Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року

Київ

справа № 709/427/15

провадження № К/9901/6683/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В.М., Білоуса О. В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, про скасування рішення, провадження в які відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 на постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області прийняту 30 листопада 2015 року у складі судді Цибри Н.В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду постановлену 27 січня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Міщука М.С., суддів: Бєлової Л.В., Гром Л.М.,

в с т а н о в и в :

У лютому 2015 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати незаконним рішення виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 27 січня 2015 року № 7;

- скасувати рішення виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 27 січня 2015 року № 7;

- зобов'язати виконавчий орган Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області надати дозвіл на реєстрацію постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 наймачу ОСОБА_1 та членові її сім'ї ОСОБА_2 з 18 грудня 2014 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 17 грудня 2014 року вона звернулась із заявою до Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району про зміну дати в ордері та надання дозволу на реєстрацію місця постійного проживання в АДРЕСА_1.

Рішенням від 27 січня 2015 року Іркліївська сільська рада Чорнобаївського району відмовила позивачу у наданні дозволу на реєстрацію на підставі того, що позивач припинила трудові відносини з Чорнобаївською центральною районною лікарнею.

Позивач вважає, що вказане рішення не грунтується на законі, порушує приписи статті 71 Житлового кодесу України, так як житло зберігається за тимчасово відсутніми наймачем або членом його сім'ї, а тому просила суд визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Іркліївської сільської ради від 27 січня 2015 року №7, зобов'язати виконком надати дозвіл на реєстрацію місця проживання в АДРЕСА_1 позивача та її чоловіка ОСОБА_2

Чорнобаївський районний суд Черкаської області постановою від 30 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, у задоволенні позову відмовив.

У касаційній скарзі позивач та її представник посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просили скасувати їх рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку Верховного Суду такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права, а саме статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) стосовно «суду, встановленого законом» з огляду на нижченаведене.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - КАС) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом касаційної інстанції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічні норми закріплені і нормами діючого цивільного процесуального кодексу України.

Так, статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції чинній на час розгляду справи судом касаційної інстанції) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З аналізу позовних вимог вбачається, що з 01 серпня 2011 року по 30 серпня 2014 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Чорнобаївською центральною районною лікарнею.

18 жовтня 2012 року виконавчим комітетом Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області було прийнято рішення №79 про видачу ОСОБА_1 ордеру на заселення жилої площі в будинку 2-А по вулиці Жовтневій села Іркліїв Чорнобаївського району Черкаської області.

На підставі рішення виконкому Іркліївської сільської ради від 18 жовтня 2012 року №79 ОСОБА_1 був виданий ордер від 19 жовтня 2012 року №038600 серії А (надалі також - Ордер) на заселення жилої площі - квартири АДРЕСА_1 (надалі також - Житло).

Позивач зверталась до Іркліївської сільської ради з заявами від 18 грудня 2014 року № 8 та від 30 грудня 2014 року № 11 про зміну дати виписки Ордеру, та реєстрації за вказаною адресою ОСОБА_2, члена сім'ї ОСОБА_1

27 січня 2015 року Іркліївська сільська рада, розглянувши заяви ОСОБА_1 № 8 від 18 грудня 2014 року та № 11 від 30 грудня 2014 року, відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на реєстрацію на підставі того, що позивач припинила трудові відносини з Чорнобаївською центральною районною лікарнею, крім того ОСОБА_1 не вселилась в надане їй житло згідно ордеру № 038600 від 19 жовтня 2012 року протягом його дії - 30 днів з дня його видачі, договір найму житла укладено не було, а тому будь-які житлові правовідносини з власником житла у позивача відсутні.

Отже, з наведеного вбачається, що між сторонами фактично існує спір про право користування (право на реєстрацію та проживання) квартирою № 2, будинку 2-А по вулиці Жовтневій села Іркліїв Чорнобаївського району Черкаської області, тобто цивільного права, а отже, суди дійшли помилкового висновку щодо вирішення його в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки у справі, що розглядається, суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній.

Керуючись статтями 238, 239, 341 - 343, 349, 354 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року в цій справі скасувати.

Провадження по справі, відкрите в порядку адміністративного судочинства, закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

О. В. Білоус