Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №0940/1886/18

адміністративне провадження №К/9901/8762/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року у складі судді Скільського І. І.

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у складі суддів Ільчишин Н. В., Гуляка В. В., Коваля Р. Й.

у справі №0940/1886/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 липня 2018 року за № 0013571306, № 0013581306, № 0013591306, якими, відповідно, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов'язанням у розмірі 22 419 грн 45 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5 604 грн 86 коп., застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170 грн та збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору за податковим зобов'язанням на суму 1 868 грн 28 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 467 грн 07 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

28 листопада 2018 року рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, від 20 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій висновувалися з правомірності спірних податкових повідомлень-рішень внаслідок підтвердження наявності складу податкового правопорушення, передбаченого вимогами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України. При цьому суди першої інстанції вказали, що ці ж обставини вже були предметом розгляду у справі № 809/1578/17.

28 березня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача.

У касаційній скарзі позивач вказує на неправильне застосування норм матеріального права, зазначає про неврахування судами всіх фактичних обставин справи, що мають значення для справи, зокрема вказує на порушення контролюючим органом процедури проведення позапланової невиїзної перевірки, зокрема щодо своєчасного повідомлення позивача про таку перевірку, зазначає про неврахування судами з цього приводу правових позицій Верховного Суду щодо необхідності застосування до спірних правовідносин вимог пункту 8 підрозділу ХХ "Перехідних положень" Податкового кодексу України.

У зв'язку із наведеним скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

02 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження витребувано з Івано-Франківського окружного адміністративного суду справу № 0940/1886/18.

08 квітня 2019 року справа № 0940/1886/18 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у липні 2018 року посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 16 липня 2018 року № 593/09-19-13-06/2495102780 (далі - акт перевірки).

26 липня 2018 року заступником керівника податкового органу на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням №0013571306 за порушення вимог підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164, пункту 179.7 статті 179 та пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов'язанням у розмірі 22 419 грн 45 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5 604 грн 86 коп.

Заниження бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб доводиться податковим органом у зв'язку з не декларуванням та не оподаткуванням позивачем доходу, отриманого у 2016 році, у сумі 124 552 грн 51 коп. як додаткового блага, що виникло внаслідок прощення Публічним акціонерним товариством «Ві Ес Банк» частини боргу за кредитним договором № 61-2/40 від 17 березня 2008 року.

Податкове зобов'язання з військового збору, визначене податковим повідомленням-рішенням № 0013591306, є похідним та обумовлене заниженням чистого оприбуткованого доходу у 2016 році суб'єктом господарювання.

Податковим повідомленням-рішенням №0013581306 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170 грн за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи 2016 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, обґрунтовано посилаючись на частину четверту статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, врахували, що у справі № 809/1578/17 вже установлювалися ці ж самі обставини, водночас підставою скасування попередніх податкових повідомлень-рішень стало виключно порушення податковим органом процедури повідомлення позивача про проведення перевірки.

У справі № 809/1578/17 Верховним Судом, зроблено висновок про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності складу податкових правопорушень. Верховним Судом підтверджено, що анульована у 2016 році основна сума кредитної заборгованості позивача за кредитним договором є доходом, який отриманий платником податку як додаткове благо, а відповідно такий дохід підлягає включенню до річного оподаткованого доходу. А також зроблено висновок про обґрунтованість відхилення доводів позивача, що сума прощеного боргу є валютною різницею між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01 січня 2014 року, оскільки згідно листа від 09 червня 2017 року №03-01/8226 ПАТ «Ві Ес Банк» (кредитор) не здійснював прощення курсової різниці позивачу відповідно до пункту 8 підрозділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, а сума нарахованих та виплачених доходів є анульованою основною сумою кредитної заборгованості позивача у 4 кварталі 2016 року в розмірі 124 552,50 грн з ознакою доходу « 126».

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що податковим органом на виконання вимог статей 17, 42, 75, 78, 79 Податкового кодексу України, 07 червня 2018 року складено письмове повідомлення № 114 про проведення перевірки з 09 липня 2018 року тривалістю 5 робочих днів, а також письмове повідомлення про запрошення № 115, яким у зв'язку із проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки громадянки ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, повноти нарахування та сплати військового збору з отриманих доходів у 2016 році, запрошено ОСОБА_1 з'явитися до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 16 липня 2018 на 11.00 год.

07 червня 2018 року податковим органом направлено на адресу позивача ( АДРЕСА_1 .11) лист № 6838/10/ НОМЕР_2 , в якому містилися повідомлення про проведення перевірки, повідомлення про запрошення, копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (аркуш справи 107), вказане поштове відправлення повернулося до відповідача 10 липня 2018 року з відміткою Укрпошти «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відтак податковим органом проведено перевірку позивача з дотримання вимог, встановлених податковим законодавством, касаційна скарга висновків судів попередніх інстанцій не спростовує.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги позивача зводяться виключно до непогодження з оцінкою судів попередніх інстанцій встановлених обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, платником податків не зазначено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі №0940/1886/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер