Історія справи

ВЕРХОВНИЙ

СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2018 м. Київ К/9901/9914/18 №808/3021/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016р. у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

У червні 2015р. позивачі звернулися до суду з вказаним позовом.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.06.2015р. позов задоволено.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив заступник керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах Держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізьке обласне управління лісового та мисливського господарства.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016р. визнано неповажними підстави наведені заявником апеляційної скарги щодо поновлення строку на подання апеляційної скарги по вказаній справі, апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з пропуском строку подання апеляційної скарги та запропоновано заявнику апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку, вказавши інші поважні підстави для поновлення строку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016р. відмовлено у відкриті апеляційного провадження.

Заступник прокурора Запорізької області не погодився з ухвалою апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, звернувся з касаційною скрагою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016р., а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 189 КАС України, (в редакції до 15.12.2017р.) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до матеріалів справи, прокурор 30.05.2016р. звернувся до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.06.2015р. Тобто, апеляційна скарга була подана після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 186 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.). Разом з тим, ним було порушено клопотання про поновлення вказано строку в обґрунтування якого зазначено, що прокуратура Запорізької області не приймала участі у справі, а про оскаржуване судове рішення дізнались 18.05.2016р. після ознайомлення з матеріалами даної справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016р. визнано неповажними вказані скаржником причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк протягом тридцяти днів з моменту отримання копії вказаної ухвали звернутися до суду з заявою про поновлення строку, вказавши інші поважні підстави для поновлення строку.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом надіслано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження в якій зокрема зазначено, що ні органи прокуратури, ні орган державної влади, в інтересах якого подається апеляційна скарга не брали участі у розгляді справи судом першої інстанції. А тому, враховуючи що про оскаржуване рішення прокуратура дізналась 25.04.2016р. шляхом моніторингу судових рішень, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень, водночас встановити підстави для апеляційного оскарження можливо було тільки після ознайомлення з матеріалами справи в суді 18.05.2016р. та отримання 25.06.2016р. додаткових документів, а тому строк на апеляційне сокарження пропущено з поважних причин.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016р. відмовлено у відкриті апеляційного провадження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прокурором не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та не наведено нових достатніх обставин для поновлення вказаного строку, оскільки про наявність оскаржуваної постанови органу прокуратури стало відомо 25.04.2016 р. з Єдиного державного реєстру судових рішень, при цьому заява прокурора про ознайомлення зі справою датовано 28.04.2016р., подана до суду 06.05.2016р., а з матеріалами справи заявник апеляційної скарги ознайомився лише 18.05.2016р. Відповідно, з часу коли прокурор дізнався про таку постанову суду та ознайомлення з матеріалами справи минув ні чим необґрунтований тривалий строк, що свідчить про не добросовісне користування заявником апеляційної скарги належними йому процесуальними правами. При цьому, прокурором не надано суду доказів неможливості ознайомлення з матеріалами справи чи отримання копії оскаржуваної постанови з часу виявлення цього рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 25.04.2016р. і до моменту ознайомлення зі справою - 18.05.2016р.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними, оскільки апеляційним судом встановлено, що апеляційну скрагу прокурором подано з пропуском передбаченого законом строку апеляційного оскарження, належних доказів поважності причин пропуску строку апеляційного сокарження не надано, водночас проміжок часу протягом якого прокурором здійснено ознайомлення з матеріалами справи та звернення до суду з апеляційною скаргою не може свідчити про поважність причин такого пропуску, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Посилання скаржника в обгрунтування касаційної скарги на практику Європейського суду з прав людини, зокрема стосовно забезпечення особі права доступу до суду, і що їй не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права, висновки апеляційного суду не спростовує, оскільки, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 49 КАС України (в редакції до15.12.2017р.) особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права та обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

З огляду на зазначене, прокуратура, здійснюючи свої повноваження в адміністративному судочинстві, має дотримуватись вимог процесуального закону, в тому числі процесуальних строків, як і інші учасники справи.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області - залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук