Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №814/733/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 814/733/17

адміністративне провадження № К/9901/31833/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАШ" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року (суддя Марич Є. В. ) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року (головуючий суддя Стас Л. В., судді: Турецька І. О., Градовський Ю. М. ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАШ" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАШ" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 березня 2017 року №0001231405; визнання протиправними дій Управління з проведення перевірки дотримання норм Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон №481/95) в магазині Товариства за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв України, 20/7 в період з 14 лютого 2017 року по 17 лютого 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що податкове повідомлення-рішення та дії з проведення перевірки є протиправними, оскільки посадові особи відповідача під час її проведення вийшли за межі предмету перевірки (визначеного в наказі про її призначення) та перевищили свої повноваження.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку щодо підтвердження обставин зберігання в магазині позивача алкогольних напоїв без марок акцизного податку, а також недопущення посадовими особами відповідача під час проведення перевірки порушень вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Товариство звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на ті ж обставини, що вже зазначались в позовній заяві, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що 14 лютого 2017 року посадовими особами Управління проведено фактичну перевірку діяльності Товариства на предмет дотримання вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі виробництво та обіг підакцизних товарів, за результатами якої складено акт №0023/04/29/14/40688123 від 17 лютого 2017 року.

В акті перевірки зазначено про встановлення факту зберігання в магазині Товариства за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв України, 20/7 алкогольних напоїв (п'яти тетра-паків вина) без марок акцизного податку.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2017 року №0001231405 про застосування до позивача штрафних санкцій на загальну суму 17000,00 грн.

Не погодившись із прийнятим Управлінням податковим повідомленням-рішенням та його діями по проведенню перевірки, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначались Законом №481/95, за змістом абзацу 3 частини 4 статті 11 якого алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Частиною 1 статті 17 Закону №481/95 передбачалось, що за порушення норм Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Так, згідно із частиною 2 статті 17 Закону №481/95 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Як встановили суди, обставини зберігання в магазині за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв України, 20/7 алкогольних напоїв (п'яти тетра-паків вина) без марок акцизного податку зафіксовані в акті перевірки, про них зазначено в доданих до акту письмових поясненнях заступника керуючого магазином й, до того ж, вони не заперечувались і не спростовувались самим позивачем.

Разом з тим, Товариство, не погоджуючись із застосованими до нього штрафними санкціями, вказувало на те, що в наказі про призначення перевірки підставою для її проведення визначено саме підпункт 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а тому, виходячи зі змісту останнього, контролюючим органом за наслідками такої перевірки не могли встановлювались порушення, зокрема, порядку зберігання алкогольних напоїв.

Проте, надавши оцінку таким твердженням позивача, суди попередніх інстанцій враховували наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За змістом пунктів 80.1 та 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: 80.2.1 у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; 80.2.2 у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; 80.2.3 письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; 80.2.4 неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; 80.2.5 у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; 80.2.6 у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; 80.2.7 у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

При цьому, судами з'ясовано, що перевірка позивача призначалась на підставі підпункту 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 ПК України у зв'язку із тим, що ним протягом січня 2017 року подавалась звітність про використання РРО із нульовим показником.

В той же час, як зазначили суди, ПК України не встановлено меж для проведення фактичної перевірки в залежності від підстав її призначення, встановлених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, які, в свою чергу, наперед не можуть обмежувати контролюючий орган в обсязі допущених суб'єктом господарювання порушень, що можуть бути виявлені під час проведення перевірки.

Водночас суди визнали помилковими й посилання Товариства на необхідність застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про основні засади державного нагляду в сфері господарської діяльності", оскільки відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, тобто є спеціальним відносно спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, прийшли до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, та обставин вчинення позивачем виявленого контролюючим органом порушення, як і не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному частин 1 та 4 статті 242 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАШ" залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС. С. Пасічник І. А. Васильєва В. П. Юрченко