення перевірки, про які іде мова у оскаржуваній постанові апеляційного суду.

53. Колегія суддів звертає увагу й на те, що ані у позовній заяві, ані у заявах по суті справи, наявних у її матеріалах, позивачка як на підстави позову не посилалась на порушення відповідачем порядку її повідомлення про захід державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, що мав місце у спірних правовідносинах, і не пов`язувала з цими обставинами причину недопуску посадових осіб ГУ Держпродспоживслужби до проведення перевірки.

54. Отже, ці обставини не входили до предмету доказування, а тому правомірно не досліджувались під час розгляду справи у суді першої інстанції.

55. Підстави поданого ФОП ОСОБА_1 позову, як про це можна стверджувати з огляду на зміст рішення суду першої інстанції, остання пов`язувала з тим, що скористалася правом на не допущення посадових осіб відповідача до проведення перевірки через відсутність належно оформленого направлення на її проведення, яке, на думку позивачки, не відповідало вимогам, встановленим статтею 23-1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», оскільки з його змісту неможливо встановити найменування об`єкта, де розміщується продукція, так як не зазначено магазин (ринок) та його назва, а також неправильно зазначена адреса об`єкта.

56. З огляду саме на ці підстави, позивачка стверджувала про відсутність у її діях складу правопорушення, санкція за яке передбачена пунктом 6 частини четвертої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

57. Проте, вищевказані обставини і висновки суду першої інстанції, зроблені з їх урахуванням, а також відповідні аргументи сторін апеляційним судом не перевірялись, жодних достатніх мотивів їх прийняття або відхилення у оскаржуваній постанові не наведено, що вказує на неповноту апеляційного перегляду цієї справи, який в цій частині фактично здійснено не було.

58. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає положенням підпунктів б), в) пункту 3 частини першої статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України, які вимагають зазначати у її мотивувальній частині, зокрема: доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

59. Вийшовши за межі апеляційного перегляду справи, встановлені частиною п`ятою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, і розглянувши підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції, а також застосувавши до спірних правовідносин норми права, які вже втратили чинність, та висновки Верховного Суду, що не є релевантними, не дослідивши зібрані у справі докази й не відобразивши у своїй постанові відповідні мотиви з цього приводу, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. За правилами пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

61. Відповідно до пункту 1 частини другої, частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

62. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим та на підставі частини другої статті 353 цього Кодексу, оскаржуване судове рішення належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

63. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, дослідити відповідні докази, повно і всебічно встановити обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин й охоплюються предметом доказування, надати належну і повну юридичну оцінку обставинам справи та усім аргументам учасників справи, перевірити їх доказами, та постановити судове рішення відповідно до вимог 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

64. Керуючись статтями 340 341 344 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області задовольнити частково.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2022 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Т.Г. Стрелець

Я.О. Берназюк