Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.04.2018 року у справі №823/1874/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №823/1874/17

адміністративне провадження №К/9901/47767/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 (колегія суддів: головуючий суддя - Шелест С.Б., судді - Глущенко Я.Б., Кузьмишина О.М.)

у справі №823/1874/18

за позовом Головного управління ДФС у Черкаській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Черкаській області звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в розмірі 257 762, 88 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.01.2018 у справі №823/1874/17 адміністративний позов задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в дохід бюджету через Головне управління ДФС у Черкаській області податковий борг в розмірі 257 762, 88 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.01.2018 у справі №823/1874/17 без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з узгодженості грошових зобов'язань, підтвердження в судовому порядку правомірності винесення податкових повідомлень-рішень та підтвердження наявності податкового боргу.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанцій Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги зазначає про порушення апеляційним судом норм матеріального права, оскільки судовим рішенням у справі 823/1442/16 встановлено факт узгодженості податкового зобов'язання, але не його розмір, що має бути доведено у загальному порядку, оскільки незважаючи на факт узгодженості грошового зобов'язання його розмір має бути досліджений та перевірений судом на підставі заперечень відповідача.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу порушенням процесуальних норм, скаржник посилається на незабезпечення судом апеляційної інстанції її права на участь у судовому засіданні, оскільки клопотання про відкладення судового засідання апелянт обґрунтувала перебуванням на лікуванні. Відмова у задоволенні цього клопотання та неможливість участі у судовому засіданні позбавила скаржника можливості заявити аргументи щодо необхідності врахування при перегляді рішення суду експертного висновку, наданого в ході кримінального провадження №42017250000000007.

Ухвалою касаційного суду від 18.04.2018 позивачу запропоновано подати відзив на касаційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали. 02.05.2018 позивачем отримано копію ухвали про відкриття касаційного провадження.

Представник податкового органу у відзиві на касаційну скаргу просив постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін та в задоволенні касаційної скарги відмовити, оскільки оскаржувана постанова прийнята із додержанням процесуальних та матеріальних норм права.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі акту перевірки №330/23-01-17-01/НОМЕР_1 від 19.07.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.09.2016, а саме:

- №0002251301, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 239 229, 86 грн.;

- №0002261301, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в сумі 2 823, 99 грн.;

- №0002291301, яким до платника податків застосовано адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 510 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.08.2016 №0002281301, яким донараховано єдиний соціальний внесок у сумі 66 618,41 грн. та штрафні санкції в розмірі 7 379, 63 грн.,

- вимогу від 11.08.2016 №0002271301 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 66 618, 41 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних рішень, рішенням ГУ ДФС у Черкаській області від 23.09.2016 №18973/23-00-10-0210 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 600 грн. та суму штрафних санкцій в розмірі 150 грн.; збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 9 579, 51 грн. та суму штрафної санкції в розмірі 2 394, 89 грн.; залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 11.09.2016 №0002251301, №0002261301, №0002291301, збільшено суму своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 109 596, 50 грн. та відповідно збільшено суму штрафних санкцій у розмірі 72 599,09 грн.; скасовано вимогу від 11.08.2016 №0002271301 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 66 618, 41 грн.; зобов'язано ДПІ у м. Черкасах сформувати нову вимогу про сплату боргу.

На підставі рішення від 23.09.2016 №18973/23-00-10-0210 ДПІ у м. Черкасах прийнято вимогу від 29.09.2016 №Ф-0002891301 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 176 214, 88 грн.; податкове повідомлення-рішення від 29.09.2016 №0002881301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в сумі 11 974, 40 грн., податкове повідомлення-рішення від 29.09.2016 №0002871301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичним особам за результатами річного декларування у сумі 750 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 у справі №823/1442/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017, у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.08.2016 №00002261301, №00002251301, №00002291301, рішення про застосування штрафних санкцій від 11.09.2016 №0002281301, податкових повідомлень-рішень від 29.09.2016 №0002871301, №0002881301 та вимоги про сплату боргу форми «Ф» від 29.09.2016 №0002891301 - відмовлено.

Згідно висновку суду апеляційної інстанції, відповідач скористалась процедурами адміністративного та судового оскарження рішень контролюючого органу. За результатами судового оскарження, судом встановлено правомірність вищевказаних рішень, а тому грошове зобов'язання визначене вказаними податковими повідомленнями-рішеннями набуло статусу узгодженого 11.01.2017, отже, підлягало погашенню протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 08.02.2017 платником податків до контролюючого органу подано звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік. Згідно даної декларації платником самостійно визначено зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 386,10 грн. та військового збору в розмірі 32,18 грн. Контролюючим органом на адресу платника податків було надіслано податкову вимогу від 29.03.2017 форми «Ф» №4579-17 на суму 257 240 грн., яка отримана платником 03.04.2017.

За результатами судового оскарження податкової вимоги від 29.03.2017 форми «Ф» №4579-17, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 у справі №823/735/16, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Згідно інтегрованих карток платника податку станом на 31.03.2017 за позивачем обліковувалась пеня зі сплати військового збору в сумі 2 577, 49 грн., станом на 30.11.2017 зі сплати податку на доходи фізичних осіб - пеня в сумі 300,45 грн.

Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за платником податків обліковується узгоджений податковий борг перед бюджетом у загальному розмірі 257 762,88 грн., а саме: з податку на доходу фізичних осіб включно з пенею в сумі 239 885,64 грн., військового збору включно з пенею в сумі 17 367,24 грн., штрафних санкцій в сумі 510 грн. Доказів, які б свідчили про погашення боргу у вказаній сумі або ж спростували доводи податкового органу про правові підстави його виникнення апеляційному суду не подано.

Абзацом першим пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платника податку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. З 01.01.2017 року податковий борг вказаним підпунктом визначається як сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 54.5 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, в редакції, яка діє з 01.01.2017 згідно Закону України №1797-VIII від 21.12.2016, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається не узгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи викладене, на платника податків покладено обов'язок здійснити встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов'язання. Несплачене у встановлений законом строк грошове зобов'язання визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо необхідності дослідження та перевірки розміру узгоджених грошових зобов'язань, оскільки правомірність їх обрахування підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Колегія суддів відхиляє аргументи скаржника згідно з якими, незважаючи на факт узгодженості грошового зобов'язання, його розмір має бути досліджений та перевірений судом, оскільки узгодження грошового зобов'язання здійснюється у відповідній сумі та пов'язано із підставами виникнення грошового зобов'язання - в розглянутому випадку із самостійним нарахуванням сум податків, нарахуванням податкових зобов'язань контролюючим органом, та нарахуванням пені на суми грошових зобов'язань.

Надаючи оцінку аргументам скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм, колегія суддів зазначає, що скаржник був належним чином повідомлений про дату, час та місце перегляду рішення суду в апеляційному порядку, обов'язкової участі у судовому засіданні не встановлено, в межах апеляційної скарги перешкод для судового розгляду не було.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для її скасування, а тому касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 належить залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі №823/1874/18 - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі №823/1874/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова