Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.07.2018 року у справі №820/6577/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2018 року

м. Київ

справа №820/6577/17

адміністративне провадження №К/9901/55167/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мороз Л.Л.,

суддів: Анцупової Т.О., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/6577/17

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), третя особа - Харківський обласний військовий комісаріат (далі - Харківський облвійськкомат), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника Міноборони - Пономаренка Валентина Ігоровича

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Бабаєва А.І. та

постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Жигилія С.П., суддів Сіренко О.І., Перцової Т.С., -

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду за позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому як особі звільненої з військової служби інвалідності ІІ групи вперше безстроково з 24 листопада 2015 року, внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що зазначено в пункті №38 протоколу від 24 листопада 2017 року № 121, що стосується ОСОБА_1;

- зобов'язати Міноборони призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням йому як особі звільненої з військової служби, інвалідності II групи вперше безстроково з 24 листопада 2015 року, внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - № 2011-ХІІ) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;

- зобов'язати Міноборони подати у місячний строк, після набрання законної сили рішенням суду, звіт про виконання судового рішення, який передбачено частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що право на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності ІІ групи він набув з дати вказаної в довідці МСЕК, якою встановлена ІІ група інвалідності безстроково - 24 листопада 2015 року, до цього одноразова грошова допомога по інвалідності йому не призначалась і не виплачувалась, тому з цієї дати, він отримав право на виплату цієї допомоги в розмірі та порядку передбачених статтею 16 Закону № 2011-XII та Порядку № 975.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 14 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року, задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком, якого поголився й апеляційний суд, керувався тим, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

02 липня 2018 року представник Міноборони звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки вперше позивачу було встановлено інвалідність в 2012 році, то при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу необхідно керуватися законодавством, що діяло в 2012 році, а саме, Законом № 2011-ХІІ у відповідній редакції та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за №499 (далі - Порядок № 499). При цьому, представник Міноборони зазначає, що з наданих позивачем копій документів не вбачається, що поранення, контузія отримані саме під час участі в бойових діях в країні, де вони велись.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 31 липня 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

13 серпня 2018 року від позивача до суду касаційної інстанції надійшов відзив на вказану касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані представником Міноборони судові рішення - без змін.

Касаційний адміністративний суд, переглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1 проходив військову службу та з 19 березня 1988 року по 15 лютого 1989 року брав участь в бойових діях у Республіці Афганістан.

Згідно витягу з наказу заступника Міністра оборони України - начальника тилу Збройних силах України від 23 квітня 1994 року №032 майора ОСОБА_1 звільнено у запас.

Наказом командира військової частини А1310 від 30 червня 1994 року №151 позивача виключено зі списків особового складу частини всіх видів забезпечення і направлено на облік до Чугуївського ОРВК Харківської області.

Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК серії 10 ААБ №187295 від 06 лютого 2013 року позивачу було встановлено II групу інвалідності на термін з 25 грудня 2012 року до 25 грудня 2014 року пов'язану з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК серії серія 10 ААВ №631409 від 29 грудня 2014 року позивачу було встановлено II групу інвалідності на термін з 23 грудня 2014 року до 23 грудня 2015 року пов'язану з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК серії серія 12 ААА №106489 від 09 грудня 2015 року позивачу було встановлено II групу інвалідності безстроково з 24 листопада 2015 року пов'язану з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.

Факт того, що позивач є інвалідом війни ІІ групи також підтверджується посвідченням серії Є №123560, виданим у грудні 2015 року.

Згідно висновку з акту судово-медичного дослідження (обстеження) №4061-ая/12 від 07 серпня 2012 року у ОСОБА_1 має місце давній рубець на голові, який є наслідком загоєння вогнепального осколкового поранення. ОСОБА_1 поранення могло бути отримано у період бойових дій на території Демократичної Республіки Афганістан.

У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1903 від 28 вересня 2012 року вказано, осколкове вогнепальне поранення голови, міно-вибухова травма (МВТ), контузія головного мозку 1988 року майору запасу ОСОБА_1, поранення, МВТ, контузія головного мозку і захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

29 жовтня 2015 року позивачем направлено до Харківського облвійськкомату заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги згідно із Закону № 2011-XII.

15 листопада 2015 року позивач отримав лист Харківського облвійськкомату від 11 листопада 2015 р. № НОМЕР_1, яким Харківський ОВК відмовив позивачеві направити в 15-денний строк з дня реєстрації розпоряднику бюджетних коштів Міноборони всіх документів і висновку з виплати позивачеві одноразової грошової допомоги, на підставі того, що ОСОБА_1 первинно встановлено ІІ групу інвалідності, з 25 грудня 2012 року, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби, тобто до 01 січня 2014 року, тобто до набрання чинності Закону України від 04 липня 2012 року № 5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» (далі - Закон № 5040-VI), яким змінено редакцію статті 16 Закону № 2011-XII (на виконання якого був прийнятий Порядок № 975).

14 червня 2016 року позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з адміністративним позовом до Харківського облвійськковмату, третя особа - Мінборони, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Чугуївський міськрайонний суд Харківської області постановою від 07 липня 2017 року по справі № 820/1944/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, задовольнив позовні вимоги: визнав протиправними дії Харківського облвійськкомату, які полягають в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації розпорядникові бюджетних коштів Міноборони всіх документів та висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі, яка звільнена з військової служби, який отримав інвалідність ІІ групи 24 листопада 2015 року внаслідок поранення контузії захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, передбаченої Законом № 2011-XII в порядку та на умовах, визначених Порядком №975.

На підставі вищевказаних рішень судів Харківським облвійськкоматом було направлено відповідний висновок і документи позивача до Міноборони для прийняття рішення щодо призначення одноразової допомоги.

24 листопада 2017 року комісія Міноборони прийняла рішення зазначене у пункті №38 протоколу № 121 про відмову в призначенні позивачу одноразової допомоги, на підставі того, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року № 3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону № 2011-XII, тому він не має права на одержання одноразової грошової допомоги.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, затверджено Порядок № 975.

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1331;

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, суди не звернули увагу, що на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, а саме Закон № 2011-ХІІ, в редакції Закону України від 03 листопада 2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб», яка діяла з 01 січня 2007 року до 01 січня 2014 року та Порядок № 499.

Такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 26 червня 2018 року (справа № 750/5074/17), ухваленій Судовою палатою для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.

Так, частинами другою та шостою статті 16 Закону № 2011-XII, в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, було передбачено: 2) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України; 6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону №2011-XII в редакції, чинній з 01 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, є розуміння видів військової служби, визначених Законом № 2232-XII.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до частини четвертої статті 2 цього ж Закону (в редакції до 1 січня 2014 року) існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 вперше встановлено ІІ групу інвалідності у лютому 2013 року з 25 грудня 2012 року.

Проте суди першої та апеляційної інстанцій не встановили вид військової служби, яку проходив позивач.

Зазначене має важливе значення для встановлення права позивача на момент встановлення на отримання одноразової грошової допомоги.

Окрім того, Пунктом 2 Порядку № 499 встановлено, що у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Разом з тим слід зазначити, що з метою упорядкування законодавства щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, встановлення їм інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, визначення цієї допомоги виключно як виплати соціального характеру до Закону № 2011-ХІІ Законом № 5040-VI були внесені, зокрема, такі зміни: статтю 16 викладено в новій редакції, та доповнено цей Закон статтями 16-1 - 16-4.

У Прикінцевих положеннях Закону № 5040-VI встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Аналіз наведених положень Закону № 5040-VI, Порядку № 975 дає підстави для висновку, що змінене з 01 січня 2014 року законодавче регулювання з питань соціального захисту військовослужбовців поширюється на осіб, право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги у яких виникло після цієї дати.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 інвалідність ІІ групи вперше встановлено у лютому 2013 року (з 25 грудня 2012 року), то станом на цю дату у нього виникло право на виплату одноразової грошової допомоги. Законодавчі положення на момент звернення ним після встановлення безстроково ІІ групи інвалідності про виплату одноразової грошової допомоги не обмежували його право на її виплату з урахуванням раніше виплаченої суми, та встановлювали, що така виплата має здійснюватись згідно з Порядком № 499.

З огляду на наведене тлумачення законодавства підлягають дослідженню обставини, за яких позивачу слід призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у порядку та розмірі, встановлених Порядком № 499.

Відтак, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи, що справа повертається на новий розгляд до суду першої інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Міністерства оборони України Пономаренка Валентина Ігоровича задовольнити.

Харківського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції..

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

Т.О. Анцупова

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду