ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2018 року

Київ

справа №818/907/16

адміністративне провадження №К/9901/27374/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постановуСумського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року (суддя О.М. Кунець)та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року (колегія у складі суддів: В.Б. Русанова, Л.В. Курило, О.В. Присяжнюк)у справі№ 818/907/16 за поданнямДержавної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-виробниче підприємство «Стандарт»пропідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області звернулася до суду з поданням, в якому просило підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-виробниче підприємство «Стандарт» (далі - ТОВ «Промислово-виробниче підприємство «Стандарт»).

Подання обґрунтовано тим, що Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області прийнято наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Промислово-виробниче підприємство «Стандарт». Однак перевірка не була проведена у зв'язку із не допуском посадових осіб податкового органу, про що складено відповідний акт. Внаслідок чого, начальником Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області прийнято рішення №34868 від 28 липня 2016 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року у задоволенні подання відмовлено. Відмовляючи в задоволенні подання податкового органу, суд першої інстанції виходив з того, що в даній справі наявний спір про право, оскільки підприємством оскаржено до суду наказ про призначення перевірки.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року, а провадження у справі за поданням Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна закрито, у зв'язку з наявним спором про право, оскільки відповідачем подано позовну заяву про скасування наказу податкової інспекції від 28 липня 2016 року №730 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Промислово-виробниче підприємство «Стандарт».

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задовольнити подання, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його подання та апеляційної скарги.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 липня 2016 року податковою інспекцією на виконання ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 квітня 2016 року та у зв'язку із закінченням процедури судового оскарження наказу позивача № 465 від 17 травня 2016 року прийнято наказ № 730 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Промислово-виробниче підприємство «Стандарт», внаслідок чого видано направлення на перевірку № 719, № 720, № 721, № 722.

Копію наказу на проведення перевірки та направлення на проведення перевірки були вручені керівнику підприємства ОСОБА_2 під підпис 28 липня 2016 року при виході службових осіб для проведення перевірки за адресою відповідача, що підтверджується відповідними відмітками на цих документах.

28 липня 2016 року службовими особами податкової інспекції здійснено вихід за адресою відповідача, проте керівником ТОВ «Промислово-виробниче підприємство «Стандарт» було відмовлено в наданні документів для перевірки та не допущено до проведення перевірки, про що складено акт про недопуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки №640/14-02/38867768

У зв'язку з викладеним, 28 липня 2017 року начальником Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на підставі пп. 94.2.3 п. 94.2 статті 94 Податкового кодексу України прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - ТОВ «Промислово-виробниче підприємство «Стандарт» № 34868, у зв'язку з відмовою платника податків від допущення до проведення перевірки.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені подання, зазначив про наявність спору про право, оскільки відповідачем оскаржується в судовому порядку наказ про продовження перевірки № 1883 від 02 жовтня 2014 року та рішення про застосування адміністративного арешту майна № 52101 від 03 жовтня 2014 року.

Проте, суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року відзначив, що зазначені обставини не стосуються ТОВ «Промислово-виробниче підприємство «Стандарт». При цьому, під час апеляційного провадження судом було встановлено, що ТОВ «Промислово-виробниче підприємство «Стандарт» оскаржило в судовому порядку наказ Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 730 від 28 липня 2016 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Промислово-виробниче підприємство «Стандарт», недопуск у проведенні якої і став підставою для звернення податкового органу з даним поданням, що підтверджується копіями адміністративного позову, постанови Сумського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року, апеляційної скарги.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується і суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до пп. 94.2.3. п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Приписами п.94.6. ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Як встановлено п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Статтею 183-3 КАС України (в редакції на час прийняття рішень судом першої та апеляційної інстанції) передбачено право звернення органів доходів і зборів до суду із поданням щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно із п. 2 частини п'ятої статті 183-3 КАС України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

У випадку виявлення наявності спору про право після відкриття провадження у справі за відповідним поданням, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України.

Спір про право у контексті розглядуваної норми має місце у разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 КАС України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

Між тим, стаття 183-3 КАС України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Оскарження відповідачем наказу про проведення документальної перевірки є способом захисту, спрямованим на відновлення порушеного права, зумовленого наслідками такого контрольного заходу.

У спірній ситуації звернення до суду з поданням щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту витікає з правовідносин, які виникли у зв'язку з недопуском до проведення перевірки на підставі вищезазначеного наказу.

Відтак, незгода платника із проведенням перевірки (оскарження в судовому порядку наказу про проведення документальної перевірки) підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що за умови наявності спору про право між сторонами виключається можливість щодо розгляду та вирішення подання у справах за зверненням контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в порядку ст.183-3 КАС України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду