Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2018 року

Київ

справа №814/1527/17

адміністративне провадження №К/9901/39920/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року (головуючий суддя - Джабурія О.В., судді - Вербицька Н.В.. Кравченко К.В.) у справі

за позовом ОСОБА_4

до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області

про визнання дій протиправними, стягнення коштів в сумі 43096,55 грн., -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 27 липня 2017 року позивач, ОСОБА_4, звернулась до суду з адміністративним позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, Южноукраїнська ОДПІ), в якому просить:

1.1. визнати дії Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо відмови нарахування компенсації за затримку виплати доходів протиправними;

1.2. стягнути з Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області компенсацію за затримку виплати зарплати в сумі 43096,55грн., в т.ч.: компенсацію за затримку виплати індексації грошових доходів за період роботи з лютого 2008 року по листопад 2015 року включно в сумі 23628,00 грн.; компенсацію за затримку виплати надбавки за особливі умови праці в розмірі 50 % за період з 01.08.1997 року по 31.12.2000 року включно в сумі 8910,11 грн.; компенсація за затримку виплати грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади за період роботи з 07.10.1993 року по 09.07.2014 року включно в сумі 10558,44грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

1. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

2. Відмовляючи в задоволенні позову, суд зазначив, що компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати підлягають лише нараховані, але невиплачені грошові доходи, які не мають разового характеру. Оскільки, як встановлено судом, позивачу за період з вересня 1997 року по листопад 2015 року не нараховувалась індексація заробітної плати, за період з серпня 1997 року по грудень 2000 року - надбавка за особливі умови праці, а за період з жовтня 1993 року по липень 2014 року - грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади в повному обсязі, а сума, що має бути виплачена, була предметом спору у справі № 814/1007/16, то суд дійшов висновку про те, що терміни її виплати не можуть бути порушені.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задоволено частково.

3.1. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

3.2. Визнано протиправними дії Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_4 компенсації за період роботи з лютого 2008 року по листопад 2015 року.

3.3. Зобов'язано Южноукраїнську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 компенсацію втрати частини доходів за період роботи з лютого 2008 року по листопад 2015 року, за затримку виплати надбавки за особливі умови праці в розмірі 50% за період з 01.08.1997 року по 31.12.2000 року; за затримку виплати грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади за період роботи з 07.10.1993 року по 09.07.2014 року включно.

3.4. В решті позовних вимог відмовлено.

4. Ухвалюючи рішення у справі, апеляційний суд, посилаючись на практику Верховного Суду України, виходив з того, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року по справі №822/504/13-а, колегія суддів визнала безпідставним, оскільки по вказаній справі судами лише було вирішено спірні питання щодо самих виплат (стягнення заробітної плати), вказані виплати ще не були фактично отримані позивачем, а тому і не можна говорити про чітко визначений період порушення строків виплати позивачу сум заробітної плати, з огляду також на ту обставину, що період - це проміжок часу, який повинен мати початкову дату та кінцеву, а в даному випадку, кінцевої дати ще немає. Таким чином, приймаючи до уваги наявність факту порушення строків виплати позивачці сум індексації доходів, про що свідчить вчинення 13 липня 2017 року перерахунку відповідачем індексації в сумі 38890,18грн., здійсненого на виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 по справі №814/1007/16, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій ДФС щодо відмови в нарахуванні компенсації за період роботи з лютого 2008 року по листопад 2015 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за період роботи з лютого 2008 року по листопад 2015 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

5. 16 березня 2018 року Южноукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ОДПІ, скаржник) звернулась до Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року.

6. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 року у справі №822/504/13-а, вказує на відсутність правових підстав для нарахування і виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, оскільки позивачці за період з лютого 2008 року по листопад 2015 року не нараховувалась індексація заробітної плати в повному обсязі, а сума, що має бути виплачена, була предметом розгляду спору у справі №814/1007/16, то терміни її виплати не можуть бути порушені.

7. Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Як встановлено судами, в період з 07.10.1993 року по 15.04.2016 року позивач працювала на різних посадах у Первомайській ОДПІ. Відповідно до Наказу №75-о від 15.04.2016 року позивач звільнена з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників.

9. Під час звільнення з нею було проведено не повний розрахунок, в зв'язку з чим вона звернулась до суду з позовом про нарахування та виплату їй сум індексації доходів, надбавки за особливі умови праці та грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади за період з серпня 1997 року по листопад 2015 року на загальну суму 38890,18 грн.

10. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.07.2016 року та додатковою постановою від 19.09.2016 року по справі №814/1007/16 позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено повністю.

11. Суму заборгованості за рішенням суду виплачено 13.07.2017 року, що самостійно зазначено позивачем у позовній заяві

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

12. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Стаття 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III (далі - Закон №2050-III): підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

14. Стаття 2 Закону №2050-III: компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії;

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

15. Стаття 3 Закону №2050-ІІІ: сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

16. Пункт 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року N159 (далі - Порядок №159): компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

17. Пункт 3 Порядку №159: компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення).

18. Пункт 4 Порядку №159: сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

22. Єдиним доводом обґрунтування касаційної скарги є відсутність, на думку скаржника, у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів внаслідок відсутності з боку ОДПІ порушень термінів виплати їй надбавки за особливі умови праці в розмірі 50% за період з 01.08.1997 року по 31.12.2000 року, винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади за період роботи з 07.10.1993 року по 09.07.2014 року, оскільки такі виплати здійснені на виконання судового рішення.

23. Проте, колегія суддів з такими доводами не погоджується, з огляду на наступне.

24. Зі змісту положень Закону №2050-III випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

25. Згадані вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

26. Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

27. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, коли виплачений цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

28. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

29. Таким чином, колегія суддів підтримує висновки суду апеляційної інстанції щодо того, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

30. Крім того, слід врахувати, що аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловлював у постанові від 19 грудня 2011 року у справі №6-58цс11, у постанові від 19 грудня 2011 року у справі №6-58цс11.

31. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, в касаційній скарзі не зазначено.

32. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

33. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

34. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.

35. Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

36. Касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

37. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року - залишити без змін.

38. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа