Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №640/19216/18

адміністративне провадження №К/9901/9961/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача -Ханової Р.Ф.

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазова компанія «ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ»

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2019 року (суддя - Бояринцева М.А.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 18 березня 2019 року (судді - Губська Л.В., Карпушова О.В., Степанюк А.Г.)

у справі №640/19216/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазова компанія «ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві, Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазова компанія «ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі, скаржник у справі) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просило визнати протиправними дії відповідача у справі щодо одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів №271120151 від 27 листопада 2015 року та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві №0494821207 від 06 серпня 2018 року на суму 62372,34 гривні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року адміністративний позов залишено без руху та запропоновано позивачу у справі усунути недоліки позовної заяви у строк до десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження своєї позиції в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо одностороннього розірвання договору про надання електронних документів №271120151 від 27 листопада 2015 року.

На виконання зазначеної ухвали суду Товариством подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому зазначається, що до спірних правовідносин застосовується спеціальний строк звернення до суду з адміністративним позовом, визначений статтею 102 Податкового кодексу України - 1095 днів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі в частині заявлених вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві №0494821207 від 06 серпня 2018 року на суму 62372,34 гривні.

В той же час, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року повернуто позовну заяву в частині вимог до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дії щодо одностороннього розірвання договору про надання електронних документів №271120151 від 27 листопада 2015 року.

Повертаючи адміністративний позов в частині, суди прийшли до висновку про відсутність підстав для поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом.

Не погоджуючись із рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та направити справу до Окружного адміністративного суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження в частині вимог до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дії щодо одностороннього розірвання договору про надання електронних документів №271120151 від 27 листопада 2015 року.

В касаційній скарзі Товариство вказує на те, що у нього виникла необхідність поновлення строку звернення до адміністративного суду у зв'язку з порушенням прав та інтересів, пов'язаних з одностороннім розірванням договору №271120151 від 27 листопада 2015 року. Як зазначає скаржник, таке порушення прав та інтересів виникло з дати винесення податкового повідомлення-рішення від 06 квітня 2018 року. Окрім того, в касаційній скарзі акцентовано увагу на тому, що у випадку оскарження дії щодо одностороннього розірвання договору про надання електронних документів №271120151 від 27 листопада 2015 року судом може бути застосований спеціальний строк оскарження встановлений Податковим кодексом України - 1095 днів.

Відзив на касаційну скаргу від податкового органу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Товариству про розірвання договору про надання електронних документів №271120151 від 27 листопада 2015 було відомо станом на 25 березня 2016 року.

31 березня 2016 року Товариством подана скарга до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, 01 квітня 2016 року подана скарга до Головного управління внутрішньої безпеки ДФС.

У квітні 2016 року позивач отримав відповіді Головного управління ДФС у м. Києві, відповідно до яких скарги Товариства задоволені не були.

При цьому, 29 квітня 2016 року між податковим органом та Товариством укладено договір про визнання електронних документів від 29 квітня 2016 року № 2904516.

Таким чином, Товариство мало можливість оскаржити дії відповідача у справі щодо одностороннього розірвання договору про надання електронних документів №271120151 від 27 листопада 2015 року в межах шестимісячного строку звернення до суду, проте своїм правом не скористалося.

19 листопада 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, зокрема, про визнання протиправними дії відповідача у справі щодо одностороннього розірвання договору про надання електронних документів №271120151 від 27 листопада 2015 року, однак ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року, повернуто позовну заяву в цій частині вимог.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За змістом частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас частиною третьою згаданої статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом яких адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, повертається позивачеві, якщо суд не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Вирішуючи питання, що пов'язане із обчисленням строку звернення до адміністративного суду із вимогами, які є предметом розгляду цієї справи, Суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Виходячи з буквального розуміння цитованих положень Податкового кодексу України, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовного того, що спеціальний строк 1095 днів надається контролюючому органу для нарахування податкових зобов'язань, платнику податків - для їх оскарження.

В той же час, предметом оскарження у справі №640/19216/18 є дії відповідача у справі щодо одностороннього розірвання договору про надання електронних документів №271120151 від 27 листопада 2015 року, а не питання нарахування податкових зобов'язань, що унеможливлює застосування спеціального строку для оскарження - 1095 днів.

Окрім того, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які обґрунтовано не прийняли до уваги доводи позивача, що строк звернення до суду необхідно обраховувати з дати винесення податкового повідомлення-рішення від 06 квітня 2018 року, оскільки, Податковий кодекс України та Кодекс адміністративного судочинства України не пов'язують строк оскарження рішення контролюючого органу з фактом виникнення негативних наслідків у платника податків, а обраховується з дати, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судами ж встановлено, що Товариству про розірвання договору про надання електронних документів №271120151 від 27 листопада 2015, а, відповідно, і про порушення своїх прав, було відомо ще у березні 2016 року.

Окрім того, позивачем не доведено наявність поважних причин пропуску строку для звернення з адміністративним позовом (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Відтак правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що подання Товариством до адміністративного суду позову з вимогами про визнання протиправними дії відповідача у справі щодо одностороннього розірвання договору про надання електронних документів №271120151 від 27 листопада 2015 року лише в листопаді 2018 року свідчить про пропуск 6-місячного строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, що зумовлює повернення позовної заяви на підставі статей 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного та обставин даної справи не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазова компанія «ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ» залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 18 березня 2019 року у справі №640/19216/18 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер