ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2019 року

Київ

справа №199/8466/16

провадження №К/9901/34088/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 199/8466/16

за позовом ОСОБА_1 до інспектора 6 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції Шаруди Андрія Валерійовича, Управління патрульної поліції у м. Дніпрі Департамент патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління патрульної поліції у м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, прийняту 24 лютого 2017 року у складі головуючого судді - Руденко В.В., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, постановлену 11 квітня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Дадим Ю.М., суддів: Уханенка С.А., Богданенка І.Ю.,

І. Суть спору

1. В листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася з позовом до інспектора 6 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції Шаруди Андрія Валерійовича, Управління патрульної поліції у м. Дніпрі Департамент патрульної поліції, в якому просила суд:

1.1. Визнати противоправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 17 листопада 2016 року серії АР №017458 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень на ОСОБА_1 за частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), винесену інспектором 6 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції Шарудою Андрієм Валерійовичем.

2. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 17 листопада 2016 року інспектором 6 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції Шарудою А.В. була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії АР №017458 від 17 листопада 2016 року, якою на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень, у зв`язку з тим, що вона нібито 17 листопада 2016 року о 12.50 год., керуючи автомобілем Fiat Linea, д/н НОМЕР_1 на пр. Д.Яворницького в м. Дніпрі на смузі призначеній для руху маршрутних т/з та позначених знаком 5.11 ПДР України «смуга для руху маршрутних т/з» здійснила зупинку, чим порушила п. 5.11 д.1 ПДР України.

3. З винесеною постановою позивач не згодна, вважає її такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, вимогам закону та порушує її права, тому просить суд її скасувати.

3.1. Посилалась на те, що здійснила зупинку для здійснення відповіді на телефонний дзвінок, при цьому не вимикала двигун та не знімаючи ременя безпеки, також зазначила, що вона здійснила поворот з вул. А. Фарба на пр. Д. Яворницького та продовжила рух по проспекту до будинку 77, слідуючи цим маршрутом вона фізично не могла бачити забороняючий зупинку знак, оскільки він встановлений з порушенням діючих норм.

4. Відповідач позов не визнав, та зазначив що факт вчинення позивачем правопорушення є доведеним, зокрема, і самими поясненнями позивача, зафіксованими на відео.

4.1. Відповідач наполягає, що позивач намагається ухилитися від адміністративної відповідальності за вчинене нею адміністративне правопорушення, а тому її вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. 17 листопада 2016 року інспектором 6 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у місті Дніпро Департаменту патрульної поліції Шарудою Андрієм Валерійовичем була прийнята постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 510,00 гривень.

6. Відповідно до вказаної постанови про накладення адміністративного стягнення, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Fiat Linea д.н. НОМЕР_1 , здійснила зупинку на смузі для руху маршрутних транспортних засобів, чим порушила вимоги п.17.1 та дорожнього знаку 5.11 ПДР.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська постановою від 24 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, позов задовольнив.

7.1. Визнав противоправною та скасував постанову у справі про адміністративне правопорушення від 17 листопада 2016 року серії АР №017458 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень на ОСОБА_1 за частиною третьою статті 122 КУпАП, винесену інспектором 6 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції Шарудою Андрієм Валерійовичем.

8. Задовольняючи позов, суд першої інстанції з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачами не надано доказів правомірності свого рішення, у зв`язку з чим постанова серії АР №017458 по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

9. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

10. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі відповідач наполягає на тому, що факт вчинення позивачем правопорушення є доведеним, зокрема, і самими поясненнями позивача, зафіксованими на відео. Відповідач наполягає на тому, що вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

10.1. У скарзі відповідач просить рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

11. Заперечення на касаційну скаргу не подавались.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

12. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

13. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

14. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Відповідно до частин першої та другої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийнятті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Відповідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

19. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

20. Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

21. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

22. Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

23. За п. 1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

24. Відповідно до п.8.1 Правил дорожнього руху, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

25. Пунктом 8.4 ПДР визначені групи, на які поділяються дорожні знаки, зокрема підпункт «ґ» вказує на інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

26. Згідно розділу 33 Правил, знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» є інформаційно-вказівним знаком.

26.1. Знак вказує, на те, що смуга призначена лише для транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами попутно із загальним потоком транспортних засобів.

26.2. Дія знаку поширюється на смугу руху, над якою він встановлений. Дія знаку, що встановлений праворуч від дороги, поширюється на праву смугу руху.

26.3. Аналогічні вимоги закріплені в п.10.7.12 Національного стандарту України «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» ДСТУ 4100-2014, в якому зазначено, що знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» потрібно застосовувати для позначення смуги, призначеної для руху тільки транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів. Знак 5.11. потрібно встановлювати над позначеною смугою. Допускають установлювати знак 5.11 праворуч від дороги, якщо він позначає праву смугу. Знак потрібно повторювати після кожного перехрестя протягом усієї ділянки дороги, де рух маршрутних транспортних засобів організовано відокремленою смугою.

27. Згідно п.17.1. ПДР, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.

27.1. Водночас, п.17.2. ПДР передбачено, що водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.

28. Відповідно до частини третьої статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

28.1. Таким чином, руху/зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів в зоні дії знаку 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» створює об`єктивну сторону правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 122 КУпАП.

29. Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

30. Стаття 69 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

31. Стаття 72 КАС України (в чинній редакції) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

32. Згідно з частиною другою статті 77 КАС України (в чинній редакції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

33. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

34. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

35. Законом України від 14 липня 2015 року № 596-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» статтю 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

36. Так, відповідно до частини другої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

37. Водночас, за приписами частини четвертої статті 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

38. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

39. Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною першою, другою і третьою статті 122, статтями 124-1 - 126.

40. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

41. Згідно Національного стандарту України «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» ДСТУ 4100-2014 (далі - ДСТУ) (п.10.1.1.) Дорожні знаки потрібно розташовувати так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і темний час доби, була забезпечена зручність експлуатування і обслуговування, а також було неможлиле їх ненавмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо).

41.1. Під час розташування дорожніх знаків повинна бути забезпечення спрямованість інформації, яку вони передають, тільки до тих учасників руху, для яких її призначено.

41.2. Дорожні знаки повинні бути видимі на відстані не менше ніж 100 м за напрямком руху.

41.3. На ділянках доріг, де дорожню розмітку важко побачити (сніг, бруд тощо) або не можна відновити, повинні бути установлені відповідні за змістом дорожні знаки.

42. Відповідно до п.10.2.3. ДСТУ, знаки, установлені на дорозі послідовно, за винятком знаків, установлених на перехресті та в місцях проведення робіт, повинні бути розташовані поза населеними пунктами на відстані не менше ніж 50 мюЮ а в населених пунктах - не менше ніж 25 м між поперечними перетинами дороги, в яких встановлені знаки.

43. п.10.2.4. ДСТУ, вказує на те, що дорожні знаки потрібно встановлювати з правого боку дороги поза проїзною частиною та узбіччям (допускають установленні на присипній бермі), на тротуарі, розділювальній смузі, газоні тощо та над дорогою, крім випадків, що спеціально обумовлені цим стандартом.

43.1. На дорогах із двома і більше смугами для руху в одному напрямку знаки, що встановлені з правого боку дороги, потрібно дублювати. Дублюючі знаки потрібно установлювати на розділювальній смузі, а у разі її відсутності - над дорогою або по лівому боці дороги, якщо для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги.

VI. Позиція Верховного Суду

44. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

44.1. Судами попередніх інстанцій встановлено і ці обставини підтверджуються матеріалами справи, що ОСОБА_1 не погоджувалась з допущеним правопорушенням і адміністративним стягненням, наполягала на тому що вона правил дорожнього руху не порушувала.

44.2. Позивач зазначала, що рухаючись по вул. Андрія Фарба та повертаючи на вул. Дмитра Яворницького до буд. 77, вона не бачила знака 5.11 «Смуга для маршруту транспортних засобів", з огляду на його візуальну непомітність при здійсненні такого руху.

45. В свою чергу, відповідач зазначав що правопорушення було зафіксовано нагрудною відеокамерою, дії інспектора є правомірними, відповідно підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

46. Судами встановлено, що дійсно позивач здійснила зупинку на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, однак при здійсненні руху з вул. А.Фарба на пр. Д.Яворницького, вбачається знак 5.11 розташований з порушенням Національного стандарту України ДСТУ 4100-2014.

46.1. Зазначений факт відповідачем не оспорюється, оскільки а ні апеляційна скарга, а ні касаційна скарга не містить відповідних посилань та спростувань зазначеного.

47. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання противоправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 17 листопада 2016 року серії АР №017458 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень на ОСОБА_1 за частиною третьою статті 122 КУпАП, винесену інспектором 6 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції Шарудою Андрієм Валерійовичем, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів правомірності свого рішення.

48. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

49. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

50. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

2. Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич