Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2018 року

м. Київ

справа №513/243/17

адміністративне провадження №К/9901/30627/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 513/243/17

за позовом ОСОБА_1 до Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (далі - Саратське ОУ ПФУ) про визнання протиправною відмову в проведенні перерахунку пенсії, зобов'язання провести перерахунок пенсії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Саратського ОУ ПФУ

на постанову Саратського районного суду Одеської області від 11 травня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Бучацької А.І. та

ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Домусчі С.Д., суддів Коваля М.П., Кравця О.О., -

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною відмову Саратського ОУ ПФУ від 03 березня 2017 року № 739/05 щодо нездійснення їй перерахунку пенсії за віком згідно частини другої статті 40 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, які передують року призначення пенсії за віком;

- зобов'язати відповідача здійснити їй перерахунок пенсії за віком з 28 жовтня 2016 року, відповідно до частини другої статті 40 Закону № № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, які передують року призначення пенсії;

- зобов'язати Саратське ОУ ПФУ здійснити їй виплату різниці між фактично отриманою та призначеною пенсією та виплачувати пенсію у перерахованому розмірі в подальшому.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що перебуває на обліку в Саратському ОУ ПФУ та отримує пенсію за віком з 28 жовтня 2016 року відповідно Закону № 1058-IV. Первинне призначення їй пенсії було здійснено відповідачем 20 вересня 2006 року на підставі її заяви про призначення пенсії по інвалідності. З 01 вересня 2008 року її було переведено на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ). Після досягнення пенсійного віку 28 жовтня 2016 року вона звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV. 28 жовтня 2016 року її було переведено на пенсію за віком, проте перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, які передують року призначення пенсії, тобто з урахуванням середньомісячного заробітку по Україні за 2015 рік відповідачем проведено не було, про що позивачу стало з листа пенсійного органу від 03 березня 2017 року № 730/0.

Саратський районний суд Одеської області постановою від 11 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, задовольнив позовні вимоги.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався, зокрема, тим, що позивачка звернулась до відповідача за призначенням пенсії за віком вперше, а тому, відповідач при обчисленні їй пенсії повинен був застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 роки, як це передбачено частиною другою статті 40 Закону №1058-IV.

17 жовтня 2017 року Саратське ОУ ПФУ звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Саратського районного суду Одеської області від 11 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що вимога ОСОБА_1 про переведення їй перерахунку пенсії за віком з 28 жовтня 2016 року відповідно до частини другої статті 40 Закону № № 1058-IV із застосуванням показника за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії, є незаконною оскільки їй вже призначалась пенсія в порядку і на умовах, передбачених Законом № 1058-IV.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

05 лютого 2018 року до Касаційного адміністративного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач просить останню залишити без задоволення, а оскаржувані Саратським ОУ ПФУ судові рішення - без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку та отримує пенсію за віком з 28 жовтня 2016 року відповідно до Закону № 1058-ІV.

Первинне призначення їй пенсії було здійснено відповідачем 20 вересня 2006 року на підставі особистої заяви про призначення пенсії по інвалідності в порядку та на умовах, встановлених Законом № 1058-ІV.

З 01 вересня 2008 року позивачку, як працівника освіти, було переведено на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ. Пенсію обчислено із заробітної плати за період роботи з 01 січня 1985 року по 31 грудня 1989 року та з 01 липня 2000 року по 31 серпня 2008 року з урахуванням середньомісячного заробітку по Україні за 2007 рік - 1197 грн 91 коп. Загальний стаж було враховано по 31 серпня 2008 року, та склав 31 рік 10 місяців 10 днів, з яких стаж працівника освіти 27 років 17 днів. Розмір пенсії з 01 вересня 2008 року складав 741 грн 98 коп.

Після досягнення пенсійного віку, 28 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

28 жовтня 2016 року позивачку було переведено на пенсію за віком. Пенсію обчислено із заробітної плати за період роботи з з 01 січня 1985 року по 31 грудня 1989 року та з 01 липня 2000 року по 31 серпня 2008 року з урахуванням середньомісячного заробітку по Україні за 2007 рік - 1197,91 гривня. Загальний стаж було враховано по 31 серпня 2008 року, та склав 31 рік 10 місяців 10 днів, з яких стаж працівника освіти 27 років 17 днів, а розмір пенсії з 28 жовтня 2016 року - 1256 грн 56 коп. (а.с. 19-31).

20 лютого 2017 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за останні три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (а.с. 17).

Листом від 03 березня 2017 року № 730/05 позивачці було роз'яснено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення попереднього виду пенсії (а.с. 18).

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до положень Закону № 1788-ХІІ може бути призначена пенсія за вислугу років.

Отже, законодавством передбачено лише 4 види пенсій.

З аналізу наведених норм слідує, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені статтею 9 Закону № 1058-IV або положеннями Закону № 1788-ХІІ.

Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Водночас, ОСОБА_1 у 2008 році було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулась вперше.

Разом з цим, первинне призначення іншого виду пенсії (по інвалідності) позивачці було здійснено на підставі саме Закону № 1058-IV у 2006 році.

Тобто, фактично має місце повторне призначення пенсії за Законом №1058-IV.

Тому, посилання на правовий висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 29 листопада 2016 року (справа №133/476/15-а; 21-6331а15) є не зовсім коректним, оскільки за обставинами у тій справі, мова йшла про первинне звернення за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-IV.

Щодо вказаної обставини, колегія суддів вважає необхідним зазначити те, що змістом абзацу третього частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV для пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV встановлені певні винятки.

Так, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії (за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком).

Отже, показник середньої заробітної плати (доходу) за три попередні роки буде застосовано для обчислення пенсії за віком за наявності 24 місяців страхового стажу, набутого після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.

Такий правий підхід визначений для переведення вперше з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком.

Разом з цим, оскільки у справі, яка розглядається фактично має місце повторне призначення пенсії за Законом №1058-IV, то на думку колегії суддів, для правильного вирішення спору у цій справі, має значення встановлення обставини про те, чи продовжувала працювати позивач після призначення пенсії по інвалідності у 2006 році та по вислузі років у 2008 році. А також заробіток, з якого було сплачено внески до Пенсійного фонду.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що без установлення зазначених обставин на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суди дійшли передчасних висновків та прийняли рішення, які не відповідають вимогам щодо їх законності і обґрунтованості.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Отже суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки встановили їх без дослідження належних доказів, що у відповідності до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.

Керуючись пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень, статтями 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області задовольнити частково.

Постанову Саратського районного суду Одеської області від 11 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду