Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2019 року

Київ

справа №809/104/17

адміністративне провадження №К/9901/17772/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 809/104/17

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області

до "Міжнародного аеропорту Івано-Франківська" ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття"

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року (у складі судді Григорука О.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеник Р.П., Іщук Л.П.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (далі також - Управління, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до "Міжнародного аеропорту Івано-Франківська" відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" (далі також - відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2016 року в сумі 56 905,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем допущено порушення вимог законодавства та не відшкодовано понесених Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених та виплачених працівникам підприємства на пільгових умовах, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 56 905,25 грн., яку позивач просить стягнути.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що стягнення з відповідача фактичних витрат, понесених органами пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є неможливим, оскільки УПФ України в м. Івано-Франківську не доведено існування вказаної заборгованості на момент судового розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 24 травня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 809/104/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 14 січня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 809/104/17 та призначив її до розгляду ухвалою від 13 лютого 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 14 лютого 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які отримали право на пільгову пенсію, призначено пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області надіслано "Міжнародного аеропорту Івано-Франківська" відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2016 року громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Попри це, встановлено, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у справі № 809/3899/15 з посиланням на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2010 року у справі № 2а-2578/09/0970, які набрали законної сили, встановлено наступне: структурний підрозділ ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" діє на підставі: положення про Міжнародний аеропорт Івано-Франківськ ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття", акту приймання - передачі цілісного майнового комплексу "Міжнародний аеропорт "Івано-Франківськ" та угоди про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу "Міжнародний аеропорт "Івано-Франківськ". Вказані документи не містять відомостей про перехід прав та обов'язків (правонаступництво) до ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" від юридичної особи на якій набули необхідного стажу громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а саме Івано-Франківський об'єднаний авіазагін, з врахуванням здійснених перереєстрацій з 1981 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що обов'язок відповідача сплачувати до Пенсійного фонду витрати на сплату пільгових пенсій, призначених відповідно до чинного законодавства, законодавчо передбачений. На думку позивача, оскільки змінився власник майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди, а тому заборгованість з відшкодування сум витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, покладається саме на відповідача.

Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР.

Згідно статей 1, 2, 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, як платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування повинні сплачувати вказаний збір у 100 % розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до досягнення працівниками пенсійного віку.

На виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення" Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 6.1. зазначеної вище Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно пункту 6.3 Інструкції у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Пунктами 6.4-6.8 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду щорічно в розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень цього Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення: нової пенсії. Додаткові пенсії, доплати, надбавки та підвищення призначені відповідно до законодавства України, не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, обов'язок підприємства відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, в тому числі, призначених відповідно до пунктів «а», «б»-«з» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", передбачена Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Однак, як безспірно встановлено судами попередніх інстанцій, громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які отримали право на пільгову пенсію, призначено пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

УПФ України в м. Івано-Франківську надіслано «Міжнародного аеропорту Івано-Франківська» відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2016 року вказаним пенсіонерам.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у справі № 809/3899/15 з посиланням на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2010 року у справі № 2а-2578/09/0970, які набрали законної сили, встановлено, що структурний підрозділ ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» діє на підставі: положення про Міжнародний аеропорт Івано-Франківськ ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», акту приймання - передачі цілісного майнового комплексу «Міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ» та угоди про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу «Міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ». Вказані документи не містять відомостей про перехід прав та обов'язків (правонаступництво) до ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» від юридичної особи, на якій набули необхідного страхового стажу ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а саме Івано-Франківського об'єднаного авіазагону, із врахуванням здійснених перереєстрації з 1981 року.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Верховного суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що покладення обов'язку на «Міжнародний аеропорт Івано-Франківська» ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є безпідставними, оскільки позивачем не доведено, що відповідач є правонаступником підприємства, на якому набули необхідного стажу вказані пенсіонери. Окрім того, ці особи у трудових відносинах з відповідачем не перебували.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у пунктах 16, 17 рішення від 24 листопада 2016 року у справі "ТОВ "Полімерконтейнер" проти України" (Заява N 23620/05) наголосив, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" [ВП], N 31107/96, п. 58, ЄСПЛ 1999-II). Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах "Хентріх проти Франції", від 22 вересня 1994 року, п. 42, серія A N 296-A, та "Кушоглу проти Болгарії", N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко