Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/1341/16

адміністративне провадження №К/9901/28927/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у складі судді Мартинюка В.Я.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у складі суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П., Сеника Р.П.

у справі № 813/1341/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СофтСерв Технології»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СофтСерв Технології" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, правонаступник Личаківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 06 січня 2016 року №0000042201, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за звітні податкові періоди вересень 2014 року, жовтень 2014 року в загальній сумі 99 605 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

19 травня 2016 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06 січня 2016 року №0000042201.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки встановили правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскадбуд» з виконання ремонтних робіт за договором підряду на підставі відповідних первинних документів та податкових накладних.

У вересні 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, а також нормативно-правове обґрунтування шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Жодних мотивів того, в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права касаційна скарга не утримує.

30 вересня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справа №813/1341/16 витребувана з суду першої інстанції.

24 жовтня 2016 року Товариством надано заперечення на касаційну скаргу податкового органу, в якому позивач спростовує її доводи, просить залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

18 жовтня 2016 року справа №813/1341/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

26 лютого 2018 року справа №813/1341/16 разом із матеріалами касаційного провадження № К/9901/28927/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у грудні 2015 року фахівцями податкового органу проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскадбуд» за період серпень та жовтень 2014 року, а також подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаного контрагента, за результатами якої складено акт від 18 грудня 2015 року за №419/22-01/38821791 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Товариством пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 99604 грн 67 коп., що призвело до завищення від'ємного значення (р.19) за вересень 2014 року на суму 10000 грн та жовтень 2014 року на суму 89606 грн 67 коп.

06 січня 2016 року керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042201, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 99605 грн 00 коп.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом висновком про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскадбуд», а укладена між цим контрагентом та Товариством угода є такою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме направлена на ухилення від сплати податків. В основу таких висновків в акті перевірки відповідач поклав акти перевірок контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскадбуд», проведені податковим органом, від 26 березня 2015 року за №239/13-05-22-04/34814707 та від 05 травня 2015 року за №299/13-05-22-04/34814707.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 січня 2014 року між Товариством (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскадбуд» (підрядник) укладено договір підряду за №01/01/2014Р, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на умовах цього договору виконати ремонтні роботи на об'єкті, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Садова, 2а. Детальний перелік робіт вказуватиметься в актах виконаних робіт.

Судами попередніх інстанцій досліджені та оцінені на їх відповідність вимогам законодавства надані Товариством документи, а саме додатковий договір №1 від 17 липня 2014 року, додатковий договір №2 від 31 грудня 2014 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, відомості ресурсів, платіжні доручення, податкові накладні.

Аналізуючи положення пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ, пункти 1.2, 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року №168/704, та застосовуючи ці норми до спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у охопленому перевіркою періоді Товариством з його контрагентом та дійшли висновку про правомірність віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського обліку та належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних.

Реальність операцій з придбання товарів, за наслідками яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що обумовили правомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з його контрагентом та свідчать про безпідставність зменшення податковим органом від'ємного значення суми податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій відносно безпідставності доводів податкового органу, які гуртуються на інформації, викладеній в актах перевірок від 26 березня 2015 року за №239/13-05-22-04/34814707 та від 05 травня 2015 року за №299/13-05-22-04/34814707, предмет яких охоплював господарські операції контрагента позивача з іншими суб'єктами господарювання (не позивачем у справі) та інші податкові періоди. Як правильно зазначено судами така інформація не містить жодної оцінки спільної діяльності Товариства (позивача у справі) з його контрагентом, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій. Судом апеляційної інстанції також враховано той факт, що на підставі акта перевірки ДПІ у Франківському районі ГУ ДФС у Львівській області від 05 травня 2015 року за №299/13-05-22-04/34814707, прийнято податкові повідомлення-рішення відносно контрагента ТзОВ «КаскадБуд» з його відносинами з ТзОВ «Грант Буд», які були скасовані постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року.

Верховний Суд визнає, що податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі реальність господарських операцій позивача із контрагентом встановлена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у справі № 813/1341/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер