Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/6542/15

адміністративне провадження №К/9901/25025/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у складі колегії суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й., Святецького В.В.

у справі № 813/6542/15 (876/2553/16)

за позовом Приватного підприємства «Леополісбуд»

до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

25 грудня 2015 року Приватне підприємство «Леополісбуд»» (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (після реорганізації Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області) (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнати протиправними дії щодо відображення в інтегрованій картці пені на суму заниження податкового зобов'язання, зобов'язати податковий орган виключити вказану суму з інтегрованої картки, скасувати податкову вимогу, з мотивів безпідставності її прийняття.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Суд першої інстанцій дійшов висновку, що відповідачем правомірно та в межах повноважень винесено податкову вимогу від 17 листопада 2015 року № 6176-23.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року постанову суду першої інстанцій скасовано в частині податкової вимоги від 17 листопада 2015 року № 6176-23 та в цій частині прийнято нову постанову, якою скасовано податкову вимогу від 17 листопада 2015 року №6176-23. В решті постанова залишена без змін.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що враховуючи факт сплати позивачем, в межах законодавчо встановленого строку, сум грошових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 19 жовтня 2015 року №0001102202/14072, у податкового органу відсутні підстави для нарахування сум пені на податковий борг.

У червні 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 2 жовтня 2015 року податковим органом проведено планову виїзну перевірку Підприємства, за результатами якої складено акт № 1440/13-03-22-02/38008514 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2015 року №0001102202/14072, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 191017,50 грн, з яких: 152814 грн - за основним платежем; 38203,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказану суму донарахувань позивачем сплачено відповідно до платіжного доручення від 3 листопада 2015 року № 871.

Згідно з даними інтегрованої картки платника податків, 5 листопада 2015 року у позивача виник податковий борг за платежем «Податок на додану вартість» на підставі нарахування пені згідно податкового повідомлення-рішення від 19 жовтня 2015 року №0001102202 та станом на 16 листопада 2015 року сума нарахованої пені становить 27071,46 грн.

17 листопада 2015 року податковим органом складено вимогу № 6173-23 на суму пені 27071,46 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

За приписами підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як зазначено у пункті 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як зазначено позивачем та не спростовано доводами касаційної скарги, податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2015 року №0001102202 отримано Підприємством 2 листопада 2015 року. Сума, вказана у податковому повідомленні-рішенні повністю сплачено Підприємством 3 листопада 2015 року. Вказаний факт не є спірним між сторонами.

Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій, що позивачем в межах законодавчо встановленого строку сплачено суму грошових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 19 жовтня 2015 року №0001102202/14072, відповідно у податкового органу відсутні підстави для нарахування сум пені на податковий борг.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі № 813/6542/15 (876/2553/16) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер