Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.08.2018 року у справі №818/1446/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №818/1446/14

адміністративне провадження №К/9901/2633/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 (суддя - Шаповал М.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014 (головуючий суддя - Курило Л.В., судді: Русанова В.Б., Присяжнюк О.В.) у справі № 818/1446/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому» до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому» (далі - ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому») звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - ДПІ у м. Сумах) від 20.05.2014 №0000762205.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 20.05.2014 №0000762205 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому» за платежем орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності за лютий 2014 року на загальну суму 30638,97 грн., із них за основним платежем 20425,98 грн. і 10212,99 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки договори, укладені між позивачем та Сумською міською радою, про право тимчасового користування землею не було розірвано чи змінено, позивачем правомірно сплачувалась орендна плата у визначеному цими договорами розмірі, у зв'язку з чим збільшення відповідачем грошового зобов'язання з податку на додану варіть згідно спірного податкового повідомлення-рішення є протиправним.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ДПІ у м. Сумах оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2014, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у м. Сумах посилається на те, що справляння податків здійснюється на підставі закону та не може базуватись на умовах цивільно-правового договору, а тому розмір орендної плати за земельні ділянки не може бути меншим, ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 05.03.1996 між Сумською міською радою та ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому» укладено договори на право тимчасового користування землею № 28 та № 29, відповідно до яких ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому» отримало в тимчасове користування на умовах оренди земельні ділянки за адресами: м. Суми, вул. Харківська, 123 та провулок 9-го Травня, 13 площею 1,87 га. та 0,17 га. відповідно. Договорами передбачено, що орендна плата на рік становить 1% від грошової оцінки землі.

ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому» було подано до ДПІ у м. Сумах податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за лютий 2014 рік, самостійно узгодивши таким чином податкове зобов'язання по орендній платі за землю за лютий 2014 року.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю ( орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2014 рік ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому», за результатами якої 18.04.2014 складено акт №1451/2205/01555007/61

Проведеною перевіркою встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за лютий 2014 року, визначений ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому» у податковій декларації з плати за землю є меншим, ніж встановлено законодавством, у зв'язку з чим порушено вимоги підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України щодо визначення мінімального річного розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за лютий 2014 року на суму 20425,98 грн.

За результатами перевірки ДПІ у м. Сумах 20.05.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000762205, яким ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому» збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки в розмірі 30638,97 грн., з яких 20425,98 грн. - основний платіж, 10212,99 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» вбачається, що користування землею в Україні є платним.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Наведені правові норми свідчать про те, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Дана правова позиція викладена Верховним судом України в постанові від 02.12.2014 у справі №21-274а14 та постанові від 07.04.2015 у справі №21-117а15.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 20.05.2014 №0000762205, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з орендної плати за землю, є правомірним.

Згідно з частинами першою, третьою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права до встановлених правовідносин, а відтак, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому».

Керуючись статтями 262, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду