Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.09.2019 року у справі №160/8942/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

Київ

справа №160/8942/18

адміністративне провадження №К/9901/25504/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року (головуючий суддя Сафронова С. В., судді: Мельник В. В., Чепурнов Д. В. ) про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 160/8942/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ-ОК" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання зареєструвати податкові накладні,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2019 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ-ОК" (надалі також - позивач, ТОВ "СМ-ОК") до Державної фіскальної служби України (надалі також - відповідач, ДФС України, скаржник) задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії ДФС України від 6 серпня 2018 року про відмову в реєстрації податкових накладних від 18 червня 2018 року №3, №5, №7 та зобов'язано ДФС України їх зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного отримання.

Не погодившись з цим рішенням, ДФС України оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків шляхом надання доказів про оплату судового збору, а також доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало, зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання, оскільки повне судове рішення першої інстанції складено 8 лютого 2019 року, проте апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 15 травня 2019 року. ДФС України заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке вмотивоване пізнім отримання копії оскаржуваного рішення, проте ці обставини не підтверджені.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року, на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції ДФС України надано до суду клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Клопотання обґрунтоване відсутністю коштів для сплати судового збору. В той же час, скаржник не вказав та не надав докази, які обставини заважали йому звернутись до суду раніше. Доказів поважності пропуску строку до суду не надано, заявник до апеляційної скарги надає клопотання про продовження строку на усунення недоліків у частині сплати судового збору, не звернувши увагу, що апеляційна скарга подана з порушенням передбаченого строку.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив з того, що учасник справи може розраховувати на поновлення пропущеного строку у разі, коли апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду, але у цьому випадку має бути подана заява разом з доказами отримання копії судового рішення. У зв'язку з пропуском заявником строку на апеляційне оскарження та відсутністю підстав для поновлення такого строку, суд апеляційної інстанції застосував положення пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись з таким судовим рішенням апеляційної інстанції, ДФС України оскаржила його в касаційному порядку. У своїй касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ДФС України в апеляційній скарзі заявляло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з тих підстав, що рішення суду першої інстанції було прийнято в письмовому провадженні та отримано ДФС України тільки 16 квітня 2019 року та зареєстровано за номером 21380/5. Крім того, ДФС України просила продовжити строк на усунення недоліків у зв'язку з відсутністю на той час коштів на сплату судового збору. Скаржник наполягає, що у суду апеляційної інстанції не було підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційну скаргу подано до спливу одного року на апеляційне оскарження, в апеляційній скарзі ДФС України містилося клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, судом апеляційної інстанції не визнані підстави для поновлення строку неповажними. Відповідач вважає, що за відсутності можливості сплачувати судовий збір та при зміні матеріального становища, він відповідно до вимог законодавства не позбавлений права на повторне звернення до суду зі скаргою. За таких обставин пропущений строк повинен бути поновлений, оскільки його пропущено з поважних причин, що не залежали від відповідача. Інші доводи касаційної скарги зводяться до наведення практики Верховного Суду щодо вирішення питання про поновлення процесуального строку при повторному зверненні з касаційною скаргою у разі повернення вперше своєчасно поданої касаційної скарги у зв'язку з несплатою судового збору та тим, що у разі відмови у відкритті провадження апеляційним судом, у зв'язку із несплатою судового збору, ДФС України буде позбавлена наданого їй Конституцією України та законами України права на оскарження судового рішення до суду вищої інстанції.

На адресу суду повернувся конверт із поштовим відправленням (копія ухвали Верховного Суду від 11 вересня 2019 року про відкриття касаційного провадження та копія касаційної скарги), що направлялося на адресу ТОВ "СМ-ОК", з відміткою відділення поштового зв'язку від 27 вересня 2019 року - "вибув". Тобто, відповідно до статті 251 КАС України відправлення вважається таким, що вручене позивачу 27 вересня 2019 року, а тому строк на подання відзиву сплинув.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою наведеної норми визначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частини 1 статті 295 КАС України (частина 3 статті 295 КАС України).

Матеріали справи свідчать про те, що в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке вмотивоване тим, що оскаржувана постанова прийнята в порядку письмового провадження та отримана ДФС України 16 квітня 2019 року, що, як зазначено скаржником, підтверджується штрих кодом канцелярії ДФС України. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд виходив з того, що безпосередніх доказів отримання судового рішення 16 квітня 2019 року до апеляційної скарги додано не було.

Колегія суддів погоджується з апеляційним судом, що для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження на підставі частини 2 статті 295 КАС України недостатньо самого лише посилання на те, що апеляційна скарга подається в межах тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення або зазначення дати отримання. Такі обставини повинні підтверджуватися документально.

Разом з тим, необхідність отримання доказів від скаржника виникає лише тоді, коли їх немає у матеріалах справи або їх обсяг є недостатнім для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження (наприклад, у випадку надходження апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, і апеляційному суду необхідно вирішити питання щодо дотримання строку на апеляційне оскарження за відсутності матеріалів справи виключно на підставі тих документів, які надані скаржником.

У цій справі апеляційну скаргу було подано через суд першої інстанції 15 травня 2019 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Дніпропетровського окружного адміністративного суду (а. с. 95), і яку разом з матеріалами справи було направлено Третьому апеляційному адміністративному суду згідно з супровідним листом від 27 травня 2019 року (а. с. 100).

Отже, апеляційний суд при вирішенні питання поновлення ДФС України строку на апеляційне оскарження мав матеріали справи, в яких, зокрема, міститься доказ отримання скаржником копії рішення суду першої інстанції, а саме - поштове повідомлення про вручення ДФС України поштового відправлення (рішення від 8 лютого 2019 року №160/8942/18) 15 квітня 2019 року (а. с. 91).

Таким чином, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для витребування таких доказів у відповідача і, як наслідок, для відмови у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з їх ненаданням.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з наявністю підстав для залишення апеляційної скарги без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 296 КАС України, а саме - до апеляційної скарги не було додано документа про сплату судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків, яке вмотивоване неможливістю сплатити судовий збір через проведення органами Державної казначейської служби України безспірного списання коштів та зупинення проведення платежів.

В оскарженій ухвалі суду міститься висновок про відмову у задоволенні зазначеного клопотання, натомість мотивів, з яких виходив суд, в ухвалі не наведено. Тобто подане клопотання фактично є не розглянутим.

При цьому, невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в цій частині тягне за собою інші процесуальні наслідки, які визначені частиною 4 статті 298 КАС України, проте які судом апеляційної інстанції не застосовані з огляду на висновок про відсутність підстав для поновлення строку, який є помилковим.

Доводи скаржника, що апеляційна скарга подана в межах річного строку, передбаченого частиною 2 статті 299 КАС України, що свідчить про відсутність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, є безпідставними, оскільки ця норма імперативно встановлює для суб'єктів владних повноважень граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судових рішень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не змінює загальні строки реалізації цими суб'єктами права на апеляційне оскарження, які встановлені статтею 295 КАС України.

Інші доводи скаржника щодо поважності причин пропуску строку з огляду на неможливість сплати судового збору, а так само посилання ДФС України на практику Верховного Суду при вирішенні питання поновлення строків при повторному зверненні з касаційною скаргою у разі повернення вперше своєчасно поданої касаційної скарги у зв'язку з несплатою судового збору, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі не стосуються підстав відмови у відкритті апеляційного провадження у цій справі і не впливають на вищенаведені висновки суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду. При цьому, суду слід вирішити клопотання скаржника про продовження строку на усунення недоліків та навести відповідне обґрунтування прийнятого рішення.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 160/8942/18 скасувати.

Справу № 160/8942/18 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду