Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року

м. Київ

справа № 520/19145/25

касаційне провадження № К/990/45447/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Управління) на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 (суддя Шевченко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2025 (головуючий суддя - Спаскін О.А., судді - Калиновський В.А., Присяжнюк О.В.) у справі за позовом Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Комунального підприємства «Харківводоканал» (далі - Підприємство), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про встановлення тимчасового обмеження керівника платника податків, -

УСТАНОВИВ:

18.07.2025 Управління звернулось до суду з позовною заявою в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до Підприємство та ОСОБА_1 , в якому просило тимчасово обмежити у праві виїзду за межі території України ОСОБА_1 - керівника Підприємства, що має податковий борг, до повного погашення такого.

Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.07.2025 заяву Управління залишив без руху у зв`язку з недотриманням Управлінням вимог статті 283 КАС України та надав заявнику час для усунення недоліків заяви та виконання вимог ухвали суду до 10:30 год. 21.07.2025, шляхом надання до суду нормативного обґрунтування (з чітким посиланням на норми закону), яке б підтверджувало сукупність підстав та настання обставин, що передбачають право податкового органу на звернення до суду з даною заявою саме 18.07.2025.

Управління 18.07.2025 через систему «Електронний суд» подало до суду заяву про усунення недоліків, яку обґрунтувало тим, що відповідно до пункту 87.13 статті 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу. Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу. На переконання Управління, звернення до суду з позовом щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі території України здійснюється протягом 24 годин саме з моменту прийняття рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу, яке у даному випадку було Ухвалене 18.07.2025 (№9/4-3500).

Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.07.2025, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2025, позовну заяву Управління до Підприємства та ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження керівника платника податків залишив без розгляду.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позовна заява подана з пропуском встановленого процесуальним законом строку звернення до суду, який в силу приписів статті 270 КАС України не може бути поновлений, оскільки податкова вимога форми «Ю» від 07.06.2016 №7-17 вручена уповноваженій особі підприємства - боржника 09.06.2016, тобто в даному випадку перебіг 240-денного строку, встановленого пунктом 87.13 статті 87 ПК України, розпочався з 00:00 год. 10.06.2016 та закінчився о 24:00 год. 04.02.2017, тоді як Управління звернулось до суду з цією заявою 18.07.2025.

Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 13.11.2025 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

На обґрунтування вимог касаційної скарги Управління послалося на те, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 19 129 Конституції України, пункту 87.13 статті 87 ПК України, статей 72 73 90 242 283 КАС України. Скаржник наголошує, що він звернувся до суду протягом 24 годин з дня виникнення підстав, які надають йому право звернутися до адміністративного суду із заявленими вимогами, тобто протягом 24 годин з моменту ухваленні рішення керівника Управління № 9/4-3500 від 18.07.2025 про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу. На переконання скаржника, тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін з підстав того, що дана заява Управління була подана за процедурою, яка передбачена статтею 283 КАС України, з огляду на що контролюючим органом був пропущений строк звернення до суду, а саме - протягом 124 годин, оскільки рішення про стягнення з Підприємства коштів в рахунок погашення його податкового боргу було ухвалене керівником контролюючого органу ще 05.12.2018, тоді як Управління свідомо замовчувало факт існування рішення № 1 від 05.12.2018 (яке не скасоване і на підставі якого до теперішнього часу здійснюється вилучення готівки з кас Підприємства). Також Підприємство вказало, що ОСОБА_1 було звільнено з Підприємства 26.11.2025 на підставі наказу № 3120-к.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.01.2026 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та призначив її до розгляду з 15.01.2026.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.

Положеннями абзацу 1 пункту 87.13 статті 87 ПК України визначено, що у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Згідно з абзацом 2 пункту 87.13 статті 87 ПК України вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.

За приписами абзацу 3 пункту 87.13 статті 87 ПК України тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

В свою чергу, пункт 7 частини першої статті 283 КАС України встановлює, що провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України.

Положеннями частини другої статті 283 КАС встановлено, що заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити: 1) найменування адміністративного суду; 2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку заявника; 3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку, якщо такий відомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті; 4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника; 5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються; 6) підпис уповноваженої особи суб`єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.

Отже, норми пункту 7 частини першої статті 283 КАС України передбачають право контролюючого органу звернутися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи - боржника у праві виїзду за межі України, яке кореспондує з приписами пункту 87.13 статті 87 ПК України.

Крім того, особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України врегульовані статтею 289-2 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 289-2 КАС України у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, положення статті 289-2 КАС України та пункту 7 частини першої статті 283 КАС України, передбачають єдину підставу для звернення до суду податкового органу, яка визначена пунктом 87.13 статті 87 ПК України, а саме: несплату податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що право на звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України в Управління наявне протягом 24 годин після спливу 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги форми від 07.06.2016 №7-17, тобто протягом 24 годин після 09.06.2016 (дата вручення податкової вимоги Підприємству згідно рекомендованого повідомлення № 6102533156920).

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що підставою для звернення контролюючим органом до суду є наявність у Підприємства, керівником якого був ОСОБА_1 , податкового боргу, що перевищує 1000000,00 грн, який не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.

Матеріалами справи підтверджується, що податкова вимога форми «Ю» від 07.06.2016 №7-17 була вручена Підприємству 09.06.2016.

Відповідно 240 календарних днів для сплати податкового боргу сплинули 04.02.2017.

Разом з цим, Управління звернулось до суду із даною заявою 18.07.2025, тобто з порушенням строку, що визначений частиною другою статті 283 КАС України.

Аналогічний правовий висновок щодо обчислення строків звернення із позовною заявою про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України був викладений Верховним Судом у постанові від 12.09.2024 у справі № 140/26462/23.

Відповідно до частини частини третьої статті 283 КАС України у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів.

Оскільки вимоги ухвали суду першої інстанції від 18.07.2025 про залишення заяви без розгляду Управлінням виконано не було, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для повернення заяви Управлінню.

Посилання скаржника на те, що рішення керівника контролюючого органу №9/4-3500 про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу прийняте 18.07.2025, а заявник звернувся до Харківського окружного адміністративного суду 18.07.2025, тобто у встановлений законодавством строк, Верховний Суд вважає безпідставним, оскільки підставою для звернення з заявою до суду є саме несплата податкового боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги у розумінні пункту 87.13 статті 87 ПК України, а не прийняття рішення керівника контролюючого органу про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу позивачки на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 375 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2025 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер В.В. Хохуляк