Історія справи

Постанова КАС ВП від 20.04.2023 року у справі №822/1448/14
Ухвала КАС ВП від 29.07.2018 року у справі №822/1448/14
Ухвала КАС ВП від 30.06.2019 року у справі №822/1448/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 серпня 2018 року

справа №822/1448/14

адміністративне провадження №К/9901/4275/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.

за участю представників

позивача - Хома Л.М.(директор) за законом,

Тарасевич Л.М. за дов. від 10 серпня 2018 року,

відповідача - Морозова П.В. за дов. від 13 грудня 2017 року №10536/8/22-25-10,

Федючка В.М. за дов. від 14 березня 2018 року №7508/22-01-10-02,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (правонаступник - Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області) на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у складі судді Касапа В.М. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року у складі колегії суддів Мельник - Томенко Ж.М., Ватаманюка Р.В., Сторчака В.Ю. у справі № 822/1448/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (правонаступник - Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» (далі -Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі, правонаступник - Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 квітня 2013 року № 0000212206/773, № 0000232206/772 та № 0000222206/774, з мотивів безпідставності їх прийняття.

21 травня 2014 року постановою Хмельницького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою від 14 серпня 2014 року Вінницького апеляційного адміністративного суду, позов Товариства задоволений, внаслідок чого визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення податкового органу від 19 квітня 2013 року № 0000232206/772, № 0000212206/773 та № 0000222206/774.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій дійшли висновків про правомірність формування позивачем витрат (валових витрат), доходу, податкового кредиту та недоведеність податковим органом податкових правопорушень покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

05 вересня 2014 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, недостатню обґрунтованість судових рішень, неповноту дослідження податкових правопорушень покладених в основу збільшення грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, дослідження частини із встановлених та викладених актом перевірки податкових правопорушень, просить постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

08 вересня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №822/1448/14 з Хмельницького окружного адміністративного суду.

06 жовтня 2014 року Товариством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу з аргументованим викладенням заперечень в розрізі дванадцяти податкових правопорушень по трьох видів податків, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

24 лютого 2015 року справа №822/1448/14 надійшла до Верховного Суду.

15 січня 2018 року матеріали справи №822/1448/14 передані до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час судового засідання представником відповідача заявлено клопотання про процесуальне правонаступництво, яке задоволено Судом, здійснено заміну відповідача Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на її правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31617675, перебуває на обліку податкового органу, є платником податку на додану вартість.

Податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства, зокрема з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, результати якої викладено в акті від 01 квітня 2013 року №1167/22-6/31617687.

19 квітня 2013 року згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та на підставі акту перевірки керівником податкового органу прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

По податку на прибуток.

Податковим повідомленням-рішенням №0000212206/773 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 376075 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 82996 грн.

Правовою підставою визначення податку наведені норми пункту 5.10, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.3.5 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94ВР, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.10 статті 138, пункту 137.10 статті 137, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Висновками акту перевірки (розділом четвертим), пунктом першим, встановлені порушення норм тотожні наведеним спірним податковим повідомленням-рішенням, внаслідок чого занижено податок на прибуток за перший квартал 2010 року в сумі 33677 грн., півріччя 2010 року в сумі 71 364 грн., за три квартали 2010 року в сумі 102250 грн., за 2010 рік в сумі 138 999 грн., за перший квартал 2011 року в сумі 22958 грн., за другий квартал 2011 року в сумі 13434 грн., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 21138 грн., за 2012 рік в сумі 192 981 грн.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій в частині податку на прибуток обмежилися дослідженням лише спірних господарських операцій щодо взаєморозрахунків з відділом капітального будівництва УМВС України в Хмельницькій області, при проведені позивачем коригування валових доходів, з яким у 1 півріччі 2010 року занижено значення рядка 02 Декларацій "Коригування валових доходів" за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року на суму 172 123 грн., внаслідок не підтвердження цього корегування первинними бухгалтерськими документами, за висновком податкового органу.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про здійснення взаємозаліку, встановивши, що кошти в сумі 172 123 грн. зараховані в рахунок виконаних робіт згідно договору генерального підряду на капітальне будівництво № 2/46-08 від 10 червня 2008 року.

Судами оцінена також операція, щодо включення відповідачем на підставі підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку від засновника Товариства поворотної безвідсоткової позики в сумі 58 407,59 грн. за договором позики № 4/11 від 01 березня 2011 року, повернення якої здійснено шляхом виконання послуг та придбання товарів.

Суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що помилка допущена Товариством при веденні бухгалтерського обліку сама по собі не є підставою для визнання суми позики іншим доходом, позикодавцем за договором позики виступав засновник Товариства, повернення допомоги здійснено протягом 365 днів з дати її отримання, що за положеннями підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України унеможливлює її включення до складу інших доходів Товариства.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про правомірність дій позивача щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток у другому кварталі 2011 року.

Щодо завищення позивачем валових витрат на загальну суму 383 815 грн. за рахунок віднесення до складу валових витрат сум по операціях з придбання послуг будівництва у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лай Сервіс ЛТД", які, за висновком податкового органу, фактично не здійснювались, не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, не використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків, суди першої та апеляційної інстанції висновувалися на тому, що порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів, які вчинялися зокрема з юридичною особою Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайн Сервіс ЛТД». Суди попередніх інстанцій вказували також на відсутність у межах спірних відносин підстав для звільнення від доказування в розумінні частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15 грудня 2017 року).

Суд виходячи з аналізу судових рішень зазначає, що розглядаючи справу суди попередніх інстанцій розглянули не всі податкові правопорушення, покладені податковим органом в основу збільшення грошових зобов'язань, зокрема з податку на прибуток, внаслідок чого прийнятними є доводи податкового органу про те, що судами не оцінені висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат за перший квартал 2011 року на 91832 грн., понесені у зв'язку з придбанням продукції, завищення адміністративних витрат за 2012 рік на суму 918955 грн., взагалі не проаналізовані та не оцінені первині документи щодо цих витрат.

Суд зазначає, що звертаючись до суду позивач не надав обґрунтування позову на частину заявлених позовних вимог щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 264185 грн., разом із тим в запереченнях на касаційну скаргу позивач навів ґрунтовні, аргументовані доводи, які знаходяться за межами перегляду судом касаційної інстанції встановленими статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, та не можуть бути предметом касаційного розгляду.

Стосовно необхідності врахування обставин встановлених постановою Подільського районного суду міста Києва від 18 лютого 2014 року ухваленою в межах кримінальної справи №2607/1720/2012, суд зазначає, що за правилами оцінки доказів, встановлених статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції діючій на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) та положеннями статті 90 цього кодексу, в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року, Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайн Сервіс ЛТД», суди попередніх інстанцій порушили зазначені норми процесуального права, обмежившись виключно відсутністю вироку, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів.

Не знайшли свого окремого дослідження в судових рішеннях операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремстройелектро», за взаємовідносинами з яким позивачем віднесено до складу витрат 33496 грн. та сформовано податок на додану вартість за серпень 2011 року.

Судами попередніх інстанцій не перевірені на відповідність первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, як підстава для бухгалтерського обліку господарських операцій в розумінні частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-14, не оцінені наслідки визнання контрагента позивача банкрутом та не встановлено, яким чином цей юридичний факт впливає на спірні правовідносини.

Системне порушення допущене судами попередніх інстанцій при дослідженні спірних податкових правопорушень покладених в основу збільшення грошового зобов'язання податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій полягає у не дослідженні судами спірних господарських операцій в розрізі контрагентів, звітних податкових періодів та характеру спірних правовідносин. Фрагментарне, безсистемне дослідження не призводить до його повноти, та як наслідок не доводить і не спростовує правомірність акту індивідуальної дії в цілому.

По податку на додану вартість.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000222206/774 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 222444 грн. за порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1, підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4, підпунктів 7.3.1, 7.3.5 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 51209 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Пунктом другим Розділу четвертого висновками акту перевірки податковим органом встановлено порушення Товариством заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в п'ятнадцяти звітних місячних податкових періодах, з посиланням на порушення норм матеріального права тотожнім в податковому повідомлені - рішенні (з лютого по грудень 2010 року, лютий, квітень, травень, серпень, жовтень 2011 року, листопад 2012 року).

Суди попередніх інстанцій оцінюючи спірні правовідносини обмежились цитуванням норм податкового законодавства, покладених в основу збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та дали оцінку виключно одному різновиду спірних відносин, а саме зазначили, що позивачем не занижено значення рядка 8.3. Декларацій з податку на додану вартість за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року всього на суму 34 425 грн., оскільки в даному періоді відділом капітального будівництва зняті акти виконаних робіт на відповідні суми, у зв'язку з чим позивачем зняті відповідні податкові накладні, стосовно корегування податкового кредиту за взаємовідносинами з Відділом капітального будівництва УМВС України в Хмельницькій області.

Інші спірні операції щодо збільшення податку на додану вартість судами попередніх інстанцій не встановлювались та не досліджувались, що унеможливлює касаційний перегляд судових рішень у цій частині, зокрема оцінку спірних операцій наведених в пунктах 7, 8, 10, 11 касаційної скарги податкового органу.

Відтак, має місце порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів стосовно збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку.

По збору за спеціальне використання води.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000232206/772 збільшено суму грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води за основним платежем на 81 грн. за порушення статті 46, підпункту 323.1 статті 323, пункту 324.1 статті 324, пункту 326.1 статті 326, статті 328 Податкового кодексу України та застосовані штрафні фінансові санкції у сумі 1041 грн. на підставі пункту 120.1 статті 120 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Пунктом третім Розділу четвертого висновків акту перевірки встановлено заниження суми збору за спеціальне використання води на 81 грн., в розрізі шести квартальних звітних податкових періодів та пунктом четвертим, з посиланням на положення статей 46 та 328 Податкового кодексу України, встановлено порушення щодо неподання податкових декларацій із збору за спеціальне використання води за шість звітних податкових періодів, а саме перший квартал, півріччя, три квартали, 2011 рік, перший квартал та півріччя 2012 року.

За позицією податкового органу Товариство у 2011 році та першому півріччі 2012 року зобов'язано нараховувати збір за спеціальне використання води та щоквартально подавати податкову звітність.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі пункту 323.1 статті 323 Податкового кодексу України, яким визначені платниками збору як водокористувачі зокрема суб'єкти господарювання незалежно від форм власності які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибацтва та аналізі пункту 324.1 статті 324 цього кодексу, згідно якої об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Пунктом 323.2 статті 323.2 Податкового кодексу України визначено, що не є платниками збору водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.

Для цілей цього розділу під терміном "санітарно-гігієнічні потреби" слід розуміти використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.

Підпунктом 324.4.1 пункту 324.1 статті 324 Податкового кодексу України визначено, що збір не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.

Суд, виходячи з буквального тлумачення наведених норм погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про те, що податковим органом не доведено склад податкових правопорушень стосовно використання позивачем води, отриманої шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), або використання води для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва, внаслідок чого донарахування податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води та застосування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи при ухваленні судових рішень стосовно вирішення правомірності прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цих податків, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій частині скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання відповідача у справі про процесуальне правонаступництво задовольнити, замінити Державну податкову інспекцію у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року у справі № 822/1448/14 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 квітня 2013 року № 0000212206/773 та № 0000222206/774 скасувати.

Справу № 822/1448/14 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 квітня 2013 року № 0000212206/773 та № 0000222206/774 направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року в у справі № 822/1448/14 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19 квітня 2013 року № 0000232206/772 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер